17 липня 2025 року
м. Київ
справа № 484/2986/22
провадження № 51-405км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152110000212, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, який зареєстрований та проживає в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ухвалено звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України ухвалено зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо судових витрат, речових доказів.
Ухвалено відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 28 931,51 грн та моральної шкоди у розмірі 50 652 грн.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
13 квітня 2022 року о 15:10 він, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Київській у м. Первомайську Миколаївської області, зі сторони вул. Вознесенської в напрямку вул. Автодорівської, зі швидкістю 24 км/год, яка не перевищувала допустимої швидкості в умовах населеного пункту. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу після перехрестя з вул. Трудової Слави, позначеним дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.1 «вузька суцільна лінія», 1.14.1 «зебра» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), ОСОБА_7 , діючи з необережністю, не стежачи належним чином за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, а саме на виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , яка вийшла на проїзну частину і рухалася з правої сторони пішохідного переходу наліво відносно напрямку руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, та на вказаному пішохідному переході допустив наїзд на ОСОБА_9 передньою правою частиною керованого ним автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_9 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_10 задоволено, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 - задоволено частково. Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_7 у частині призначення покарання змінено: призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. В іншій частині вирок залишено без змін.
У цьому кримінальному провадженні постановлено такі судові рішення:
1) вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, яким скасовано вирок місцевого суду у частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст 286 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу;
2) постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2024 року, якою частково задоволено касаційну скаргу прокурора, що брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, скасовано вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що ухвалою апеляційний суд призначив йому покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, яке на момент постановлення ухвали він відбув. Стверджує, що аналогічна ситуація була зі штрафом, оскільки він уже відбував покарання, призначене вироком місцевого суду. На його думку, апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2025 року призначив йому повторне покарання за одне й те саме діяння, покарання за вчинення якого він відбув. Вважає, що апеляційний суд неправильно розтлумачив поняття «пенсійний вік», оскільки у 2021 році він не досяг пенсійного віку, бо не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 30 січня 2025 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вважає, що, змінивши судове рішення в частині призначення покарання, суд апеляційної інстанції фактично погіршив становище обвинуваченого ОСОБА_7 , що є підставою для ухвалення процесуального рішення у формі вироку, а не ухвали, а тому не ґрунтується на положеннях п. 2 ч. 1 ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу засудженого і не заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу ОСОБА_7 просив залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Частина 1 ст. 412 КПК України визначає, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікацію його дій і призначене покарання в касаційній скарзі прокурор не оспорює.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог КПК України, то суд дійшов такого висновку.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За правилами ст. 420 КПК України судове рішення у формі вироку, яким апеляційний суд скасовує вирок місцевого суду та постановляє свій, ухвалюється у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції, або ж неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тобто в разі необхідності прийняття рішення, яким погіршується становище засудженого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 337 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Виходячи із системного аналізу вказаних вимог, погіршення становища засудженого можливе лише в разі постановлення апеляційним судом свого вироку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 липня 2024 року частково задоволено касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, скасовано вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Новий апеляційний розгляд здійснювався за апеляційними скаргами прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_9 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року. Прокурор в апеляційній скарзі ставив вимоги скасувати зазначений вирок у частині призначення ОСОБА_7 покарання та ухвалити новий, яким призначити йому за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, із покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_11 надіслав до апеляційного суду зміни до апеляційної скарги, в яких, зокрема, просив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просила скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Однак, змінюючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання стосовно ОСОБА_7 , апеляційний суд постановив процесуальний документ у формі ухвали, в якому задовольнив апеляційну скаргу прокурора, а апеляційну скаргу потерпілої задовольнив частково, вирок місцевого суду в частині призначення покарання змінив. При цьому призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, тобто призначив обвинуваченому суворіше покарання, ніж місцевий суд, чим погіршив його становище.
За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 , становище якого було погіршено, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення щодо ОСОБА_7 відповідно до усіх вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим, з огляду на наявність указаного істотного порушення вимог процесуального закону, яке і є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам, викладеним у касаційній скарзі засудженого.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, касаційна скарга засудженого - частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково, касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3