Справа № 755/119/25 Головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В.
Провадження № 22-ц/824/11502/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
23 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Желепи О.В., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Хоумс», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Сиваський», державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Нургалієв Рустам Маратович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лахно Юлія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Середа Вікторія Георгіївна, про визнання недійсними договору, довідки, виписки, акту, технічного паспорту, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, припинення права власності, витребування майна, визнання майнових прав,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ред Хоумс», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору, довідки, виписки, акту, технічного паспорту, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, припинення права власності, витребування майна, визнання майнових прав.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачці.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви відповідно до ухвали від 27 березня 2025 року, а подала до суду позовну заяву в новій редакції, в якій вказано нового співвідповідача та не наведено обґрунтування за однією з вимог позовної заяви, тому суд вбачає передбачені законом підстави для повернення позовної заяви.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачка через представника - адвоката Куценко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що на виконання вказівок суду першої інстанції, які були викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, вона у повному обсязі усунула визначені судом недоліки позовної заяви, а саме уточнила суб'єктний склад учасників справи, зазначивши ОСОБА_3 відповідачем, уточнила позовну вимогу щодо витребування у ОСОБА_3 квартири, визначила ціну позову і доплатила судовий збір. Отже, судом зроблено помилковий висновок про те, що зазначені ним недоліки позовної заяви не були усунуті належним чином.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Вимоги щодо змісту і форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (частина третя статті 175 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно із положеннями частини першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Судом встановлено, що у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ред Хоумс», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОК «ЖБК «Сиваський», державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Нургалієв Р. М., приватний нотаріус КМНО Лахно Ю. В., приватний нотаріус КМНО Середа В. Г., в якому просила:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № РХ1/10/93 від 20 листопада 2015 року, укладений між ТОВ «Ред Хоумс»та ОСОБА_2 ;
2) визнати недійсною довідку про сплату 100 % фінансування згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № РХ1/10/93 від 20 листопада 2015 року, видану ТОВ «Ред Хоумс»;
3) визнати недійсною виписку із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва квартир в ЖК «Лего Хаус» за адресою: перетин АДРЕСА_1 , щодо квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 45,00 кв. м, видану ТОВ «Ред Хоумс»;
4) визнати недійсним акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, об'єкту нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав № РХ1/10/93 від 20 листопада 2015 року, укладеним між ТОВ «Ред Хоумс» та ОСОБА_2 ;
5) визнати недійсним технічний паспорт, серія та номер: 1485, виданий 11 жовтня 2016 року ТОВ «Благобудконсалт» на квартиру АДРЕСА_3 (перша);
6) скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Нургалієва Р. М. про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48986152 від 03 жовтня 2019 року, про державну реєстрацію права власності на житлову квартиру експлуатаційний АДРЕСА_4 , за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 19285110680000;
7) припинити право власності ОСОБА_3 , індексний номер 42101283 від 24 травня 2021 року, на квартиру експлуатаційний АДРЕСА_5 адресою: перетин вул. Сиваської та АДРЕСА_1 ;
8) витребувати на користь ОСОБА_1 із володіння ОСОБА_3 експлуатаційний № 93 (будівельний № квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1 ;
9) визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру експлуатаційний АДРЕСА_5 перетин вул. Сиваської та пров. Хорольського у Дніпровському районі м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, викладених у статях 175, 177 ЦПК України, а саме: вимоги під номерами 8 та 9 стосуються припинення права власності та витребування невизначеного об'єкта у ОСОБА_3 , який не вказаний позивачем у складі учасників справи, а отже зміст позовних вимог та суб'єктний склад учасників справи підлягає уточненню; позивачкою долучено до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору в сумі 9 662,40 грн, однак при цьому не визначена ціна позову; сплаті підлягає судовий збір за пред'явлених 7 вимог немайнового характеру у розмірі 8 478,40 грн (1 211,20 грн х 7) та за вимогами майнового характеру про витребування майна та визнання майнових прав, виходячи з дійсної актуальної вартості майна на час звернення до суду з позовом.
Колегія суддів вважає, що зазначення в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху про те, що ОСОБА_3 за звернутими до нього позовними вимогами не зазначений позивачем є опискою, оскільки зі змісту ухвали зрозуміло, що суд вважав, що він має бути зазначений саме відповідачем.
Суд першої інстанції зазначив, що для усунення недоліків позовної заяви позивачка має подати до суду позовну заяву в новій редакції з урахуванням наведених в даній ухвалі недоліків щодо її змісту та додержанням вимог пункті 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України. Також позивачка повинна подати до суду документи на підтвердження сплати судового збору за 7 вимог немайнового характеру у розмірі 8 478,40 грн та на підтвердження доплати судового збору за вимогами майнового характеру в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», виходячи з дійсної актуальної вартості спірного об'єкта нерухомості на час звернення до суду з позовом (з урахуванням здійсненої оплати в сумі 9 662,40 грн).
03 квітня 2025 року на виконання ухвали суду від 27 березня 2025 року представником позивачки - адвокатом Куценко Н. В. подана позовна заява в новій редакції, квитанція про сплату судового збору від 01 квітня 2025 року на суму 13 956,00 грн та довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 31 березня 2025 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 додатково визначила одним із відповідачів ОСОБА_3 , до якого була звернута вимога і в попередній позовній заяві про витребування квартири, проте який тоді не був заявлений відповідачем, а також була уточнена звернута до нього позовна вимога про витребування майна.
Так, позивачка просила суд у новій редакції позовної заяви витребувати на користь ОСОБА_1 (персональні дані) із володіння ОСОБА_3 (персональні дані) однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 .
Отже, ОСОБА_1 виконала зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 27 березня 2025 року вказівки, а саме зазначила останнього власника квартири, від якого вона просить витребувати квартиру, відповідачем, уточнила звернуті до нього позовні вимоги, визначила ціну позову з наданням доказів доплати судового збору.
Проте, суд першої інстанції безпідставно у своїй ухвалі про визнання неподаною та повернення позовної заяви зазначив про те, що позивачка не має право самостійно визначити співвідповідача, а це право надано лише суду за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження.
Зазначаючи такі мотиви, суд першої інстанції залишив поза увагою, що позовна заява ще не була прийнята судом до розгляду, по ній не було відкрите провадження, отже ще не розпочалась стадія підготовчого провадження, тому посилання суду на частину першу статті 51 ЦПК України є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною (ця позиція неодноразово була висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 640/7310/19, 9901/393/19).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц та інших також звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, саме позивачу належить право визначати відповідача у своєму позові та нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві складом відповідачів і правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
Також суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначив, що позовні вимоги звернуті до ОСОБА_3 , проте він не зазначений учасником справи. Тобто саме суд вказав на цей недолік позовної заяви і зобов'язав позивачку визначити суб'єктний склад відповідачів. Утім, вже після виконання цієї вимоги позивачкою суд дійшов суперечливого висновку про те, що такого права позивачка не має на стадії подання позовної заяви.
Посилання суду першої інстанції як на підставу для повернення позовної заяви на те, що у позові не було обґрунтовано вимоги про витребування майна з незаконного володіння також не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
За змістом статей 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.
Слід також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2024 року в справі № 320/14843/23, відповідно до яких неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Отже, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя лише перевіряє, чи має заявник, відповідно до статті 4 ЦПК України право на порушення справи, чи відповідають форма і зміст заяви вимогам, чи дотримані правила підсудності та чи не має інших, встановлених законом перешкод для порушення справи в суді.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд у своїй ухвалі про залишення позовної заяви без руху і в ухвалі про повернення позовної заяви не вказав, з якими саме позовними вимогами звернулась позивачка у первісній позовній заяві та у позовній заяві в новій редакції. При цьому, зазначаючи, які саме недоліки містить позовна заява, суд зазначив позовні вимоги за номерами 8 та 9, що є неприпустимим. Суд в ухвалі про залишення позову без руху має зазначити, які саме вимоги сформовані не конкретно чи не зрозуміло і в чому полягає ця неконкретність.
Так, у позовній заяві ОСОБА_1 пронумерувала свої вимоги. Під першим номером зазначено прохання прийняти позовну заяву, що не є позовною вимогою, оскільки це прохання не стосується відповідачів і суті спору. Вже цієї обставини достатньо для того, щоб поставити під сумнів правильність визначення судом вимоги, яка підлягає уточненню, оскільки пронумеровані як прохання до суду, так і вимоги до відповідачів, а тому не зрозуміло як суд обраховував номер позовної вимоги.
У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») (заява № 23436/03) зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Golder v. the United Kingdom», серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 29 липня 1998 року у справі «Guerin v. France», пункт 37).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Крім того, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень статті 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі в спірних правовідносинах.
Отже, в суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав визнавати позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повертати її, позивачці належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року скасувати, справу № 755/119/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 липня 2025 року.
Судді: С.А. Голуб
О.В. Желепа
Д.О. Таргоній