1[1]
05 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою «Криворізька установа виконання покарань №3» в приміщенні суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року про перегляд судового рішення за виключними обставинами,
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13, ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року скасувати, призначити новий розгляд заяви у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положення ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 459 КПК України виключними обставинами визнаються обставини: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 462 КПК України, передбачено вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами і, зокрема, в заяві повинно бути зазначено обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду. Обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115, п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року вказаний вирок залишений без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про перегляд вироку Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року за виключними обставинами.
Разом із тим, в своїй заяві засуджений ОСОБА_7 посилався як на підставу для перегляду вироку Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року щодо нього за виключними обставинами на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 6-р(II)/2021 та уважає, що вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року є таким, що суперечить Конституції України в частині призначення покарання та підлягає перегляду за виключними обставинами для усунення істотних порушень норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України виключними обставинами визнаються встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, вимоги засудженого ОСОБА_7 в поданій заяві фактично зводяться до його незгоди з видом покарання, яке йому призначено - довічним позбавленням волі, та вказує на те, що призначений йому вид покарання суперечить положенням Конституції України та рішенню Конституційного Суду України рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 6-р(II)/2021.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що твердження засудженого ОСОБА_7 є неспроможним тлумаченням Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, оскільки прямо суперечить змісту такого рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення частини першої статті 81 КК України, частини першої статті 82 КК України, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Однак, визнання неконституційними приписів ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, не є підставою для перегляду вироку суду за виключними обставинами, оскільки вказані норми Загальної частини Кримінального кодексу України регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, які, відповідно до положень ст. 537 КПК України, вирішуються судом під час виконання вироків в порядку, визначеному ст. 539 КПК України, і не є підставою для скасування вироку суду.
Твердження засудженого з приводу того, що рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 покарання у вигляді довічного позбавлення волі визнано «незаконним і неконституційним» є безпідставними та такими, що прямо суперечать змісту зазначеного рішення.
Так у п. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання не суперечить приписам частини першої статті 3, статті 23, частини другої статті 28 Конституції України, якщо засудженому до такого виду покарання на законодавчому рівні гарантовано право на дострокове звільнення від відбування такого покарання та/або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Відповідно до п. 42 справа «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) Суд вказує, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
На підставі викладеного, на переконання колегії суддів, посилання засудженого ОСОБА_7 на Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6р(ІІ)/2021 як на виключну обставину, - є неспроможними, а відтак законних підстав для задоволення заяви засудженого колегія суддів не вбачає.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону при винесенні оскаржуваної ухвали та дійшов правильного висновку, відмовивши у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 , при цьому обґрунтував та мотивував своє рішення, а тому апеляційна скарга останнього задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 459-467, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим який перебуває під вартою у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді: ______________ _____________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2440/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1