СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9880/25
пр. № 2-а/759/202/25
23 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 31.03.2025 року офіцер відділу обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 1254. 01.05.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову №1352 відповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 грн.
Позивач зазначає, що не отримував жодного повідомлення про надходження повістки і не ухилявся від прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9, добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 відразу після того, як побачив у мобільному додатку «ІНФОРМАЦІЯ_8» повідомлення про порушення правил військового обліку.
Також вказав, що у постанові за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1352 від 01.05.2025 року, згідно установлюючої частини «громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 13.03.2025 для уточнення військово-облікових даних. Підтверджуючі документи про неявку за повісткою не надав. Військовозобов'язаний був оповіщеним належним чином 03.03.2025 року. Позивач зазначає, що правопорушення допущено іншою невідомою особою ОСОБА_3 , а до відповідальності у вигляді штрафу притягнено позивача ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 зазначено, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на строк до 28.02.2025 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловік, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, тому накладення штрафу за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_9 для уточнення військово-облікових даних у той час, як він мав право на відстрочку, є необґрунтованим, незаконним, а також несправедливим.
Позивач, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надав ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення із проханням, на підставі ст. 22 КУпАП винести щодо нього, за малозначності правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді усного зауваження. Вважає, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 не було фактичних та правових підстав для надіслання повістки позивачу для оновлення чи уточнення військово-облікових даних, звірки даних, оскільки позивач: а) має відстрочку від мобілізації до 28.02.2026 року; б) оновив та уточнив свої військово-облікові дані; в) неодноразово відвідував ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань спочатку оформлення, пізніше - продовження строку дії відстрочки.
ОСОБА_1 у поданому позові зазначає, що у нього не існувало жодних причин не з'являтися за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_9 , якби тільки йому було відомо про її наявність та необхідність отримання її в АТ «Укрпошта».
На підставі викладеного, просив суд скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1352 від 01.05.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
15 травня 2025 року представник позивача - адвокат Нахамко В.І. подав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Постановлено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доказів, на підставі яких було прийнято постанову №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01 травня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 .
29 травня 2025 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5 за допомогою системи «Електронний суд» направив матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
02 червня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву в якому представник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Вказав, що 03.03.2025 року позивачу була надіслана повістка №2822291 з датою явки на 13.03.2025 року для уточнення даних. Вказана повістка була сформована в автоматичному режимі Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_10», та надіслана Укрпоштою за адресою АДРЕСА_1 , що є адресою реєстрації позивача, в повній відповідності до вимог постанови №560 КМУ. 18.03.2025 року повістка повернута з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Таким чином ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщений, не з'явився по повістці, чим порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, Позивач вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також представник відповідача наголосив, що помилка, що має місце в постанові, носить механічний характер та ніяк не впливає на можливість ідентифікації особи так як прізвище ім'я та по батькові позивача вказується в тексті постанови ще п'ять разів, всі інші дані, зокрема ІПН, вказані вірно і тому не є підставою для оскарження постанови. Зазначив також, що наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у позивача не звільняє його від виконання військового обов'язку, а саме з'являтися по повістці. Крім того, застосування ст. 22 КУпАП до правопорушення, що вчинене позивачем неможливе, оскільки правопорушення вчинене у сфері оборони під час дії особливого режиму «Військовий стан», однак враховуючи інші обставини справи, була застосована мінімальна санкція, передбачена ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
На підставі викладеного представник відповідача просив ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідь на відзив від ОСОБА_1 не надходила.
Учасники справи у судове засідання не викликалися, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено із витягу із застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_8», що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 08.05.2025 року, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 та має відстрочку до 28.02.2023 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23.
31 березня 2025 року офіцером відділу обліку та бронювання ОСОБА_2 складено протокол №1254 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за фактом того, що 31.03.2025 о 10 годині 51 хвилині в м. Києві в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , 1981 року народження, знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 13.03.2025 для уточнення військово-облікових даних. Підтверджуючих документів про неявку за повісткою не надав. Військовозобов'язаний оповіщений 03.03.2025. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_9 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_9). Таким чином встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративною відповідальності» ОСОБА_1 зазначив наступне: «З правопорушенням погоджуюсь, та з правами ознайомлений. Маю клопотання справу розглядати в моїй присутності».
01 травня 2025 року ОСОБА_1 подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснення по справі про адміністративне правопорушення, в яких просив винести стосовно нього за малозначністю правопорушення постановку про накладення адміністративного стягнення у вигляді усного зауваження.
01 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 винесено постанову №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за фактом того, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 13.03.2025 для уточнення військово-облікових даних. Підтверджуючі документи про неявку за повісткою не надав. Військовозобов'язаний був оповіщений належним чином 03.03.2025. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_9 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_9). Таким чином встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Позивач із постановою №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не погоджується та просить суд визнати її протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Із постанови №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав 01.05.2025 року особисто.
Адміністративний позов направлено до суду 08.05.2025 року, тобто у строк, встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (в подальшому Закон № 3543-XII), особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932 -ХІІ встановлено, що особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Закон № 3543-XII закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_9), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов'язані, зокрема військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_9 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з положеннями абзацу 9 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування ІНФОРМАЦІЯ_9, що видав повістку; 3) мета виклику до ІНФОРМАЦІЯ_9; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Статтею 235 КУпАП встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, відповідальність встановлена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 13.03.2025 для уточнення військово-облікових даних, чим порушено обов'язок, встановлений ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови).
Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_9 або їх відділів з метою:
- взяття на військовий облік;
- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_9);
- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_9 чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
До відзиву на позовну заяву представником відповідача було долучено повістку №2822291, складену ОСОБА_5 03.03.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про те, що йому належить з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 13.03.2025 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження факту направлення повістки №2822291 на адресу ОСОБА_1 суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого встановлено, що поштове відправлення 0610236301616 було направлено ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , що відповідає зареєстрованому місцю проживання ОСОБА_1 у відповідності до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА.
Крім того, в матеріалах справи наявний поштовий конверт відправлення 0610236301616 разом із довідкою про причини повернення / досилання, у відповідності до котрого поштове відправлення було повернуте відправнику у зв'язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.
У відповідності до трекінгу поштового відправлення 0610236301616, останнє було прийняте 07.03.2025 року та повернуте відправнику 16.03.2025 року за закінченням встановленого терміну зберігання.
З обставин даної справи вбачається, що поштовий конверт відправлення 0610236301616, в якому на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 була направлена судова повістка №2822291, був прийнятий поштовим відділенням 07.03.2025 року.
Вказане відправлення було повернене відправнику 16.03.2025 року, а вручене йому за довіреністю 19.03.2025 року.
Зі змісту повістки №2822291 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про те, що йому належить з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 13.03.2025 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд зауважує, що станом на 13.03.2025 року поштове відправлення 0610236301616, в якому на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 була направлена судова повістка №2822291, ще навіть не було повернене відправнику.
Тобто, станом на 13.03.2025 року відповідач не знав і не міг знати чи належним чином ОСОБА_1 повідомлений про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, відповідно до положень підпункт 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_9 під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_9 іншої адреси місця проживання.
Суд наголошує на тому, що у відповідності до трекінгу поштового відправлення 0610236301616 наданого відповідачем, днем проставлення відмітки про відсутність ОСОБА_1 за його адресою місця проживання є 16.03.2025 року.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про необхідність з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 13.03.2025 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо інших доводів позивача.
Суд не погоджується із аргументами ОСОБА_1 про те, що у відповідності до Постанови №1352 правопорушення вчинене іншою невідомою особою, а до відповідальності у вигляді штрафу притягнено ОСОБА_1 .
Так, 01 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 винесено постанову №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій наявна описка - зазначено, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 13.03.2025 для уточнення військово-облікових даних.
Однак, суд зауважує, що дата народження зазначена ОСОБА_1 . Крім того, в подальшому двічі ім'я позивача вказано вірно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.
Таким чином, конкретний аргумент ОСОБА_1 не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Крім того, наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у позивача не звільняє його від виконання військового обов'язку, а саме з'являтися по повістці.
Не могли й бути застосовані положення ст. 22 КУпАП до правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки правопорушення вчинене у сфері оборони під час дії особливого режиму «Військовий стан».
Однак, матеріалами справи достеменно підтверджено, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про необхідність з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 13.03.2025 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 №1352 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, постанова №1352 від 01.05.2025 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 33, 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №1352 від 01 травня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень 00 копійок - визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 липня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко