ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5728/24
провадження № 2/753/2058/25
28 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сирбул О. Ф.
з участю секретаря судового засідання Кушнір А. А.
представника позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, збитків та упущеної вигоди,
У березні 2024 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_4 ), третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, збитків та упущеної вигоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 2007 рік ОСОБА_5 була власником земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:166:0072, 8000000000:85:166:0074 місце розташування АДРЕСА_1 та 20 відповідно. Перебуваючи у добрих сімейних відносинах з чоловіком своєї сестри - ОСОБА_4 , який на той час здійснював ріелтерську діяльність, ОСОБА_5 надала першому довіреність від 21.05.2007 за реєстровим № 1793 на розпорядження вищевказаними земельними ділянками з метою отримання прибутку, що обіцяв здійснити відповідач. Відповідно до домовленості щодо узгодження сімейних інтересів, в тому числі майнових, реалізація вищевказаного здійснювалась за згодою, безпосередньою участю та покладалась на чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Сама ОСОБА_5 не брала безпосередньої участі в реалізації наданої довіреності, оскільки цим питанням займався її чоловік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. За час життя будь-яких повідомлень своїй дружині - ОСОБА_5 щодо виконання довіреності відповідачем або вчинення будь-яких правочинів останнім за нею не надавав. Не надавав такої інформації також і відповідач. Відповідно до акта приймання-передачі документів з колишньої роботи ОСОБА_6 до ОСОБА_5 - при відкритті робочого індивідуального сейфа були отримані та передані ОСОБА_5 приватні документи покійного, що свідчать про наступні обставини. 07.06.2007 були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельних ділянок за реєстровими № 3994 та № 3996, відповідно до умов яких ОСОБА_5 продала земельні ділянки покупцю за 2 718 164 грн 00 коп за кожну, разом - 5 436 328 грн 00 коп. Від імені ОСОБА_5 за договорами діяв відповідач у порядку представництва за довіреністю. Відповідно до умов договорів, покупець земельних ділянок перераховував грошові кошти на визначений договорами розрахунковий (картковий) рахунок, який не був оформлений безпосередньо на продавця - ОСОБА_5 , а був оформлений на повірену особу - відповідача. До цього моменту ОСОБА_5 не знала та була позбавлена можливості отримати інформацію щодо вищевказаних обставин. Разом з тим, за результатом вищевказаних правочинів щодо укладення договорів купівлі-продажу грошові кошти, власником яких є ОСОБА_7 , фактично утримались відповідачем в порушення обов'язку повернення відповідачем цих коштів. 10.05.2022 майнові права на згадані грошові кошти були відчужені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на підставі відповідного договору купівлі-продажу майнових прав на валютні цінності (грошові кошти). Після цього, позивач, як новий кредитор, звернувся до відповідача з вимогою про повернення відповідних грошових коштів. Проте, як слідує з роздруківки переписки між позивачем та відповідачем, останній повідомив першого, що, на його думку, «фактом надання йому довіреності з боку ОСОБА_5 на розпорядження майном підтверджується факт передачі йому права власності на зазначені земельні ділянки, а отже і на кошти, отримані від їх продажу», що свідчить, на думку позивача, про факт оспорювання права власності ОСОБА_5 на зазначені кошти з боку відповідача. Таким чином, майнові права позивача, як законного власника майна - грошових коштів (правовстановлюючі документи: договори купівлі-продажу та договір купівлі-продажу майнових прав на валютні цінності (грошові кошти) від 10.05.2022), були порушені відповідачем. Таким чином, позивач наполягає на тому, що майно (грошові кошти/валютні цінності), які протиправно утримуються відповідачем на час звернення з цим позовом, мають бути повернуті/передані позивачу в тому ж вигляді та якості (за тією ж курсовою вартістю), що і були до їх протиправного утримання відповідачем, що і вважає компенсацією позивачу реальних збитків, які полягають в об'єктивній втраті майна (курсовому знеціненні грошових коштів/валютних цінностей) за весь час такого порушення. Таким чином, розмір заявлених до стягнення збитків (майнової шкоди) у формі реальних збитків позивача складає 36 976 718,75 грн. В обґрунтування розміру збитків у формі упущеної вигоди позивач зазначає, що існує об'єктивна можливість щодо підрахунку такої упущеної вигоди, яка передбачала отримання ОСОБА_5 , та в наступному позивачем відповідних коштів (процентних виплат) за користування чужими грошовими коштами відповідачем. Таким чином, розмір заявлених до стягнення збитків (майнової шкоди) у формі упущеної вигоди позивача складає 21 451 858,00 грн.
На підставі вищевикладеного просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти (майнові цінності) у розмірі 5 436 328 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 завдані першим збитки у розмірі 36 976 718,75 грн реальних збитків та 21 451 858,00 грн упущеної вигоди.
Ухвалою суду від 28.03.2024 позовну заяву залишено без руху.
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 28.03.2024 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.
16.04.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 19.04.2024 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.
Ухвалою суду від 19.04.2025 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.
21.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 17.07.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
30.07.2024 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2024.
02.08.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, щодо позовних вимог заперечував, зазначив, що з вказаного вбачається очевидною обізнаність подружжя ОСОБА_8 про вчинені за їх участі правочини з продажу земельних ділянок належних ОСОБА_5 , так як зберігаючи у себе копії договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок, що були на момент відчуження спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , останній достеменно знав про укладення вказаних договорів і даючи свою згоду на їх укладення діяв в інтересах сім'ї та за спільною згодою подружжя ОСОБА_8 . Тобто, подружжя ОСОБА_8 як разом так і кожен окремо безпосередньо знали про належне виконання зобов'язань за довіреністю. Всі фінансові питання щодо вказаних правочинів були врегульовані, зобов'язання виконані, інформація про продаж була відкрита, у ОСОБА_6 , якій діяв в інтересах сім'ї та за згодою дружини, були документи по вказаним правочинам і до моменту смерті ні він ні його дружина жодних претензій фінансового характеру відповідачу не виказували, що знову таки свідчить про виконання сторонами умов довіреності. Таким чином, доводи позову суперечать самі собі. Третя особа доручила чоловіку ОСОБА_6 займатись продажем майна і нібито нічим далі не цікавилась, хоча могла і повинна була цікавитись питанням власності. Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та збитків (майнової шкоди).
22.08.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Таким чином, слід вважати доведеним факт протиправного заволодіння відповідачем грошовими коштами, які він отримав за продані земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу від 07.06.2007 в сумі 5 436 327,00 грн. Матеріалами справи підтверджується приріст майна у відповідача, а також факт неправомірного привласнення (збереження) відповідачем грошових коштів за рахунок позивача. Тому є підстави для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 5 436 327,00 грн, які були перераховані покупцем в безготівковій формі на рахунок відповідача згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 07.06.2007.
30.08.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зазначає, що вимоги позивача є безпідставними через їх недоведеність, також до позовних вимог підлягають застосуванню положення про наслідки спливу строку позовної давності для звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.
30.08.2024 від позивача надійшло клопотання про виклик відповідача для участі в судовому засіданні та його допиту в якості свідка.
Ухвалою суду від 01.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 01.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 179 ЦПК України.
Ухвалою суду від 01.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 180 ЦПК України.
22.10.2024 від приватного нотаріуса на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2024 надійшли документи.
30.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
21.10.2024 від позивача надійшло клопотання про продовження (поновлення) строку для надання доказів та долучення доказу до матеріалів справи.
24.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 24.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів, відповідно до ст. 84 ЦПК України.
Ухвалою суду від 24.10.2024 в задоволені клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та їх долучення, в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, збитків та упущеної вигоди - відмовлено. Докази, а саме запис який міститься на флеш-накопичувачі - залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 24.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 24.10.2024 закритопідготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
21.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, з метою витребування доказів, подання додаткових доказів, виклику свідка, зобов'язати вчинити дії.
Ухвалою суду від 21.11.2024 в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження, з метою витребування доказів, подання додаткових доказів, виклику свідка, зобов'язати вчинити дії - відмовлено.Подані документи довідка № 156 від 24.10.2024, копія паспорту громадянина України ОСОБА_4 для виїзду за кордон НОМЕР_1 , скриншоти справ 756/629/20, 756/8649/19, 756/13368/19, 761/27112/16 - залишено без розгляду та повернуто позивачу.
У судовому засіданні 21.11.2024 представник позивача виступив зі вступною промовою, повідомив, що у 2007 році власник земельних ділянок - третя особа видала довіреність відповідачу на продаж земельних ділянок, потім з'ясувалося, що у червні 2007 року було продано земельні ділянки, але кошти третьою особою оримані не були, кошти відповідач поклав на рахунок, вважає, що документ не припинив своєї дії, просив задовольнити позов.
17.02.2025 від позивача надійшла письмова промова в судових дебатах.
Ухвалою суду від 18.02.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено письмову промову у судових дебатах.
У судовому засіданні 18.02.2025 представник відповідача виступив зі вступною промовою, щодо позову заперечував в повному обсязі, позицію викладено у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, у 2007 році ніхто не цікавився цим питанням. Позовні вимоги є безпідставними, також було подано заяву про застосування строків позовної давності, строки закінчилися ще влітку 2010 року. Вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, не заперечувала щодо задоволення позову.
У судових дебтах 28.05.2025 представник позивача просив позов задоволньити.
У судових дебатах 28.05.2025 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та надав промову у судових дебатах у письмовому вигляді.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що у 2007 році ОСОБА_5 була власником земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:166:0074, 8000000000:85:166:0072 місце розташування АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотріального округу Котковою О. А. посвідчено довіреність від 21 травня 2007 року, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважила Кошаровського Леоніда розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) належні їй земельні ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:166:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:166:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на умовах та за ціну на його розсуд. Для чого надає йому право подавати від свого імені документи у відповідні органи та установи незалежно від форм власності та підпорядкування, отримувати заяви та інші необхідні документи, розписуватися за неї, оплачувати необхідні платежі, в тому числі підписати договір про завдаток чи попередній договір, а також договори цивільно-правового характеру, провести необхідні грошові розрахунки, отримувати належні їй гроші, визначати у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності. Довіреність видана без права передоручення третім особам строком на три роки та дійсна до 21 травня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за № 1792 (Том 1, а. с. 25).
Приватним нотаріусом Київського міського нотріального округу Котковою О. А. посвідчено заяву від 21 травня 2007 року, відповідно до якої ОСОБА_6 , цією заявою підтверджує, що він не заперечує проти продажу дружиною, ОСОБА_5 , земельних діялнок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутих ними в зареєстрованому шлюбі за ціну та на умовах на її розсуд, зареєстровано в реєстрі за № 1792 (Том 1, а. с. 208).
Приватним нотаріусом Київського міського нотріального округу Морозовою С. В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.06.2007, відповідно до якого ОСОБА_10 продавець з однієї сторони та Приватне підприєство «Ельба-Інвест» покупець уклали цей договір про таке: 1. Продавець передає у власність покупця земельну ділянку розміром 0,1000 га, передачу відчужувачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, а покупець приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму. 2 Відчужується земельна ділянка яка належить продавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, Серія КВ № 148074, виданого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 29 вересня 2003 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Гаценко І. О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 липня 2003 року за реєстровим № 4465, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00297. 3. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер 8000000000:85:166:0072. 6. Продаж земельної ділянки вчиняється за суму 2 718 164,00 грн, які перераховуються покупцем протягом одного банківського дня на рахунок № НОМЕР_2 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320564, ЄДРПОУ 21707100. 10. Продаж цієї земельної ділянки, ОСОБА_5 , проводиться за згодою чоловіка - ОСОБА_6 . Зареєстровано в реєстрі за № 3994 (Том 1, а. с. 205).
Приватним нотаріусом Київського міського нотріального округу Морозовою С. В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.06.2007, відповідно до якого ОСОБА_10 продавець з однієї сторони та Приватне підприєство «Ельба-Інвест» покупець уклали цей договір про таке: 1. Продавець передає у власність покупця земельну ділянку розміром 0,1000 га, передачу відчужувачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, а покупець приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму. 2 Відчужується земельна ділянка яка належить продавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, Серія КВ № 148192, виданого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 29 вересня 2003 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Гаценко І. О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 липня 2003 року за реєстровим № 4468, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00298. 3. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер 8000000000:85:166:0074. 6. Продаж земельної ділянки вчиняється за суму 2 718 163,00 грн, які перераховуються покупцем протягом одного банківського дня на рахунок № НОМЕР_2 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320564, ЄДРПОУ 21707100. 10.Продаж цієї земельної ділянки, ОСОБА_5 , проводиться за згодою чоловіка - ОСОБА_6 . Зареєстровано в реєстрі за № 3996 (Том 1, а. с. 206).
10 травня 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на валютні цінності (грошові кошти) (Том 1, а. с. 14-16).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до ст. 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України) .
Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 1004 ЦК України).
Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно зі ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Приватним нотаріусом Київського міського нотріального округу Котковою О. А. посвідчено довіреність від 21 травня 2007 року, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважила Кошаровського Леоніда розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) належні їй земельні ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:166:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:166:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на умовах та за ціну на його розсуд. Для чого надає йому право подавати від свого імені документи у відповідні органи та установи незалежно від форм власності та підпорядкування, отримувати заяви та інші необхідні документи, розписуватися за неї, оплачувати необхідні платежі, в тому числі підписати договір про завдаток чи попередній договір, а також договори цивільно-правового характеру, провести необхідні грошові розрахунки, отримувати належні їй гроші, визначати у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності. Довіреність видана без права передоручення третім особам строком на три роки та дійсна до 21 травня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за № 1792. Довіреність підписана Чайко Оленою Сергіївною у присутності нотаріуса, особу довірителя встановлено, дієздатність перевірено.
Договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок нотаріально посвідчені, приватним нотаріусом встановлено особу громадян, які підписали договір, встановлено їх дієздатність та правоздатність приватного підтриємства «ЕЛЬБА-ІНВЕСТ», повноваження представників, належність ОСОБА_5 земельної ділянки, що відчужується перевірено.
Суд оціює критично твердження позивача, що ОСОБА_5 не знала щодо продажу вказаних земельних ділянок, адже матеріали справи містять нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_5 якою вона уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися належними їй земельними ділянками, а також міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_6 , про те, що він не заперечує проти продажу його дружиною ОСОБА_5 земельних ділянок.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особазазнала узв'язкузі знищеннямабо пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.
Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17).
Обов'язок відшкодування збитків регулюється главою 3, 51 ЦК України та главою 25 ГК України.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.
Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
1) протиправної поведінки особи (боржника);
2) збитків, заподіяних такою особою;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Водночас протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7511/20 назвав критерії визначення упущеної вигоди, якими слід керуватися при її розрахунку (обчислення):
1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);
2) розумні витрати;
3) компенсаційність відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Окрім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
У постанові КГС ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 Верховний Судзазначив, що упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.
За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.
Згідно ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем зобов'язань за довіреністю від 21.05.2007.
У зв'язку з вищевикладеним, оцінивши всі докази надані учасниками справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження можливості отримання ним реального доходу, який він не отримав через неправомірні дії з боку відповідача, а також доказів того, що саме ці дії стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку з його недоведеністю.
Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за доцільне врахувати наступне.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особадовідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц).
Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, збитків та упущеної вигоди, у даному випадку позовна давність не застосовується.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в даній справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судові витрати за позовом у вигляді судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 203, 230, 231, 256, 257, 316, 317, 319, 611, 623, 1000, 1001, 1003, 1004, 1006 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 42, 76, 81, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовну ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, збитків та упущеної вигоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: