з питань закриття провадження у справі
23 липня 2025 рокусправа № 380/9577/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові головного територіального управління у Львівській області, в якій просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 була на балансі Львівського мотозаводу, на даний час на балансі Львівської ОТГ. Спірне житлове приміщення складається з двох житлових кімнат житловою площею 24,96 м2 з усіма комунальними вигодами, наймачем якого був мій чоловік ОСОБА_2 , який помер в 2024 році. Станом на зараз у вказаному житловому приміщенні проживає і зареєстрована позивачка, оскільки обидва її сини теж померли. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2011 за життя молодшого сина ОСОБА_3 з нього стягнуто в користь держави 73830 грн, тобто був задоволений позов Державної податкової інспекції. Оскільки він не виконав добровільно постанову суду, постановами державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління у Львівській області відкрито два виконавчих провадження ВП 28780596 від 20.09.2011 та ВП 32539450 від 15.05.2012, яким був накладений арешт на майно боржника, в тому числі на не приватизовану квартиру АДРЕСА_1 в якій мій молодший син проживав і був зареєстрований. На квартиру, яка була тоді на балансі Львівського мотозаводу , хоча він не був боржником, не був стороною виконавчого провадження, був накладений арешт спірного житлового приміщення, який був не законний. Дізнавшись про арешт житлового приміщення, я звернулась до відповідача про зняття арешту, оскільки це є порушення її прав передбачених ст. 64 ЖК України, визначених в договорі найму житлового приміщення. Позивач не може провести обмін житлового приміщення на квартиру в іншому районі міста, передбачену ст. 79 ЖК України. Листом №11225 від 17.02.2025 відмовлено в задоволенні її заяви та рекомендовано звернутися до суду.
Ухвалою від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Представником відповідача на адресу суду надіслано лист, в якому зазначено, що на примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження АСВП №28780596 та АСВП №32539450 з виконання виконавчого листа №2а-11902/11 виданого 05.11.2011 Львівським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ДПІ у Залізничному м. Львова 73830,00 грн податкового боргу, по яких державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження» 24.02.2012 та 28.01.2013 винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно ордеру №58 від 17.01.1989 на житлове приміщення виданому ОСОБА_5 , видано на сім'ю з чотирьох чоловік житлове приміщення у АДРЕСА_2 , розміром 24,96 кв.м.
В ордері зазначено склад сім'ї, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_4 (син).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно листа від 19.03.2025 №25876 Залізничний ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив позивачку, що примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління перебували виконавчі провадження АСВП №28780596 та АСВП №32539450 з виконання виконавчого листа №2а-11902/11 виданого 05.11.2011 Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_4 в користь ДПІ у Залізничному районі м. Львова 73830,00 грн податкового боргу, по яких державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження» 24.02.2012 та 28.01.2013 винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, перелік яких наведений у пунктах 1 - 12 цієї частини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи.
Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З установлених обставин справи вбачається, що в даному випадку позивачка звернулась до суду за захистом свого права власності на нерухоме майно.
Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відділу державної виконавчої служби, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, оскільки приватний інтерес позивача щодо права власності на нерухоме майно.
Суд зазначає, що згідно із статтею 56 Закону України “Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України “Про виконавче провадження».
Таким чином, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Зазначений позов поданий з метою захисту порушеного цивільного права на фактичне володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна квартири, та не має публічно-правового характеру між учасниками справи.
Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки має приватноправовий характер та, з огляду на суб'єктний склад сторін спору, його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15 та підтриманий Верховним Судом у постанові від 23 червня 2022 року у справі №540/2725/21.
Крім того, за обставин, подібних до даного спору, Верховний Суд у своїй останній постанові від 15.02.2024 року у справі № 140/26445/23 вказав на те, що оскільки обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна, то такий спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства згідно з положеннями ЦПК України.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також за правилами частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до квитанції №13 від 13.05.2025 в сумі 1211,20 грн підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
постановив:
Закрити провадження в адміністративній справі №380/9577/25 за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Роз'яснити позивачеві, що заявлені позовні вимоги підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету сплачений судовий збір відповідно до квитанції №13 від 13.05.2025 в сумі 1211,20 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна