Справа №338/815/25
23 липня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Битківського Л.М.
секретаря Чорній К.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позиваача Мізика С.В.,
представника відповідача Шумила С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції в якому поставив питання про скасування постанови від 10 червня 2025 року серії ЕНА №4940958 про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Свої вимоги позивач в судовому засіданні мотивував тим, що 10 червня 2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Ямбором Назарієм Васильовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4940958, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень за керування транспортним засобом - марки «PEUGEOT PARTNER», р.н.з. НОМЕР_1 , який підлягає обов'язковому технічному контролю та не пройшов його, чим порушив ст.37 Закону України «Про дорожній рух». Вказану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП не допустив.
Дійсно 10 червня 2025 року, близько 18 год.20 хв. у м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців співробітник поліції, після винесення напарником адміністративної постанови щодо нього стосовно інших обставин, повторно зажадав від нього документи на транспортний засіб і безпідставно звинуватив його у тому, що належний йому автомобіль підлягає обов'язковому технічному контролю, однак він не пройшов його. З інкримінованим порушенням він не погодився, працівнику поліції пояснив, що його транспортний засіб належить до категорії легкових автомобілів, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортногозасобу, а тому незалежно від строку експлуатації він не підлягає обов'язковому технічному контролю. Проте інспектор його пояснення проігнорував, відмовився навести належні докази його вини та не погодився перенести розгляд справи на інший час, з метою подати необхідні докази на обґрунтування своєї позиції. Також інспектор відмовив йому у забезпечення права на правову допомогу адвоката, хоч адвокат Мізик С.В. направлявся до місця події та мав намір взяти участь у розгляді справи, про що поліцейський був повідомлений. Тому, просив позов задовольнити та скасувати винесену щодо ного постанову, як протиправну і закрити провадження у справі.
Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції направило до суду відзив на позовну заяву у якому виклало заперечення проти позову.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Винятки із цього правила визначені частиною другою ст.35 цього Закону.
Інспектором на місці зупинки транспортного засобу після перевірки документів на автомобіль та відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС було встановлено, що транспортний засіб належить до категорії таких, які підлягають обов'язковому технічному контролю, оскільки є вантажним автомобілем за конструкцією та спеціалізованим за призначенням. А тому, відповідно до частини сьомої ст.35 Закону України про дорожній рух» визначено періодичність проходження обов'язкового технічного контролю для вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки. ОСОБА_1 документів, які би підтвердили проходження такого огляду інспектору не подав, натомість заперечував існування у нього такого обов'язку.
Також, представник відповідача не погодився із доводами позивача стосовно того, що йому було відмовлено у можливості скористатись правовою допомогою адвоката, оскільки старший лейтенант поліції Ямбор Н.В. надав час та можливість позивачу реалізувати право на правову допомогу, однак захисник на розгляд справи у визначений інспектором час не прибув.
Таким чином, у інспектора були підстави реалізувати надані йому повноваження у спосіб притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за виявлене порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та винесення оскаржуваної постанови. Відповідальність згідно ч. 3 ст. 121 КУпАП за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому, прийняте поліцейським рішення просив залишити без змін, а позов без задоволення.
Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух"- єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України).
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
П. 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп.б п.31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів,, що підлягають такому контролю).
Диспозицією ч.1 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, терміни, що наведені у цих правилах, мають таке значення - легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки; вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Класифікація транспортних засобів також наведена у ст.19 Закону України «Про автомобільний транспорт», де відповідно зазначено, що транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення. При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо). При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований, санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями, тощо). Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. № 1166 « Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» установлено, що конструкція та технічний стан колісних транспортних засобів, що експлуатуються, повинні відповідати єдиним вимогам, класифікація яких наведена у додатку і залежить від конструкції, призначення чи особливостей колісного транспортного засобу і здійснюється за категоріями, підкатегоріями та класами. Зокрема, у таблиці 2 Колісні засоби категорії "М" це механічні колісні засоби, які мають не менше чотирьох коліс і призначені для перевезення пасажирів та їх багажу, що класифікуються за категоріями та класами. Зокрема, до категорії "M1" належить колісний засіб, що відповідає таким вимогам: 1) призначений для перевезення пасажирів, у якому кількість місць для сидіння без урахування місця водія не перевищує восьми (легковий автомобіль); 2) не передбачає місця для пасажирів, які стоять; 3) кількість місць для сидіння може обмежуватися одним місцем для водія.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 18.08.2021 року отримав у територіальному сервісному центрі 2643 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «PEUGEOT PARTNER», р.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якого, у графі свідоцтва "J" (категорія транспортного засобу) заначено, що він віднесений до категорії "М1". З огляду на це, відповідно до наведеної вище класифікації, він вважається легковим автомобілем.
У межах даного провадження суд не може вдаватись до оцінки обґрунтованості чи правильності віднесення до відповідної категорії конкретного транспортного засобу - «PEUGEOT PARTNER», р.н.з. НОМЕР_1 , оскільки відповідно до пп.б п.1.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, що затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 кожен колісний транспортний засіб, що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні підлягає індивідуальному затвердженню. Документами, що засвідчують відповідність класифікації колісного засобу, є сертифікат типу, сертифікат відповідності, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження, які видані відповідно до законодавства, або інший документ про підтвердження відповідності, що визначає, якій категорії відповідає колісний засіб, виданий уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, призначеними Мінінфраструктури.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу «PEUGEOT PARTNER», р.н.з. НОМЕР_1 дійсно може мати місце невідповідність внесених відомостей про автомобіль, оскільки колісні транспортні засоби категорії "M1" за типом кузова чи за призначенням можуть бути віднесені лише до типу AA, AB, AC, AD, AE, АF, натомість тип BB - фургон, колісний засіб, кабіна якого об'єднана з кузовом, може відноситись лише до категорій "M2" або "M3" (розділ ІІІ Класифікації визначення типу, варіанта, версії, кодів УКТЗЕД колісних транспортних засобів та обладнання, що є Додатком 1 до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання затверджений Наказом №521 від 17.08.2012 року Міністерства Інфраструктури України). Однак вказані невідповідності у реєстраційних документах допущені не з вини власника транспортного засобу. Виходячи із виданого йому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 мав підстави виходити із розуміння того факту, що зареєстрований за ним транспортний засіб, належить до категорії легкових автомобілів і, відповідно до п.1 ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковому технічному контролю не підлягає.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення інспектор Ямбор Н.В., як посадова особа, вважав доведеними обставини вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП та вказав, що позивач допустив порушення ст.37 Закону України «Про дорожній рух», при цьому не спростував доводів ОСОБА_1 , який посилався на те, що його транспортний засіб належить до легкових автомобілів, апелюючи до свідоцтваа про реєстрацію транспортного засобу.
В контексті даного спору суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Посилання відповідача на інформацію, отриману з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС стосовно автомобіля «PEUGEOT PARTNER», р.н.з. НОМЕР_1 про те, що він у даному реєстрі відображений за типом як вантажний, на думку суду не спростовує того факту, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, яке видано власнику ОСОБА_1 , він значиться як легковий.
У практиці адміністративного судочинства може бути застосований принцип in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який запозичено з кримінального судочинства та загальноприйнято розуміти так: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаєминах із державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
За встановлених обставин, поза розумним сумнівом не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні даного інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки не доведено, що він умисно чи з необережності проігнорував вимогу закону, порушення якої ставиться йому у вину. Відтак суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1ст.139 КАСУкраїни, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір в розмірі 605,60 грн. сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 77,139,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4940958 від 10 червня 2025 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у виді штрафу у розмірі 340 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП. Провадження у справі про адміністартвине правопорушення закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-ти денний строк з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя Битківський Л.М.