Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 липня 2025 року Справа№640/17320/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
30 квітня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати: два рішення відповідача «Розпорядження 809157» від 18.11.2016 та «Розпорядження 809157» від 05.12.2016, оформлені Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві; щомісячні (з 1 січня 2016 року і до даного часу) дії відповідача (Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і його правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) по перерахунку на його банківський пенсійний рахунок сум пенсії не відповідно до судового рішення - постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2016 у справі № 760/12076/16-а та з протиправним застосуванням щодо нього «обмеження пенсії максимальним розміром»; рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до «Заяви про перерахунок пенсії» від 18.05.2020, оформлене листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 24.06.2020 № 13381- 13256/Д-02/8-2600/20;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до судового рішення - постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2016 у справі № 760/12076/16-а (статті 50-1 закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991 в редакції закону України «Про внесення змін до закону України «Про прокуратуру» № 2663-ІП від 12.07.2001, виходячи з розрахунку 90 % місячного (чинного) заробітку, відповідно до довідки № 630 Генеральної прокуратури України від 19.04.2016 № 18-630зп), без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат; без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», тобто з виплатою нарахованої суми заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 1 січня 2016 року за один раз та однією сумою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок та виплату пенсії на підставі судового рішення - постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2016 у справі № 760/12076/16-а, однак за наслідком фактичної виплати такої пенсії встановлено, що відповідачем застосовано обмеження максимальним розміром розмір пенсії. Вказане на думку позивача, є протиправним, оскільки не відповідає приписам чинного законодавства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, правові підстави для виплати пенсії позивачу в більших розмірах відсутні. Відтак, на думку відповідача, у позивача немає законного права на повторний перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новій редакції.
Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2025 року, справу № 640/17320/20 передано для розгляду судді Черниковій А.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року справа № 640/17320/22 прийнята до провадження суду.
В період з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній відпустці.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.08.2016 у справі № 760/12076/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено повністю, зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від сум місячного заробітку у розмірі 29 333, 34 грн на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 630 від 19 квітня 2016 року № 18-630зп.
18.11.2016 та 05.12.2016 працівники Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оформили і приєднали до моєї пенсійної справи два розпорядження 809157, однакових за змістом але з різними (названими) датами. В цих розпорядженнях в розділі «Розрахунок пенсії із заробітку» зазначено:
Заг. процент розрах. пенсії від заробітку 90;
Основний розмір пенсій від середнього заробітку (грн) 26 400, 00600;
Розмір пенсії з обмеженням (грн) 26 400, 00600
Призначити згідно з Законом України щомісячно (грн) 10 740.
Тобто, як зазначає позивач, пенсію перерахували з 1 січня 2016 року з розміру 10 740, 00 грн, а не з розміру 26 400, 01 грн, як мало бути за судовим рішенням від 05.08.2016. В подальшому розмір пенсії декілька разів збільшувався і станом на червень 2020 року розмір пенсії складав 16 380, 00 грн на місяць.
Не погоджуючись за такими нарахуваннями пенсії, позивач звернувся 18.05.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій просив:
1. Здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок мені пенсії за вислугу років та виплату всієї суми заборгованості по ній 20 червня 2020 року відповідно до:
- судового рішення - постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2016 у справі № 760/12076/16-а;
- статті 50-1 закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції закону України «Про внесення змін до закону України «Про прокуратуру» № 2663-ІІІ від 12.07.2001, виходячи з розрахунку 90 % місячного (чинного) заробітку, відповідно до довідки № 630 з Генеральної прокуратури України від 19.04.2016 № 18-630зп, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;
- без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», тобто з виплатою нарахованої суми заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві переді мною з 1 січня 2016 року за один раз та однією сумою.
2. Відповідно до п. 4.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, із подальшими змінами і доповненнями, не пізніше 10 днів після надходження даної заяви розглянути її та прийняти рішення і дати мені письмову відповідь на неї за підписом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві або «іншої посадової особи, визначеної відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків» і завірити її печаткою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
24.06.2020 листом № 13381-13256/Д-02/8-2600/20 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі також - Закон № 1789-ХІІ).
У подальшому, прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі також - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до частини дванадцятої статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» у редакції № 1789-XІ (у редакції, яка діяла на момент призначення пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Суд зазначає, що відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон № 213-VІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в частину 15 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою».
Крім того, суд повторно зауважує, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень (абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року).
Дію вказаної норм продовжено до 31 грудня 2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону № 1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
На момент звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії, наведеними вище положеннями встановлювались тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 липня 2018 року у справі №554/10456/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №686/2428/16-а, від 03 червня 2021 року у справі №359/3736/17, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20.
Також суд звертає увагу, що не застосування обмеження розміру виплачуваної пенсії при її перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, до осіб, яким призначена пенсія відповідно до положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів, зокрема тих, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 1697-VII, та суперечитиме принципу рівності перед Законом. Утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону №1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 02 травня 2018 у справі №704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі №161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі №161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21листопада 2019 у справі №161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 у справі №686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Також на вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року у справі №400/6132/20 про відмову у відкритті провадження та розгляд як зразкової справи №400/6132/20 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90 до 60 відсотків від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, та зобов'язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90 відсотків та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження максимального розміру. Отже, на переконання суду, у даній справі відповідач правомірно встановило обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, під час здійснення відповідного перерахунку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволені позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова