справа №380/8867/25
провадження № П/380/10046/25
з питань розгляду справи за правилами
загального позовного провадження
22 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмововому провадженні клопотання представниці позивача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, стягнення заробітної плати,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, у якій позивач просить:
- у зв'язку з непроведенням з ОСОБА_1 повного розрахунку в установлений законом строк, зокрема невиплатою йому компенсації за невикористані відпустки; за час перебування у вимушеному прогулі внаслідок незаконного звільнення (з 30.10.2015 по 23.09.2021); за час затримки виконання постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 807/2322/15 провадження № К/9901/5569/20, № К/9901/6422/20, № К/9901/6625/20; за період перебування на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області з 28.03.2024 по 05.04.2025 - стягнути з Державної служби України з питань праці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- стягнути нараховану але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 89090,88 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'яносто) грн.
Ухвалою судді від 02.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом; ухвалено розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
До суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у якому покликається на пряму заборону розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження. Наголошує на складності справи, зазначає, що відповідач перебуває у системному конфлікті, існує обґрунтована потреба у проведенні підготовчого судового засідання для вирішення клопотань про витребування доказів. Вказує, що розгляд справи у спрощеному провадженні істотно обмежує право на судовий захист, зокрема право на касаційне оскарження.
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.
Частиною 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 3 ст. 12 КАС України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 4 ст. 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КАС України, умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, КАС України визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
У клопотанні позивач вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Згідно з приміткою до ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, належать, зокрема, особи, посади яких віднесено до посад державної служби категорії «А» або «Б».
Звертає увагу на те, що як слідує з наказу про звільнення від 04.04.2025 № 30-КТ-25а, обіймав посаду начальника Управління Держпраці у Закарпатській області. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу», посади керівників територіальних органів державних органів належать до посад державної служби категорії «Б». Таким чином, позивач у цій справі є службовою особою, яка займала відповідальне становище. Відтак, наявний прямий законодавчий імператив, встановлений ч. 4 ст. 257 КАС України, котрий виключає можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Втім, суд вказує, що у вичерпному переліку, закріпленому ч. 4 ст. 257 КАС України відсутня імперативна вказівка щодо розгляду справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в порядку загального позовного провадження, відтак таке твердження позивача є помилковим.
Частиною 2 статті 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, при вирішенні питання за правилами якого позовного провадження судом розглядатиметься спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановлювати чи належить позивач до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Водночас частинами 1-3 ст. 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У свою чергу, як вже зазначалось, ч. 4 ст. 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, суд вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.
Крім того, виходячи із змісту ч. 2 ст. 257 КАС України, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2025 у справі №280/2810/24.
Відтак, зважаючи на положення ч. 4 ст. 12 КАС України, ч. 4 ст. 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає відповідач, немає.
Водночас, оцінивши обставини, які наводить позивач у поданому клопотанні, суд висновує, що такі не зумовлюють необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Позивач не позбавлений права подавати клопотання та заяви, в тому числі з метою витребування доказів, під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Щодо покликання на обмеження права на касаційне оскарження, то відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відтак, положеннями КАС України установлено певні умови щодо оскарження рішень у справах незначної складності. Втім, як вже зазначалось, в силу положень .1 ч. 6 ст. 12 КАС України ця справа не є справою незначної складності.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого представником позивача клопотання.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 260, 262, 294 КАС України, суд
у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Сидор Н.Т.