справа №380/929/25
з питань забезпечення позову
23 липня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить:
- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нерозгляді рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби (за сімейними обставинами, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює постійний догляд за дружиною (з інвалідністю 3 групи з відсутністю органу або його функцій) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_4 , яка згідно Довідки ЛКК № 1323 потребує стороннього догляду являється особою з інвалідністю 3 група (інвалід з дитинства повна глухота, відсутній парний орган або його функція, відсутня повністю функція слуху на парний орган один (одне вухо), відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, враховуючи наявність в позивача дитини, батька з інвалідністю, та стан здоров'я позивача), рапорти про відпустку, про переведення, та про відпустки за сімейними обставинами, з метою постійного догляду за дружиною та батьком з інвалідністю, та враховуючи наявність малолітньої дитини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 належно розглянути рапорти та погодити рапорти ОСОБА_1 про звільнення з військової служби (за сімейними обставинами, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює постійний догляд за дружиною (з інвалідністю 3 групи з відсутністю органу або його функцій) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_4 , яка згідно Довідки ЛКК № 1323 потребує стороннього догляду являється особою з інвалідністю 3 група (інвалід з дитинства повна глухота, відсутній парний орган або його функція, відсутня повністю функція слуху на парний орган один (одне вухо), відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, враховуючи наявність в позивача дитини, батька з інвалідністю, та стан здоров'я позивача), рапорти про відпустку, про переведення, та про відпустки за сімейними обставинами, з метою постійного догляду за дружиною та батьком з інвалідністю, та враховуючи наявність малолітньої дитини по суті на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою судді від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 21.05.2025 витребувати у Військової частини НОМЕР_1 докази, що стосуються предмета спору.
22.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить заборонити відповідачу Військовій частині НОМЕР_1 та іншим військовим частинам вчиняти будь-які дій, пов'язані з передислокацією, та переміщення в зону бойових дій позивача ОСОБА_1 на військовій службі до моменту набрання законної сили рішенням у справі в провадженні Львівський окружний адміністративний суд Адміністративний позов по справі №380/929/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування поданої заяви повідомляє, що щодо позивача неодноразово вчинялися спроби відповідача відрядити (направити) його в зону проведення бойових дій. Також не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачем дій по передислокації позивача в зону бойових дій і це унеможливить реалізацію прав позивача на звільнення зі служби та на відпустку, а також зробить неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Одночасно з цим заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Водночас, суд звертає увагу, що за змістом п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем військової служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про його переміщення.
Статтею 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які вже видані та ще можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, оскільки заявник наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, відсутні передбачені ч. 1 ст. 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна