16 липня 2025 року м. Київ
Справа № 761/2035/22
Провадження№22-ц/824/4034/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 16 липня 2025 року
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
суддя-доповідач Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Євграфової Є.П.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року, постановлену у складі судді Саадулаєва А.І., -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про витребування безпідставно набутого майна.
Ухвалою суду від 24 січня 2022 року заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.
18 лютого 2022 року на виконання ухвали суду від 24 січня 2022 року позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про витребування безпідставно набутого майна.
Призначено по справі підготовче судове засідання на 09 листопада 2022 року на 10 год. 00 хв.
15 жовтня 2024 року в судовому засіданні, суд поставив на обговорення питання про залучення до участі у справі правонаступників після смерті ОСОБА_1 , з урахуванням спадкової справи № 70321791, постанови Київського апеляційного суду від 05.02.2024 року у справі №761/2035/22, та рішення Ржищівського міського суду Київської області від 30.11.2023 року у справі №374/405/23.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року залучено в якості правонаступників ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 після смерті ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про витребування безпідставно набутого майна.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не пов'язані нерозривно з особою померлого і допускають правонаступництво, а тому дійшов висновку про залучення правонаступників після смерті позивача - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, представник третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року скасувати.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не враховано, що обставини з якими пов'язуються вибуття ОСОБА_1 як позивача у справі із спірних правовідносин в останній, у вигляді його смерті, настали до відкриття провадження у справі, тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Частинами другою та четвертої 2, 4 статті 25 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. ОСОБА_1 втратив будь-яку цивільну правоздатність, що унеможливлювала виникнення у нього в подальшому будь-якої процесуальної правоздатності, а як наслідок набуття процесуального статуту .
Отже, починаючи з 09 травня 2022 року ОСОБА_1 втратив будь-яку цивільну правоздатність, що унеможливлювала виникнення у нього у подальшому будь-якої процесуальної правоздатності, а як наслідок набуття процесуального статусу у справі сторони позивача.
Враховуючи, що процесуальний статус сторони позивача за ОСОБА_1 об'єктивно не виник на момент відкриття провадження у справі, в такому разі, є неможливим залученням замість такої особи його правонаступників.
Сторони правом надання відзиву не скористалися.
В судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» адвокат Правдюк В.М., представник ОСОБА_2 адвокат Шамрай В.В., підтримали доводи апеляційної скарги.
Представники ОСОБА_9 адвокати Яремова І.В., Шмонденко Д.В., представник ОСОБА_6 адвокатКіпчук Я.С. проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Представник третьої особи ОСОБА_10 адвокат вітко О.Ю. посилався на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Встановлено, що позивач у даній справі ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2022 року помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто судом першої інстанції 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , який на час відкриття провадження у справі вже помер.
Конституція України (ст. 8) закріплює принцип верховенства права, а її норми є нормами прямої дії. Право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституції та ст. 6 Конвенції, означає не лише формальну можливість подати позов, а й право на його реальний розгляд по суті. Закриття провадження у ситуації, коли смерть настала через тривалу бездіяльність суду, фактично позбавляє особу (а в даному випадку - її правонаступників) цього права.
Суд, як орган правосуддя, повинен забезпечувати реалізацію прав, а не їх формальне блокування. Затримка суду є порушенням принципу розумного строку, що є складовою ефективного судового захисту. Несправедливо, щоб наслідки бездіяльності суду покладалися на заявника.
Усі учасники судового процесу, включаючи суд, повинні діяти добросовісно та у розумні строки. Бездіяльність суду протягом тривалого часу, що призвела до такого наслідку, свідчить про порушення цих засад самим судом. Суд не може користатися наслідками власного порушення для відмови у правосудді.
Закриття провадження у такій ситуації, хоч і формально відповідає букві закону, суперечить духу справедливості та принципу, що ніхто не може отримувати вигоду від власного протиправного діяння (а затримка суду є протиправною бездіяльністю).
Згідно із ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно із ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Метою процесуального правонаступництва є забезпечення неперервності захисту прав та інтересів у випадку вибуття сторони зі спірних правовідносин. Хоча формально позивач не був «стороною» на момент відкриття провадження, він був заявником і мав намір стати стороною, подавши позов. Смерть настала в період, коли правовідносини вже були «запущені» судовим позовом.
Законодавство не може охопити всі життєві ситуації. У випадку, коли тривала бездіяльність суду створює «прогалину» у застосуванні норми про правонаступництво (бо смерть настала до відкриття провадження, але після подання позову), суд має шукати рішення, яке б максимально відповідало меті закону - захисту порушених прав.
У випадку прогалин у праві, суди можуть застосовувати аналогію закону або аналогію права. Хоча пряма аналогія зі ст. 55 ЦПК України є складною, можна провести аналогію з принципами, що лежать в основі процесуального правонаступництва, а також з принципами цивільного права щодо успадкування прав та обов'язків.
Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво по суті (тобто, права та обов'язки можуть переходити до спадкоємців), то процесуальне закриття справи виключно через часовий лаг (часовий лаг (англ. time lag) - це проміжок часу між двома пов'язаними подіями, де одна подія (причина) впливає на іншу (наслідок). Іншими словами, це відставання або випередження одного явища у часі по відношенню до іншого), спричинений судом, є несправедливим і нелогічним.
Суд є державним органом, який зобов'язаний діяти вчасно та ефективно. Неможливість розгляду справи є прямим наслідком невиконання судом своїх обов'язків у розумні строки. Суд, приймаючи рішення про закриття провадження, фактично «винагороджує» себе за власну бездіяльність, перекладаючи її негативні наслідки на заявника (правонаступників).
Суд повинен керуватися принципами правової держави, де органи влади діють у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Затягування розгляду - це порушення, і суд повинен його виправити, а не поглиблювати його наслідки.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що позивач не набув статусу сторони до відкриття провадження, а отже, справа не може продовжуватися за участі правонаступників, є формалістичними та не відповідають суті принципів цивільного судочинства, спрямованих на захист порушених прав.
Подання позову позивачем, нехай і до формального відкриття провадження, є актом реалізації його волі щодо захисту порушеного права та первинною дією, яка ініціює судовий процес. Цей акт вже створює певні правові наслідки та запускає механізм судового розгляду.
Позивач, подавши позов, виявив чітке і безспірне бажання відновити свої майнові права. Ця воля не може бути знівельована виключно через адміністративну затримку суду у виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Предмет позову - витребування нерухомого майна - має чітко виражений майновий характер. Права на майно є успадковуваними та нерозривно повязані з особою лише до моменту її смерті, після чого переходять до її спадкоємців.
Захист цих майнових прав є метою цивільного судочинства. Закриття провадження з формальних підстав (ненабуття статусу сторони через затримку суду) призведе до фактичної відмови в правосудді спадкоємцям, які законно успадкували ці майнові права та інтереси.
Виникнення ситуації, коли позивач помирає до відкриття провадження, прямо спричинене тривалою бездіяльністю суду щодо своєчасного відкриття провадження у розумні строки.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості принципу розумного строку розгляду справи (Стаття 6 Конвенції). Неможливість продовжити розгляд справи через смерть позивача, що настала внаслідок неправомірної затримки суду, є прямим порушенням права на ефективний судовий захист.
Суд не може отримувати вигоду від власної неправомірної бездіяльності, використовуючи її наслідки як підставу для відмови у здійсненні правосуддя.
Норми ЦПК України щодо процесуального правонаступництва (Стаття 55 ЦПК України) мають на меті забезпечити безперервність захисту прав у разі зміни суб'єкта правовідносин.
У даному випадку, тлумачення цих норм має здійснюватися не лише буквально, а й системно та телеологічно, з урахуванням вищезгаданих конституційних принципів та практики ЄСПЛ. Це дозволяє забезпечити реалізацію права на судовий захист там, де формальне застосування норми призводить до несправедливого результату, спричиненого недоліками самої системи правосуддя.
Таким чином, відмова у залученні правонаступника на підставі того, що позивач формально не набув статусу сторони до відкриття провадження, суперечить принципам верховенства права, справедливості, ефективності судового захисту та здоровому глузду, адже вона ставить форму вище змісту і перекладає тягар власної бездіяльності суду на сторону, що шукає захисту.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності ухвали суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвали суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року у справі - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
Є.П. Євграфова