про залишення позовної заяви без руху
23 липня 2025 рокусправа № 380/14958/25
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. перевірила матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання (ВПО): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (місцезнаходження: 40009, м.Суми, вул.С.Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), в якому просить суд:
-визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області №133950009225 від 20.05.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 пенсії по віку - протиправним;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області:
зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи та до стажу, що дає право на обчислення пенсії, час роботи у періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 ;
призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.05.2025.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 94 КАСУ копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з цим, порядок подання електронний доказів до суду та вимоги до таких доказів встановлено ст. 99 КАС України.
Так, за приписами ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, - ч.2, 3 ст. 99 КАС України.
За приписам ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
З вищезазначеного слідує, що «оригіналом електронного доказу» є примірник електронного документа, веб-сайт (сторінка), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі, які створені електронними засобами та мають візуальну форму, що дає змогу відобразити дані, які вони містять та які є значущими для правильного тлумачення обставин справи, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття їхнього змісту людиною.
З вищезазначеного вбачається, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом.
Разом з цим, до позовної заяви, поданої через підсистему Електронний суд додано копії письмових (паперових) документів у відсканованому форматі PDF, тобто, вказані документи є не оригіналами, а електронною копією письмового документу, що є результатом повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі.
Позаяк такі електронні копії не містять належних реквізитів засвідчення копії, зокрема, відсутній протокол накладення КЕП на зазначені документи, що унеможливлює встановлення дійсності та відповідності оригіналу наданої позивачем електронної копії паперового документа.
Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні бути сформульовані максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Тобто, позовні вимоги повинні бути викладений чітко і зрозуміло, сформульовано спосіб захисту права, який, на думку позивача, є належний для відповідної вимоги.
Натомість, ані з прохальної частини позову, ані зі змісту позовної заяви позивача неможливо встановити зв'язку між підставами позову, його предметом та позовними вимогами. Також у позовній заяві нема чіткого визначення способу судового захисту.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Так, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 826/16958/17.
Також, суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися (зачіпати) особисті права або інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, обов'язок щодо належного та найбільш точного формулювання позовних вимог лежить саме на позивачу, оскільки від якості та змісту сформованих позовних вимог залежить обсяг та повнота судового захисту порушених прав позивача.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
З огляду на зазначене, суд висновує, що позивачу необхідно уточнити, який суб'єкт/суб'єкти владних повноважень є відповідачем/відповідачами за поданим позовом, а також уточнити заявлені позовні вимоги залежно від визначеного відповідача/відповідачів.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Суд звертає увагу, що позивачка, згідно з долученою копією паспорта серії НОМЕР_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та в поданій до суду позовної заяви зазначила фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000441044, виданої 15.12.2017.
Водночас інформація про зареєстроване місце проживання (перебування), Витяг з реєстру територіальної громади, - станом на день звернення до суду, тобто станом на 22.07.2025, - в матеріалах справи відсутня.
Зазначені недоліки не є надміру формальними, оскільки їх виправлення в майбутньому може вплинути на ефективність виконання рішення, а також на своєчасність повідомлення сторін про рух справи, так як у зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року по справі №640/33154/20, провадження № К/990/19287/23.
Відповідно до п. 7 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначається відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Порушуючи вимоги п.7 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем в позовній заяві не вказано, чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Згідно з п.9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суддя вказує на те, що у позовній заяві позивачем не обґрунтовано порушення оскаржуваними відповідачами прав, свобод, інтересів позивача, що не відповідає вищенаведеному процесуальному положенню.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі іменується Закон України №3674-VI).
За приписами ч.1 ст. 4 Закону України №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України №3674-VI передбачено, що розмір судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову, який містить позовну вимогу немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028,00гривні.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1211,20грн.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, суддя зауважує, що при тлумаченні поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред'явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо (постанова Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суд від 18.09.2023 у справі №758/5118/21).
Водночас, Закон України «Про судовий збір» не містить норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 5011-15/2045-2012.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області №133950009225 від 20.05.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 пенсії по віку. Отже, заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку позивачу належить сплатити 1211,20грн. судового збору.
При цьому позивач заявив вимогу про зобов'язання/спонукання Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи та до стажу, що дає право на обчислення пенсії, час роботи у періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.05.2025. Отже, заявлено дві вимоги немайнового характеру, за яку позивачу належить сплатити 2422,40грн. судового збору.
Тобто, позовна заява містить три вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, сума судового збору за подання позовної заяви становить 3633,60грн.
При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено копію квитанції про сплату судового збору за одну вимогу немайнового характеру у сумі 1211,20грн.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно доплатити судовий збір ще за дві вимоги немайнового характеру в сумі 2422,40грн.
Також, статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відтак, позивач повинен надати суду належний доказ сплати (перерахування) судового збору.
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).
Суддя зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.160 КАС України є підставою для залишення її без руху.
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160 КАС України для усунення вказаних недоліків, а саме: надати належним чином засвідчені письмові докази, долучені до позовної заяви для суду; уточнити зміст заявлених позовних вимог, привести у відповідність позовні вимогами відповідно до ст.5 КАС України; зазначити електронну пошту позивача; надати належним чином засвідчений документ про зареєстроване місце проживання позивача станом на день звернення до суду із позовною заявою у цій справі; надати суду докази сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу встановити п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали, шляхом представлення позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.