23 липня 2025 рокусправа № 380/12485/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З. І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900165/2 від 22.03.2025;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900331/2 від 28.05.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірних рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою від 23.06.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Ухвалою від 26.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач вважає, що митну вартість імпортованого товару скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, було знайдено розбіжності в умовах поставки, вазі та кількості товару, що у свою чергу свідчить про те, що посадова особа митного органу не дотримувалась чинного законодавства та здійснила коригування безпідставно. Вважає, що позивачем було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, на підставі яких, можна було підтвердити задекларовану митну вартість товарів за усіма поставками.
Суд встановив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (покупець) та компанія «ZHEJIANG LIJIUJIA SPORTS EQUIPMENT CO.,LTD» (продавець) 12 серпня 2024 року уклали Контракт №1208/2024, предметом якого є зобов'язання Продавця продавати, а покупця купувати і оплачувати товар, інвентар для спорту та фізкультури, виробництво компанії ZHEJIANG LIJIUJIA SPORTS EQUIPMENT CO., LTD.
Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №S/202404KS від 16.01.2025 р. покупець придбав у продавця товар вартістю 21 754.60 доларів США. Товаром, що декларувався був: Тренажери для занять спортом із змінними механізмами обтяження в розібраному вигляді для зручності транспортування; Бігове полотно для бігових доріжок.
Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 21.03.2025 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170024133U7, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:
- Зовнішньоекономічний договір №1208/2024 від 12.08.2024;
- Рахунок-проформа №S/202404KS від 16.01.2025;
- Рахунок-фактура №S/202404KS від 16.01.2025;
- Пакувальний лист №S/202404KS від 16.01.2025;
- Коносамент №ZH250100229 від 26.01.2025;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №12 від 05.03.2025;
- Договір (контракт) про перевезення №0108 від 01.08.2024;
- Договір (контракт) про перевезення №050824 від 05.08.2024;
- Договір (контракт) про перевезення №1026 від 18.09.2023;
- Договір (контракт) про перевезення №ГВ08042024 від 08.04.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №3446 від 18.03.2025;
- Заявка на перевезення №00000004122 від 05.03.2025;
- Автотранспортна накладна б/н від 18.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №310120250519657180 від 17.01.2025;
- Копія транзитної декларації №25PL322080NSBMKKM5 від 18.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Львівській митниці відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів (метод 2а, ст.59 МКУ) та подібних товарів (метод 2б, ст.60 МКУ), також відсутня вартісна основа для розрахунку митної вартості за методом 2в (ст.62 МКУ) та методом 2г (ст.63 МКУ)».
На вимогу митного органу декларантом було подано Рахунок проформу №S/202404KS від 16.01.2025, Рахунок інвойс №S/202404KS від 16.01.2025, Валютна платіжка №12 від 05.03.2025, Рахунок на оплату транспортних витрати №3446 від 18.03.2025, Контракт №1208/2024 від 12.08.2024, Заявка №00000004122 від 05.03.2025, Копія митної декларації країни відправлення №310120250519657180 від 17.01.2025.
Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000409.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900165/2 від 22.03.2025, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами опрацювання встановлено, що декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом, тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах встановлено:
- відповідно до п.1.2 Контракту № 1208/2024 від 12.08.2024 р., найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару визначається в інвойсах на кожну окремо партію товару, які являються невід'ємною частиною даного Контракту. П.12.1 всі зміни та доповнення до цього Контракту дійсні лише у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані обома Сторонами. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови Контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною Контракту, а відтак додатком до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину Контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення комерційний інвойс № S/202404KS від 16.01.2025 р. підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- у наданому рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3446 від 18.03.2025 р. міститься посилання на Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ГВ08042024 від 08.04.2024р., згідно якого надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ТзОВ «Євро Форвардінг». Відповідно до розділу 4 вищевказаного Договору «Клієнт оплачує при перевезенні морським транспортом, платежі за послуги з перевезення протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту». Однак, будь-які банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано;
- митна декларація країни відправлення від 17.01.2025 р. за №310120250519657180 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, гр. "країна призначення" вищевказаної декларації містить запис "POL", що суперечить умовам угоди.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано відповідь на вимогу. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). Та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала:тов.№1: МД №UA500590/2025/268 від 20.02.2025 р., митна вартість становить 3,77 дол.США/кг; тов. №2: МД №UA100340/2025/310683 від 04.03.2025 р.; митна вартість становить 3,45 дол. США/кг; тов. №4: МД №UA100230/2025/797 від 16.01.2025 р. митна вартість становить 1.53 дол.США/кг; Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №SG24ZT1031 від 22.03.2025 р. покупець придбав у продавця товар вартістю 13519.60 доларів США. Товаром, що декларувався був: Меблі садові для сидіння на металевому каркасі, не оббиті, що не обертаються, без регулювання висоти, нові, в розібраному вигляді.
Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 27.05.2025 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170044842U7, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:
- Зовнішньоекономічний договір №2501/2024 від 25.01.2024;
- Рахунок-проформа №SG24ZT1031 від 31.03.2025;
- Рахунок-фактура №SG24ZT1031 від 22.03.2025;
- Пакувальний лист №SG24ZT1031 від 22.03.2025;
- Коносамент №D4025030067 від 23.05.2025;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №14 від 15.04.2025;
- Договір (контракт про перевезення) №28/07/2022 від 28.07.2022;
- Договір (контракт про перевезення) №UA00203908 від 18.04.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця
договору №3608 від 21.05.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №01-23/05/2025 від
23.05.2025;
- Автотранспортна накладна №5238 від 23.05.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №310120250518886209 від 20.05.2024
- Копія транзитної декларації №25PL322080NSHA49M9 від 22.05.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012р №4495-VI необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
На вимогу митного органу декларантом було подано: Рахунок проформу №SG24ZT1031 - 31.03.2025; Рахунок інвойс №SG24ZT1031 - 22.03.2025; Валютна платіжка №14 від 15.04.2025; Рахунок на оплату транспортних втрат №3608 від 21.05.2025; Контракт і його доповнення; Експортна декларація країни відправлення №310120250518886209 від 20.03.2025; Договір заявка.
Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000802.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900331/2 від 28.05.2025, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
- до митного оформлення декларантом надано Контракт №2501/2024 від 25.01.2024р (надалі -контракт). Із преамбули Контракту вбачається, що зі сторони продавця Jinhua Supergroup Leisure Products Co., Ltd. укладений в особі генерального менеджера Hanry Zhang. У той же час, як вбачається із реквізитів Контракту (п.13) зі сторони продавця Jinhua Supergroup Leisure Products Co., Ltd. Контракт підписаний генеральним менеджером Sofiya Zhang. Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, враховуючи вищевказані розбіжності перевірити здатність на укладення Контракту, чи то Hanry Zhang, чи то Sofiya Zhang із наданих документів, є неможливим. При цьому, одним із документів, який підтверджує митну вартість товару є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- митна декларація країни експорту від 20.03.2025 №310120250518886209 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, у гр. «країна призначення» та «торгова країна» вищевказаної митної декларації вказано Польща, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.
- у гр. 16 та гр.23 CMR наданої декларантом до митного оформлення №5238 від 23.05.2025 року наявні штампи перевізника «Formag Limited». Однак, документи, які визначають договірні відносини з «Formag Limited» та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Окрім того, гр.5 Документи зазначено Invoice №SG24ZT1031 від 25.05.2025, який до митного оформлення не поданий.
- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №3608 від 21.05.2025р. містить посилання на Договір No28/07/2022 від 28.07.2022р. П.3.1 даного Договору передбачена 100% передоплата на підставі виставленого рахунку. Також відповідно до поданого до митного оформлення Замовлення №6-11/03/2025 у графі «Форма розрахунку» передбачена оплата на день виставлення рахунку. Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу митного органу надіслано замовлення на перевезення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2025/24465 від 22.03.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.
Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
На підставі статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме: разом із митною декларацією №25UA209170024133U7 подано: Зовнішньоекономічний договір №1208/2024 від 12.08.2024; Рахунок-проформа №S/202404KS від 16.01.2025; Рахунок-фактура №S/202404KS від 16.01.2025; Пакувальний лист №S/202404KS від 16.01.2025; Коносамент №ZH250100229 від 26.01.2025; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №12 від 05.03.2025; Договір (контракт) про перевезення №0108 від 01.08.2024; Договір (контракт) про перевезення №050824 від 05.08.2024; Договір (контракт) про перевезення №1026 від 18.09.2023; Договір (контракт) про перевезення №ГВ08042024 від 08.04.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №3446 від 18.03.2025; Заявка на перевезення №00000004122 від 05.03.2025; Автотранспортна накладна б/н від 18.03.2025; Копія митної декларації країни відправлення №310120250519657180 від 17.01.2025; Копія транзитної декларації №25PL322080NSBMKKM5 від 18.03.2025.
Разом із митною декларацією №25UA209170044842U7 подано: Зовнішньоекономічний договір №2501/2024 від 25.01.2024; Рахунок-проформа №SG24ZT1031 від 31.03.2025; Рахунок-фактура №SG24ZT1031 від 22.03.2025; Пакувальний лист №SG24ZT1031 від 22.03.2025; Коносамент №D4025030067 від 23.05.2025; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №14 від 15.04.2025; Договір (контракт про перевезення) №28/07/2022 від 28.07.2022; Договір (контракт про перевезення) №UA00203908 від 18.04.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №3608 від 21.05.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №01-23/05/2025 від 23.05.2025; Автотранспортна накладна №5238 від 23.05.2025; Копія митної декларації країни відправлення №310120250518886209 від 20.05.2024; Копія транзитної декларації №25PL322080NSHA49M9 від 22.05.2025.
Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18.
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Як видно з оскаржуваних рішень, то в них відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів. Окрім того суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900165/2 від 22.03.2025:
Відповідач вказує, що Наданий до митного оформлення комерційний інвойс № S/202404KS від 16.01.2025 р. підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця.
З цього приводу суд зазначає, що зовнішньоекономічним контрактом №1208/2024 від 12.08.2024 року не передбачено, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписанні такого документа і продавцем, і покупцем. У п.1.2. контракту зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначається найменування, кількість, ціна товару, однак не конкретизується способи їх «узгодження».
Суд наголошує, що під час митного оформлення декларантом надано митниці рахунок-фактуру та платіжну інструкцію. Дані документи містять всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена.
Таким чином, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару.
Також відповідач зазначає, що до митного оформлення позивачем не надано жодних документів, що підтверджують факт оплати послуг перевезення.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FOB, до митного контролю декларантом позивача було надано весь пакет товаросупровідних документів: Коносамент №ZH250100229 від 26.01.2025; Договір (контракт) про перевезення №0108 від 01.08.2024; Договір (контракт) про перевезення №050824 від 05.08.2024; Договір (контракт) про перевезення №1026 від 18.09.2023; Договір (контракт) про перевезення №ГВ08042024 від 08.04.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №3446 від 18.03.2025; Заявка на перевезення №00000004122 від 05.03.2025; Автотранспортна накладна б/н від 18.03.2025; Копія митної декларації країни відправлення №310120250519657180 від 17.01.2025; Копія транзитної декларації №25PL322080NSBMKKM5 від 18.03.2025.
Отже, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Також позивач долучив до позовної заяви платіжні доручення №UH48-RGPF-I4VWCK0A від 02.04.2025 та № 2W94-0BUR-BZJP-H33V від 02.04.2025, які не могли бути подані разом з митною декларацією, оскільки відповідна оплата була проведена вже після винесення відповідачем оскаржуваного рішення. Зважаючи на це, суд бере до уваги такі документи як належні та допустимі докази.
Митний орган вказує на недоліки митної декларації країни відправлення.
З цього приводу суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Надана декларантом митна декларація країни відправлення має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-код, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
Аналогічне зауваження митний орган зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900331/2 від 28.05.2025.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900331/2 від 28.05.2025:
Відповідач вказує на те, що зі сторони продавця Jinhua Supergroup Leisure Products Co., Ltd зовнішньоекономічний договір №2501/2024 від 25.01.2024 укладений в особі генерального менеджера Hanry Zhang, однак в реквізитах Контракту (п.13) зі сторони продавця Контракт підписаний генеральним менеджером Sofiya Zhang.
Суд встановив, що компанія Jinhua Supergroup Leisure Products Co., Ltd надала такі роз'яснення у листі від 12.08.2024: «Нашою компанією «Jinhua Supergroup Leisure Products Co., Ltd» укладено зовнішньоекономічний Контракт №2501/2024 від 25.01.2024 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 . Правом підпису від компанії «Jinhua Supergroup Leisure Products Co., Ltd» наділений як Hanry Zhang, так і Sofiya Zhang». Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.
Також суд зауважує, на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. А відтак посилання митниці про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. При цьому слід зазначити, що документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Львівська митниця вказує, що у гр. 16 та гр.23 CMR наявні штампи перевізника, однак документи, які визначають договірні відносини з такою особою відсутні.
Судом встановлено, що позивачем з ТОВ «Селеста Марін» укладено Договір про транспортне експедирування №28/07/2022 від 28.07.2022. Предметом вказаного договору є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ТОВ «Селеста Марін» є експедитором, а не перевізником. І не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов'язань перед ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ФОП ОСОБА_1 по Договору про транспортне експедирування №28/07/2022 від 28.07.2022 р. з ТОВ «Селеста Марін» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок це не може бути підставою для коригування митної вартості.
Відповідач вказує, що декларантом до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати послуг з перевезення.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 згідно якої, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
З метою підтвердження заявленого рівня транспортної, до митного контролю декларантом позивача було надано: Коносамент №D4025030067 від 23.05.2025; Договір (контракт про перевезення) №28/07/2022 від 28.07.2022; Договір (контракт про перевезення) №UA00203908 від 18.04.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №3608 від 21.05.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №01-23/05/2025 від 23.05.2025; Автотранспортна накладна №5238 від 23.05.2025; Копія митної декларації країни відправлення №310120250518886209 від 20.05.2024; Копія транзитної декларації №25PL322080NSHA49M9 від 22.05.2025.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови та терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Таким чином, терміни оплати ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару. До вищевказаної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19.
Таким чином, усі транспорті витрати понесені позивачем були включені до митної вартості та підтвердженні документально.
Також позивач долучив до позовної заяви платіжне доручення №1 від 05.06.2025 про оплату послуг з перевезення, яке не могло бути подане разом з митною декларацією, оскільки відповідна оплата була проведена вже після винесення відповідачем оскаржуваного рішення. Даний документ суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.
Враховуючи наведе, суд вважає, що митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.
Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом. Крім того, за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Рішення відповідача не можуть ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номери та дати митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, а тому рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900165/2 від 22.03.2025 та №UA209000/2025/900331/2 від 28.05.2025 не відповідають встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, отже, підлягають скасуванню як протиправні.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2566,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900165/2 від 22.03.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900331/2 від 28.05.2025.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З. І.