справа № 752/26122/23
провадження № 22-ц/824/11842/2025
головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж. І.
23 липня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Писана Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києвавід 2 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» про визнання недійсним договору та відсутності заборгованості,
рішенням Голосіївського районного суду міста Києвавід 2 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 15 травня 2025 року звернувся до суду із апеляційною скаргою. Згідно з вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а на ухвалу суду - протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києвабуло ухвалено 2 вересня 2024 року.
Таким чином, останній строк оскарження рішення припадає на 2 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу подано 15 травня 2025 року, тому скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
До апеляційної скарги скаржником було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому ОСОБА_1 зазначає, що 15 квітня 2025 року в архіві електронної скриньки в папці спам виявив рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 вересня 2024 року, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти.
Копію оскаржуваного рішення в суді першої інстанції отримав 16 квітня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Також необхідно зазначити, що судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів справи убачається, що документ в електронному виді «Рішення» від 2 вересня 2024 року було надіслано одержувачу ОСОБА_1 на його електронну адресу 2 вересня 2025 року о 11:35:10 тадоставлено до електронної скриньки 2 вересня 2025 року о 11:42:02 (а.с. 68).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки («Каракуця проти України», 18986/06 від 16.02.2017, «Смірнова проти України», 36655/02 від 08.11.2005).
ОСОБА_1 був ініціатором позовної заяви, тому мав цікавитись судовим розглядом.
Наведені у клопотанні про поновлення строку причини пропуску такого строку не можна визнати поважними, оскільки ОСОБА_1 був позивачем, а відтак ініціатором судового спору, тому мав цікавитись судовим розглядом.
Тобто, суд першої інстанції виконав свій обов'язок та надіслав ОСОБА_1 копію оскаржуваного рішення на електронну скриньку, цю саму електронну адресу було зазначено ним у його апеляційній скарзі, тому наведені у апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення не можуть бути визнані поважними.
Згідно ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Тому, апеляційну скаргу слід залишити без руху та запропонувати скаржнику навести інші поважні причини для поновлення строку.
Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За наведених обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 вересня 2024 року залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі не усунення у встановлений термін недоліків апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.О. Писана