23 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/6525/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
05.06.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 05.06.2025), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), що полягає у незарахуванні до її страхового стажу всіх періодів роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення від 10.10.1979 № 42 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38; період роботи згідно довідки № 4/17018 від 31.07.2019 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки №01-13/137 від 19.02.2020;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 24.04.2025 №254050008127 про відмову в призначенні їй пенсії, викладене у листі Відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Чернігівській області від 25.04.2025;
зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути її заяву від 17.04.2025 про призначення пенсії та зарахувати до її страхового стажу всі періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення від 10.10.1979 № 42 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки № 38 від 05.03.2019; період роботи згідно довідки № 4/17018 від 31.07.2019 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки №01-13/137 від 19.02.2020.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваних бездіяльності та рішення відповідача, оскільки вона має достатній страховий стаж для призначення їй пенсії за віком, що підтверджується, зокрема, її трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а наявність певних недоліків її та інших документів, у тому числі через некоректний переклад прізвища, не може бути підставою для незарахування страхового стажу та відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Чернігівській області заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що його рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до наданих нею документів з заявою про призначення пенсії страховий стаж становив 12 років 07 місяців 0 дні (при необхідних після досягнення 65 років у 2025 році від 15 до 25 років), що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 65 років звернулась 17.04.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 24.04.2025 № 254050008127 в призначенні пенсії позивачці було відмовлено у зв'язку із відсутністю страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Листом від 25.04.2025 № 2500-0210-8/27341 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивачку про прийняте рішення. Також у цьому листі зазначено, що страховий стаж заявниці становить 12 років 07 місяців 0 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979, оскільки наявне виправлення в даті народження; не зараховано період навчання відповідно посвідчення від 10.10.1979 № 42 з 01.11.1978 по 10.10.1979,оскільки в посвідченні ПІБ ( ОСОБА_2 ) не відповідає ПІБ в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ); не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38, оскільки відсутня підстава видачі довідки, а саме стаття та Закон; не зараховано період роботи згідно із довідкою від 31.07 2019 № 4/17018 за період роботи з 26.01.1989 по 08.08.1992, оскільки довідка завірена печаткою російської федерації та потребує проставлення апостиля; не зараховано період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980, з 04.04.1978 по 30.12.1978, оскільки дата заповнення трудової книжки 18.12.1980, та період з 04.01.1979, оскільки відсутні дані про звільнення; не зараховано періоди роботи в колгоспі з 1979-1986 відповідно довідки від 19.02.2020 №01-13/137, оскільки ПІБ в довідці ( ОСОБА_2 ) не відповідає ПІБ в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ).
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними бездіяльність та рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Умови призначення пенсії за віком регламентовані положеннями статті 26 Закону №1058-IV, частиною першою якої визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно із частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, із зазначеного вище вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо незарахування до страхового стажу позивачки всіх періодів роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979, оскільки наявне виправлення в даті народження, суд встановив, що на титульній сторінці трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1 від 02.01.1979, справді в графі «Рік народження» наявне виправлення року народження - на 1960, а саме цифри 6 і 0 є наведеними на попередньо вписаних.
Проте, вказаний рік народження відповідає дійсності, що підтверджується копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 та копією її Свідоцтва про народження, в яких вказано дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо незарахування періоду навчання відповідно посвідчення від 10.10.1979 № 42 з 01.11.1978 по 10.10.1979, оскільки в посвідченні ПІБ ( ОСОБА_2 ) не відповідає ПІБ в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ) та періоду роботи позивачки в колгоспі з 1979-1986 відповідно довідки від 19.02.2020№ 01-13/137, оскільки ПІБ в довідці ( ОСОБА_2 ) не відповідає ПІБ в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ), судом встановлено, що в свідоцтві про народження прізвище позивачки вказано російською мовою -« ОСОБА_3 ». В свідоцтві про шлюб дошлюбне прізвище ОСОБА_4 перекладене на українську мову та записане « ОСОБА_3 ». В посвідченні від 10.10.1979 № 42 та довідці від 19.02.2020 №01-13/137 прізвище ОСОБА_4 перекладено інакше, а саме - « ОСОБА_2 ».
Разом із цим, суд зазначає, що хоча переклад дошлюбного прізвища з російської мови в документах здійснено по різному, проте всі вищезазначені документи в їх сукупності стосуються позивачки - ОСОБА_1 .
До того ж, в трудовій книжці НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є запис по прийняття її на роботу в колгосп «Більшовик» з 04.01.1979, що підтверджує достовірність довідки від 19.02.2020 № 01-13/137 та належність її позивачці.
Щодо незарахування період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38, оскільки відсутня підстава видачі довідки, а саме стаття та Закон, суд зазначає, що в цій довідці, виданій Прилуцькою міськрайонною філією Чернігівського обласного центру зайнятості, зазначено що підставою для її видачі є відомості про нарахування допомоги по безробіттю за 1999 - 2000 роки.
Довідка являє собою документ інформаційного характеру, що містить опис чи підтвердження певних фактів, а надана позивачкою довідка, містить всі необхідні реквізити, та є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в період з 11.05.1999 по 04.02.2000.
Щодо незарахування позивачці періоду роботи згідно із довідкою від 31.07 2019 № 4/17018 за період роботи з 26.01.1989 по 08.08.1992, оскільки довідка завірена печаткою російської федерації та потребує проставлення апостиля, суд зазначає, що цей період роботи ОСОБА_1 на посаді сторожа у військовій частині НОМЕР_3 підтверджується записом у трудовій книжці колгоспника від 02.01.1979. Також даний стаж роботи підтверджується архівною довідкою від 31.07.2018 № 4/17018.
Щодо необхідності проставлення на цій довідці від 31.07.2018 № 4/17018 апостилю, варто враховувати, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, адже такий стаж набутий до ухвалення відповідних рішень.
Тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
До того ж суд зазначає, що Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що архівні довідки, видані на території російської федерації до 24.02.2022 приймалися без апостиля, суд вважає безпідставним висновок відповідача про необхідність засвідчення довідки від 31.07.2019 № 4/17018 апостилем.
Отже, відмова Пенсійного фонду зарахувати період роботи з 26.01.1989 по 08.08.1992 є протиправною. При цьому дану довідку було перекладено та проставлено апостиль. Тому вказаний період роботи ОСОБА_1 беззаперечно підлягає зарахуванню до трудового стажу для нарахування їй пенсії.
Щодо незарахуання позивачці періодів трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980, з 04.04.1978 по 30.12.1978, оскільки дата заповнення трудової книжки 18.12.1980, та період з 04.01.1979, оскільки відсутні дані про звільнення, судом встановлено, в зазначеній трудовій книжці наявний запис від 04.01.1979 про прийняття позивачки на роботу в колгосп Більшовик, проте запис про звільнення відсутній.
При цьому, суд зазначає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, порушення правил заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
До того ж, суд зазначає, що початок роботи в окремих випадках може передувати даті заведення трудової книжки.
Підставою для зарахування стажу є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
До того ж працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок на підприємстві, а тому на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань пенсійного забезпечення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
До того ж, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при їх заповненні.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при їх заповненні.
Тож суд критично оцінює позицію відповідача у цій справі та зазначає, що формальні неточності у документах, у тому числі некоректний переклад, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, оскільки із сукупності наданих позивачем документів вбачається приналежність цих документів позивачці, тому періоди роботи позивачки відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення № 42 від 10.10.1979 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38; період роботи згідно довідки № 4/17018 від 31.07.2019 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки №01-13/137 від 19.02.2020, мають бути зараховані до страхового стажу позивачки.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивачка наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17 та від 31.03.2020 у справі №446/656/17.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в цьому випадку є порушення конституційних прав позивачки на отримання належного пенсійного забезпечення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), що полягає у незарахуванні до її страхового стажу всіх періодів роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення № 42 від 10.10.1979 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38; період роботи згідно довідки № 4/17018 від 31.07.2019 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки №01-13/137 від 19.02.2020; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 24.04.2025 №254050008127 про відмову в призначенні їй пенсії; зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути її заяву від 17.04.2025 про призначення пенсії та зарахувати до її страхового стажу всі періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення № 42 від 10.10.1979 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки № 38 від 05.03.2019; період роботи згідно довідки № 4/17018 від 31.07.2019 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки №01-13/137 від 19.02.2020.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 30.05.2025 № 9380-2478-4685-3882 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 всіх періодів роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення від 10.10.1979 № 42 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38; період роботи згідно довідки від 31.07.2019 № 4/17018 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки від 19.02.2020 №01-13/137.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.04.2025 №254050008127 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2025 про призначення пенсії та зарахувати до її страхового стажу періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника б/н від 02.01.1979; період навчання відповідно посвідчення від 10.10.1979 № 42 з 01.11.1978 по 10.10.1979; період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.1999 по 04.02.2000 відповідно довідки від 05.03.2019 № 38; період роботи згідно довідки від 31.07.2019 № 4/17018 з 26.01.1989 по 08.08.1992; період трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1980 з 04.04.1978 по 30.12.1978; період роботи в колгоспі з 1979 по 1986 відповідно довідки від 19.02.2020 № 01-13/137.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 968, 96 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 30.05.2025 № 9380-2478-4685-3882.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).
Суддя Марія ДУБІНА