справа№380/12283/25
22 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (з 01.01.2025 року з обмеженням максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що є пенсіонером, який отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Відповідачем на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03 січня 2025 року (далі - Постанова №1) здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії. Відповідно до перерахунку пенсії з 01.01.2025 (копія додається) підсумок пенсії позивача (з надбавками) склав 25089,58 грн., з урахуванням пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 та з урахуванням максимального розміру пенсії склав 24349,79 грн. Не погоджуючись з діями Відповідача щодо зменшення з 01 січня 2025 року призначеної пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення пенсії і вважає, що дане обмеження встановленого розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо забезпечення його соціального захисту.
Позивач вважає таке обмеження та неповне врахування протиправним, оскільки воно суперечить спеціальному Закону № 2262-ХІІ, який не передбачає обмеження пенсії максимальним розміром та забороняє змінювати умови пенсійного забезпечення інакше як шляхом внесення змін до цього Закону. Посилається на статті 19, 22, 46, 64 Конституції України, рішення Конституційного Суду України та практику Верховного Суду.
Просить відновити виплату пенсії у повному розмірі з урахуванням індексації та стягнути недоплачену суму.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечив. Стверджує, що діяв правомірно, на виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ від 19.11.2024 (далі - Закон №4059) та Постанови № 1. Зазначає, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням та економічними труднощами держава змушена оптимізувати видатки.
Вказує, що Постанова № 1 не встановлює обмеження максимального розміру пенсії, а передбачає застосування коефіцієнтів до тієї частини пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму і не є забезпеченою страховими внесками. Посилається на норми Конституції України, Бюджетного кодексу України та практику Європейського суду з прав людини щодо можливості держави змінювати соціальні виплати в умовах економічної кризи. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 19 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи у справу.
Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об'єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та -
Позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.
Відповідачем на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03 січня 2025 року(далі - Постанова №1) здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії.
Відповідно до перерахунку пенсії з 01.01.2025 (копія додається) підсумок пенсії позивача (з надбавками) склав 25089,58 грн., з урахуванням пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 та з урахуванням максимального розміру пенсії склав 24349,79 грн.
Не погоджуючись з діями Відповідача щодо зменшення з 01 січня 2025 року призначеної пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення пенсії і вважаючи, що обмеження встановленого розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо забезпечення його соціального захисту, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України). Принцип верховенства права передбачає, серед іншого, що закон має бути доступним, передбачуваним та забезпечувати захист від свавільних рішень органів влади.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний принцип обмежує суб'єктів владних повноважень у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки та вимагає від них суворого дотримання законодавства.
Право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення у старості та інших встановлених законом випадках, гарантоване статтею 46 Конституції України. Конституція України виокремлює певні категорії громадян, які потребують додаткових гарантій соціального захисту, до яких, згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України, належать громадяни, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також члени їхніх сімей. Держава забезпечує їх соціальний захист. Необхідність надання таким особам додаткових гарантій зумовлена особливим характером їхньої служби, пов'язаної з ризиком для життя і здоров'я, що підтверджено у Рішеннях Конституційного Суду України (наприклад, від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення саме цієї категорії громадян - осіб, звільнених з військової служби, - є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262).
Преамбула цього Закону наголошує на меті реалізації конституційного права на державне пенсійне забезпечення та встановленні єдності умов і норм для цієї категорії осіб, а також на гарантіях держави щодо гідного пенсійного забезпечення, включаючи перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення.
Стаття 1-1 Закону № 2262 встановлює, що законодавство про пенсійне забезпечення військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Принципово важливим є положення частини третьої статті 1-1 Закону № 2262, яке імперативно вказує: "Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»." Це означає, що будь-які зміни, які погіршують або змінюють встановлені Законом № 2262 умови та норми пенсійного забезпечення (включаючи порядок обчислення, розмір, обмеження виплати), мають бути внесені лише через прийняття відповідного закону, що вносить зміни саме до Закону № 2262 або Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, відповідач при зменшенні розміру пенсії позивача з 01.01.2025 керувався статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ та прийнятою на її виконання Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1).
Цими актами запроваджено механізм застосування понижуючих коефіцієнтів до тієї частини пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (далі - ПМПО).
Таким чином, виникла колізія між нормами спеціального Закону № 2262, який встановлює умови та норми пенсійного забезпечення військовослужбовців і не передбачає застосування понижуючих коефіцієнтів, та нормою загального Закону про Держбюджет і підзаконного акту - Постанови Кабінету Міністрів України № 1.
При вирішенні цієї колізії суд застосовує статтю 7 Кодексу адміністративного судочинства України щодо ієрархії нормативно-правових актів.
Закон № 2262, як спеціальний закон, що регулює пенсійне забезпечення конкретної категорії осіб, має вищу юридичну силу щодо цих правовідносин порівняно із Законом про Держбюджет, який є загальним законом тимчасової дії та регулює фінансові відносини держави на конкретний рік. Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним актом і не може суперечити законам.
Позиція щодо неприпустимості внесення змін до спеціальних законів (в тому числі соціальних) через норми закону про Держбюджет неодноразово висловлювалася Конституційним Судом України. У рішеннях № 6-рп/2007 від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008, № 22-рп/2010 від 30.11.2010, № 10-р/2020 від 28.08.2020, № 3-р/2020 від 27.02.2020 Конституційний Суд України послідовно наголошував, що закон про Держбюджет має спеціальний предмет регулювання (доходи та видатки держави на рік) і не може змінювати, зупиняти чи скасовувати норми інших законів, а також встановлювати інше регулювання відносин, ніж передбачено спеціальними законами. Такі зміни мають вноситися окремими законами.
З огляду на викладене та керуючись принципом lex specialis derogat generali, суд дійшов висновку, що стаття 46 Закону № 4059 та Постанова Кабінету Міністрів України № 1 не підлягають застосуванню до пенсії позивача, оскільки вони суперечать нормам спеціального Закону № 2262 та висновкам Конституційного Суду України.
Крім того, суд враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016. У цьому рішенні Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону № 2262 (в тодішній редакції), які обмежували максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Суд зазначив, що таке обмеження порушує суть конституційних гарантій соціального захисту військовослужбовців (стаття 17 Конституції України), які виконують особливі обов'язки перед державою.
Застосування понижуючих коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує 10 ПМПО, є, по суті, іншим механізмом обмеження розміру пенсії, який так само суперечить висновкам Конституційного Суду України у Рішенні № 7-рп/2016. Верховний Суд у своїй практиці (постанови від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та ін.) також послідовно дотримується позиції про протиправність будь-якого обмеження максимального розміру пенсій, призначених за Законом № 2262.
Суд також критично оцінює посилання відповідача на можливість обмеження соціальних прав в умовах воєнного стану.
Стаття 64 Конституції України встановлює вичерпний перелік прав і свобод, які можуть бути обмежені.
Стаття 46 Конституції України, що гарантує право на соціальний захист, до цього переліку не входить.
Отже, право позивача на отримання пенсії, гарантованої Законом № 2262, не може бути обмежене лише на підставі введення воєнного стану, тим більше у спосіб, що суперечить спеціальному закону та рішенням Конституційного Суду України. Посилання на Бюджетний кодекс України також є необґрунтованим, оскільки він не може надавати Уряду повноважень діяти всупереч Конституції та законам, що мають вищу юридичну силу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності застосування статті 46 Закону № 4059 та Постанови № 1 для обмеження пенсії позивача, призначеної за Законом № 2262.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
На підставі системного аналізу наведених норм законодавства, висновків Конституційного Суду України та практики Верховного Суду, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1, при виплаті пенсії позивачу є протиправними.
Позивач має право на отримання пенсії у повному нарахованому розмірі (25 089, 58 грн), який був йому встановлений до введення в дію оскаржуваних обмежень, без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Щодо способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 у повному розмірі 25 089, 58 грн, з урахуванням раніше виплачених сум (тобто, здійснити доплату недоотриманої частини пенсії за період з 01.01.2025 по день виконання рішення суду та продовжити виплату в повному розмірі).
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю..
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2025 року з обмеженням максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2025 року без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1211,20 гривень (Одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 22.07.2025
Суддя Коморний О.І.