Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 липня 2025 року Справа№200/662/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 200/662/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 22 січня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2020 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2021 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2022 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2023 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2024 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2025 року по 22 січня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Ухвалою суду від 3 лютого 2025 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року по 31 травня 2024 року та поновлено цей строк; у зв'язку із наявністю недоліків позовної заяви адміністративний позов було залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для надання суду доказів на підтвердження заявлених позовних вимог або доказів на підтвердження того, що позивач вчиняв дії, спрямовані на отримання зазначених доказів (а.с. 27-30).
4 лютого 2025 року судом отримано від представника позивача заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 33-37).
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази та пояснення по справі (а.с. 38-39).
28 лютого 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 43-77).
Ухвалою суду від 7 березня 2025 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (виділено в окремі провадженні позовні вимоги, які не є предметом розгляду в даній справі) (а.с. 82-84).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась, станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач з 26 лютого 2016 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 22 від 22 січня 2025 року позивача, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 січня 2025 року № 129-РС на посаду сержанта резерву 15 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , визначено вважати таким, що справу та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 .
Грошове забезпечення позивача за період з 30 січня 2020 року по 22 січня 2025 року розраховувалось із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, що є неправомірним.
Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 відповідач не провів з позивачем належного розрахунку з виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 22 січня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, на 1 січня 2024 року, на 1 січня 2025 року відповідно.
Позивач вважає протиправним не здійснення відповідачем нарахування йому грошового забезпечення за періоди з 30 січня 2020 року по 22 січня 2025 року із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на належний тарифний коефіцієнт, просить позов задовольнити (а.с. 1-11).
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_3 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи заперечення наступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (набрала чинності з 1 березня 2018 року).
Пунктом 4 зазначеної постанови (в первісній редакції) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018 року) (Постанова № 103) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких п. 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
З метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України Міністерством оборони України видано наказ № 90 від 1 березня 2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», зареєстрований в Мінюсті України 16 березня 2018 року за № 315/31767.
З 29 січня 2020 року п. 6 постанови № 103 (яким п. 4 постанови № 704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.
Отже, з 29 січня 2020 року відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 , застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, діяла правомірно у період з 30 січня 2020 року по 11 травня 2023 року.
Щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 12 травня 2023 року по 22 січня 2025 року у відзиві зазначено, що відповідно до абз. 1 п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 481 від 12 травня 2023 року) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розрахункової величини 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, розрахунок грошового забезпечення позивача у період з 12 травня 2023 року по 22 січня 2025 року із застосуванням розрахункової величини 1762 грн є правомірним.
Відповідач наполягає, що застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року (з 30 січня 2020 року по 11 травня 2023 року) та 1762 грн (з 12 травня 2023 року по 22 січня 2025 року) є правомірним.
Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 43-68).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_4 від 9 серпня 1996 року; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 10 березня 2017 року (а.с. 16-18, 21).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_3 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 69).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач з 26 лютого 2016 року по 22 січня 2025 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 20, 22-24, 70-77).
Так, наказом командира в/ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 , від 26 лютого 2016 року № 58 (по стройовій частині) м. Краматорськ сержанта ОСОБА_1 призначеного наказом Командувача повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 лютого 2016 року № 13-РС на посаду стрільця взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , який прибув із в/ч НОМЕР_8 , наказано з 26 лютого 2016 року зарахувати до списків особового складу частини на всі види забезпечення та вважати таким, що з 26 лютого 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 530 грн на місяць, шпк «солдат» (а.с. 70).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_3 , від 22 січня 2025 року № 22 (по стройовій частині) м. Краматорськ старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , командира відділення охорони взводу охорони 139 роти охорони, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 січня 2025 року № 129-Рс на посаду сержанта резерву 15 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , наказано вважати таким, що справу та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 . З 22 січня 2025 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Також цим наказом встановлено: вислуга років у Збройних силах України становить: календарна 24 роки 2 місяці 8 днів; пільгова 10 років 1 місяць 13 днів; загальна 34 років 3 місяці 21 день; виплатити відповідно до наказу Міністерства оборони України № 260 від 7 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (із змінами) та додатку 1 до рішення Міністерства оборони України № 156/уд від 9 січня 2025 року щомісячну премію в розмірі 489% посадового окладу за період з 1 січня по 22 січня 2025 року, надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за період з 1 січня по 22 січня 2025 року, додаткову винагороду в розмірі 30000 грн пропорційно у розрахунку за місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 за період з 1 січня по 22 січня 2025 року; щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана; за 2023 рік використана тривалістю 30 діб; за 2024 рік використана тривалістю 30 діб; за 2025 рік не використана; підйомну допомогу при переміщенні військовослужбовців згідно наказу Міністерства оборони України від 5 лютого 2018 року № 45 у 2025 році не отримував; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 не отримував; додаткова відпустка, як учаснику бойових дій відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у військовій частині НОМЕР_1 не надавалась (а.с. 71).
Як вбачається з довідки від 21 лютого 2025 року № 1107/247/77/213/пс про нараховане грошове забезпечення позивача за період з 1 січня 2019 року по 22 січня 2025 року, а також грошового атестату позивача від 22 січня 2025 року (вих. № 1107/247/77/97/нс), у спірний період (з 30 січня 2020 року по 22 січня 2025 року) посадовий оклад позивача складав 3170,00 грн, оклад за військове звання - 810,00 грн (а.с. 73-75).
За поясненням відповідача, при розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача було застосовано як розрахункову величину прожитковий мінімум за січень 2018 року в розмірі 1762,00 грн (у період з 30 січня 2020 року по 11 травня 2023 року) та фіксовану величину у розмірі 1762,00 грн (у період з 12 травня 2023 року по 22 січня 23025 року (а.с. 47-50).
Будучи не згодним, в тому числі, із тим, що при нарахуванні йому грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 22 січня 2025 року відповідачем не враховувався в якості розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року та 1 січня 2025 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослуж-бовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1 березня 2018 року (далі - Постанова № 704), затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно із п. 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема пункт 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 5 червня 2024 року у справі № 420/18318/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».
У постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 Верховний Суд, зокрема, сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині неправомірності нарахування та виплати йому відповідачем у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) грошового забезпечення, розрахованого із врахуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року замість застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року, встановлених відповідними законами.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX установлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX установлено з 1 січня 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн.
Саме наведені розміри прожиткового мінімуму на відповідний рік (2020, 2021, 2022 та 2023) мали бути застосовані відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно).
20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - Постанова № 481) «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до п. 4 Постанови № 704, якими викладено абзац 1 цього пункту в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 20 травня 2023 року рішенням Уряду встановлена нова розрахункова величина для розрахунку грошового забезпечення (розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями) військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, - фіксована величина у розмірі "1762 грн" (замість показника «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)»).
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, а також визнано протиправним та нечинним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Отже, з 18 червня 2025 року відновилася попередня редакція п. 4 Постанови № 704, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
У постанові від 30 червня 2025 року у справі № 280/8605/24 Верховний Суд зазначив: «Окремо варто зауважити, що посилання в касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 є необґрунтованим, адже, згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.».
Враховуючи наведене, суд висновує, що у період з 20 травня 2023 року до 18 червня 2025 року правові підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, були відсутні.
Відповідно, відповідачем правомірно здійснювався розрахунок грошового забезпечення позивача у період з 20 травня 2023 року по 22 січня 2025 року із застосуванням розрахункової величини у сталому розмірі - у розмірі 1762,00 грн.
Як наслідок, позовні вимоги позивача, які стосуються періоду з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року - підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині періоду з 20 травня 2023 року по 22 січня 2025 року - задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення з урахуванням відповідного прожиткового мінімуму і з утриманням належних податків та зборів, - суд зазначає, що згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий с п і р.
Питання утримання/не утримання відповідачем належних податків та зборів при перерахунку та виплаті позивачу грошового забезпечення на виконання зазначеного рішення (після набрання ним чинності) - н е є спірним в межах даної справи.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем інших судових витрат.
Враховуючи наведене, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік - станом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із використанням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX станом на 1 січня 2020 року - з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX станом на 1 січня 2021 року - з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX станом на 1 січня 2022 року - з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно) із використанням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 1 січня 2023 року - з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна