23 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/3789/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
13.03.2024 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стан» (далі - постанова № 168), у розмірі 70 000, 00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: 08.12.2022, з 20.12.2022 по 21.12.2022, з 31.12.2022 по 01.01.2023, з 01.01.2023 по 07.01.2023, з 10.01.2023 по 17.01.2023, з 21.01.2023 по 28.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі 70000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: 08.12.2022, з 20.12.2022 по 21.12.2022, з 31.12.2022 по 01.01.2023, з 01.01.2023 по 07.01.2023, з 10.01.2023 по 17.01.2023, з 21.01.2023 по 28.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушено його право на отримання додаткової винагороди у розмірі 70 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки у періоди з 08.12.2022, з 20.12.2022 по 21.12.2022, з 31.12.2022 по 01.01.2023, з 01.01.2023 по 07.01.2023, з 10.01.2023 по 17.01.2023, з 21.01.2023 по 28.01.2023, він приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Чернігівській області, Новгород-Сіверському районі, с. Михальчина-Слобода, с. Пушкарі, с. Грем'яч, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 р. № 12/463, тому він право на отримання такої додаткової винагороди відповідно до постанови № 168, однак відповідач не здійснив йому виплату такої винагороди у такому розмірі.
Справа розглядалась судами неодноразово, зокрема Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 10.05.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд постановою від 14.05.2025 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнив; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 620/3789/24 скасував, а справу направив на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 620/3789/24 передана на розгляд судді Дубіній М.М.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.06.2025 прийнято до свого провадження справу № 620/3789/24 за вищевказаним позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що з 01.01.2023 відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» (володільцем даного бойового розпорядження є Генеральний штаб Збройних Сил України) Чернігівська область виключена з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. Також відповідачем зазначено, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі 70 000, 00 грн. До того ж, рапорт від коменданта прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо виплати 70 000 гривень, особовому складу підрозділу, у тому числі щодо ОСОБА_1 за січень 2023 року до управління ІНФОРМАЦІЯ_3 - не надходив. Підтверджуючі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій)) щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірний період, у ІНФОРМАЦІЯ_3 за січень 2023 року відсутні.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
31.05.2023 військова частина НОМЕР_1 видала довідку №12/463, у якій зазначено, що штаб-сержант ОСОБА_1 , дійсно 08.12.2022, з 20.12.2022 до 21.12.2022, з 31.12.2022 до 01.01.2023, з 01.01.2023 до 07.01.2023, з 10.01.2023 до 17.01.2023, з 21.01.2023 до 28.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській області, Новгород-Сіверському районі, с. Михальчина-Слобода, с. Пушкарі, с. Грем'яч.
Підстава: витяг з журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.12.2022 № 1.1/19 дск (том1), витяг з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.01.2023 № 1.1/19 дск ( а.с. 13).
На звернення позивача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100 000 грн) в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів 08.12.2022, з 20.12.2022 до 21.12.2022, з 31.12.2022 до 01.01.2023, з 01.01.2023 до 07.01.2023, з 10.01.2023 до 17.01.2023, з 21.01.2023 до 28.01.2023, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 25.01.2024 №02.1.1/649-24, зокрема, повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі: 100 000, 00 грн за вказані у заяві періоди, оскільки, така виплата передбачена лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об'єкти, які охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі перебування безпосередньо цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами, документи, які б підтверджували участь позивача у зазначених подіях відсутні.
Окрім того, відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 02.02.2023 № 26 Чернігівська область, де територіально ОСОБА_1 проходив військову службу, виключена з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно із довідкою від 19.01.2023 № 23, виданої відповідачем, про розмір грошового забезпечення, що нараховано ОСОБА_1 за період з 18.04.2022 по 31.12.2023, у грудні 2022 року позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 63 225, 81 грн, пропорційно участі у заходах за період з 01.12.2022 до 13.12.2022 та з 17.12.2022 до 31.12.2022.
Виплата проведена наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.01.2023 № 23-ОС на підставі, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.02.2022 № 39/304/92/29, бойового розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 12.04.2022 № 38, бойового розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 02.03.2022 № 12/дск, рапортів начальників (командирів) підрозділів.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати не в повному розмірі додаткової винагороди, визначеної постановою № 168, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У справі, що розглядається, позивач просить нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі 70000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: 08.12.2022, з 20.12.2022 по 21.12.2022, з 31.12.2022 по 01.01.2023, з 01.01.2023 по 07.01.2023, з 10.01.2023 по 17.01.2023, з 21.01.2023 по 28.01.2023 як військовослужбовцю Держприкордонслужби.
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV), Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - - Закон № 2011-XII) до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168.
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з грудня 2022 року до січня 2023 року) не змінювався.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793.
З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ 2 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».
Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Так, згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування, зокрема, наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.
З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ (далі - наказ № 628-АГ), в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Пунктом 2 наказ № 628-АГ визначено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Так, згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ (пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ) документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Важливим моментом у цих справах є наявність рапортів про виплату збільшеної додаткової винагороди у неоспорювані позивачами періоди.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 360/334/23 указав на те, що суди першої й апеляційної інстанцій повинні з'ясовувати обставини складання (нескладання) рапортів стосовно позивачів за час їх перебування у відрядженні в прикордонному загоні. Оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спорів, позаяк згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
Для військовослужбовців Держприкордонслужби цей наказ (№628/0/81-22-АГ) чітко визначає види робіт і завдань, виконання яких є підставою для додаткових виплат та вказує на обов'язкові умови їх здійснення, а саме: вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником, бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження), бойові завдання з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей, тощо. Саме ці завдання, підтверджені сукупністю відповідних документів, дають право прикордонникам на збільшену винагороду.
Суд зазначає, що відповідно до Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.06.2016 №311 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2016 за №719/28849, відділ прикордонної служби є основним підрозділом прикордонного загону (прикордонної комендатури), призначеним для безпосередньої охорони та захисту визначеної ділянки державного кордону, здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, забезпечення дотримання режиму державного кордону України, прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон України (пунктах контролю, контрольних пунктах в'їзду-виїзду), а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.
Залежно від специфіки, завдань, а також форм оперативно-службової діяльності відділи прикордонної служби можуть бути таких типів: тип «Б» - відділи, призначені для охорони визначеної ділянки державного кордону України поза пунктами пропуску, здійснення прикордонного контролю, виявлення та припинення правопорушень, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби.
Основними завданнями відділу прикордонної служби є: недопущення незаконної зміни проходження державного кордону України, дотримання режиму державного кордону України, прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон України (пунктах контролю, контрольних пунктах в'їзду-виїзду); здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; виявлення та припинення правопорушень, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби; участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та посадових осіб, визначених у Законі України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», у межах компетенції.
Виконання зазначених завдань є оперативно-службовою діяльністю відділу прикордонної служби.
Суд наголошує, що позивачем підтверджуючих документів щодо прийняття безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у ІНФОРМАЦІЯ_3 суду не надано. Про обставини такої участі про у позовній заяві також не зазначається.
При цьому, на вимогу суду відповідачем було надано витяги з журналу службово-бойових дій прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.12.2022 № 1/1/19 гриф т.1 у якому зазначено опис дій, які здійснював позивач у період, за який він вважає, що має право на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі, зокрема, це евакуація майн, зброї та боєприпасів, створення лісових завалів на об'їзних дорогах, інженерне облаштування району оборони, організація та ведення всіх видів розвідки шляхом спостереження, а також шляхом обладнання оперативних ділянок, тощо.
Із змісту цього журналу службово-бойових дій судом не встановлено, що позивачем під час виконання бойових завдань відбувались вогневі ураження або безпосереднє зіткнення з противником, або відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, тощо. Більш того, у цьому журналі зазначено, що за час несення позивачем служби у вказаний вище період обстановка змін не зазначала.
З огляду на вказане, та приймаючи до уваги приписи Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, суд приходить до висновку, що позивач у спірний період участі у бойових діях або заходах не приймав, а виконував безпосередні службові обов'язки, з огляду на що, суд вважає відсутніми підстави для нарахування позивачу збільшеної додаткової винагороди у зазначений період.
Крім цього, факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 постанови №168. Не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях та відповідних заходах бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
Таким чином, позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, у НОМЕР_2 прикордонному загоні, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 тис грн.
Відтак, у суду відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази щодо безпосереднього залучення позивача у спірному періоді до участі у бойових діях чи заходах з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період, і як наслідок, наявності у нього права для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: 08.12.2022, з 20.12.2022 по 21.12.2022, з 31.12.2022 по 01.01.2023, з 01.01.2023 по 07.01.2023, з 10.01.2023 по 17.01.2023, з 21.01.2023 по 28.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити повністю.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункт 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА