ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20572/24
провадження № 2/753/2091/25
26 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Сирбул О. Ф.
за участю: секретаря судового засідання: Кушнір А. А.,
позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: Івасюк І. Ю., Матієнка О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська Набережна 19-В" про усунення перешкод у користуванні майном,
установив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська Набережна 19-В" (далі то тексту-відповідач ОСББ "Дніпровська Набережна 19-В") про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позову вказує, що на праві приватної власності володіє квартирою за адресою АДРЕСА_1 . В цій квартирі прописані та проживають з позивачем двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 13.05.2021 в будинку було зареєстровано ОСББ "ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА 19 В". В першому під'їзді будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено електронну систему доступу до ліфтів. Документ «Перелік основних робіт, які проводились у будинку по його обслуговуванню та благоустрою за 2022 рік» зазначає, що встановлено СКД (системи контролю доступу) у пасажирських ліфтах будинку в під'їздах № 1, 4, та вхідних дверях всіх під'їздів, з метою забезпечення безпеки в будинку. У серпні 2024 року за ініціативою та за кошти члена правління ОСОБА_4 було встановлено інвертор для забезпечення безперебійного живлення ліфту першого під'їзду у період відключень електроенергії. У серпні 2024 року з метою контролю доступу мешканців до користування ліфтом саме у період відключень було встановлено додаткову систему контролю доступу до користування ліфтом, за доступ до якого потрібно сплатити добровільний внесок. 02.09.2024 з метою сплати добровільного внеску за користуванням ліфтом у період відключень позивачем було перераховано добровільний внесок у розмірі 10 002,00 грн на конверт «На зарядну станцію для ліфта». 6 вересня 2024 року в 11:36 в чаті «1 під'їзд» додатку ДАХ Пєтухов М. М. повідомив, що її платіж заблокував його конверт і що Приват Банк вимагає повернення її коштів. На зауваження, що з боку банку-відправника все в порядку, він пригрозив, що всі кошти відправить на рахунок ОСББ. У відповідь, позивач написала, що не надавала права таким чином розпоряджатися її коштами, перерахованими на конверт з чітким призначенням. Отже, інформацію про те, що платіж позивача «неверифіковано і банк вимагає його повернути» ОСОБА_4 розповсюджує в чаті «1 під'їзд» додатку ДАХ. Використовуючи систему контролю доступу до ліфтів, керівництво ОСББ блокує індивідуальні магнітні ключі (картки, чіпи, брелки) окремих співвласників за власним принципом, що не дає їм змоги вільно користуватися спільним майном - ліфтами. Таким чином, без пояснення підстав 6 вересня 2024 року її індивідуальний магнітний ключ та магнітні ключі її неповнолітніх дітей було заблоковано та обмежено доступ до користування ліфтами в будинку. Позивач здійснила кілька спроб додзвонитися Голові ОСББ - відповіді не було. 07.09.2024 позивачем було направлене звернення в КМДА із зазначенням відомостей про самоуправство керівництва ОСББ та перевищення їх повноважень, що спричинили обмеження права позивача користуватися спільним майном ОСББ. В результаті, її звернення було перенаправлено до Управління житлово- комунального господарства Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яке у своїй відповіді звернулося до ОСББ «Дніпровська набережна 19 В» з проханням розглянути звернення, вжити відповідні заходи реагування та надати вичерпну інформацію в установлені законодавством терміни. 16.09.2024 відправила Укрпоштою звернення до Голови ОСББ з проханням усунути безпідставні та неправомірні дії, що позбавляють її законного права користуватись спільним майном. Також було направлено звернення до голови ОСББ, де позивач попросила надати для ознайомлення документи, на підставі яких реалізується право та порядок керування доступом мешканців до ліфтів 1-го під'їзду звикористанням СКД (система контролю доступом), щоб визначити на яких принципах обмежується доступ до використання спільного майна шляхом відключення магнітних ключів пропуску у ліфтах. Адже, рішення про встановлення такої системи до ліфтів ніколи не голосувалося співвласниками, тобто загальні збори щодо встановлення цієї системи СКД не проводилися, а були встановлені на власний розсуд членів правління ОСББ. Згідно, статуту ОСББ «ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА 19 В» саме це рішення належить до виключної компетенції загальних зборів, яке має бути оформлене відповідним протоколом з результатами такого голосування. Жодного документу їй надано не було. Таким чином, голова ОСББ прямо порушив п. 1 розділу 5 Статуту та ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», одержувати у встановленому порядку інформацію про діяльність об'єднання. Позивач як власник квартири та співласник ОСББ, не має жодної заборгованості по обов'язковим платежам нарахованим від ОСББ та жодної заборгованості по добровільним внескам на потреби ОСББ. Статутом ОСББ не передбачено права на обмеження доступу співвласника до будь-яких приміщень будинку, які перебувають у спільному використанні мешканців вказаного будинку. Позивач та неповнолітні мешканці квартири не мають можливості вести нормальний спосіб життя у зв'язку з тим, що їх права з боку відповідача грубо порушуються, вони змушені докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема звертатися до поліції, КМДА та до суду щоб довести неправомірність дій відповідача і тим самим притягнути останнього до встановленої законом відповідальності.
З огляду на вищевикладене просила визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження квартирі АДРЕСА_3 доступу до користування спільним майном, ліфтами 1-го під'їзду будинку, в будь-який період, коли цей ліфт працює та зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ліфтом в будинку АДРЕСА_4 шляхом підключення квартири АДРЕСА_3 (індивідуальних магнітних ключів) до всіх встановлених на даний час електронних систем доступу до ліфтів 1-го під'їзду в будинку.
Ухвалою суду від 08.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.
Ухвалою суду від 15.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
06.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача не визнає позов у повному обсязі, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Стороною позивача не додано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що відповідач ОСББ "Дніпровська Набережна 19-В" діяв протиправно та заблокував магнітні ключі позивача та її дітей та обмежив доступ до користування ліфтами в будинку. На запит позивача до ОСББ "Дніпровська Набережна 19-В", листом № 30 від 08.10.2024 на адресу позивача було надано відповідь у якій повідомлялося, що жодних обмежень їй та її рідним, які мешкають в квартирі у користуванні пасажирськими ліфтами не було і немає. З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не чинить перешкод у користуванні ліфтом позивачу та членам її родини, доводи викладені в позовній заяві є необґрунтованими та не підтверджені доказами, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою суду від 12.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 12.12.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
12.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що надає докази на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: копія свого повідомлення у вайбері на номер голови ОСББ «Дніпровська набережна 19В» Матієнка Олександра про те, що її ліфт заблоковано від 06.09.2024. Копії відповідей від НПУ ГУНП у м. Києві Дарницького управління поліції стосовно її звернення від 06.09.2024, яке зареєстровано під номером ЄО 47266, 47267 та звернення від 09.09.2024, зареєстрованого під номером ЄО № 47835, 47843. Копія звернення № 4-612377 від 07.09.2024 до УЖКГ Дарницького р-ну, де вказано про обмеження права позивача до користування ліфтом. А також, отримана відповідь з рекомендацією звернутися до суду. Копія звернення до голови ОСББ «Дніпровська набережна 19 В» Матієнка Олександра від 16.09.2024 стосовно порушення права позивача користуватися ліфтом, яке залишилося без відповіді. Відео-доказ, де позивач демонструє неможливість користуватися ліфтом. Враховуючи вищевикладене, доказів у перешкоджанні позивачу користуватися ліфтом надано достатньо, просить задовольнити позовні вимоги.
18.12.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому сторона відповідача стверджує, що не чинить жодних перешкод позивачу у користуванні ліфтом. Проаналізувавши відеозапис наданий позивачем не вбачається перешкод у користуванні ліфтом, невідомо який магнітний ключ використовувався позивачем при доступі до ліфту, факт відкриття ключем дверей під'їзду не підтверджує факт того, що даний ключ використовується в ліфті цього самого під'їзду. Правові підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою суду від 05.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 179 ЦПК України.
Ухвалою суду від 05.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 180 ЦПК України.
05.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2024.
Ухвалою суду від 05.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
26.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 26.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, керуючись ч. 1 ст. 127 ЦПК України поновлено відповідачу строк для подачі клопотання та керуючись ст. 83 ЦПК задоволено клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 26.03.2025 позивач виступила зі вступною промовою, повідомила, що звернулася до суду з позовом, оскільки не може користуватися ліфтом, зверталася з цього приводу неодноразово до поліції, потім заступник голови ОСББ повідомив, що неохдіно віддати йому 10 тисяч гривень для користування ліфтом, після того здала гроші на інвертор проте їх не повернули.
У судовому засіданні 26.03.2025 представник відповідача виступила зі вступною промовою, повідомила, що відповідач жодним чином не чинить перешкоди у користуванні ліфтом позивачу, щодо відеозапису в матеріалах позову, з нього не можливо ідентифікувати що це за будинок, люди, ключі, щодо здачі коштів на систему ліфтів це взагалі не предмет розгляду справи. Є процедура коли особу не влаштовує надання послуг ОСББ необхідно складати акт-претензію. Перешкоди позивачу не чиняться, зі слів позивача вона безперешкодно користується ліфтом. На балансі ОСББ відсутній інвертор та система. Не вбачає правових підстав для задоволення позову.
28.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
23.04.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 23.05.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено клопотання позивача без розгляду та повернуто у зв'язку з пропущенням строку.
У судовому засіданні 23.04.2025 представник відповідача заявила клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 23.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у завдоволенні клопотання, оскільки інформація, що є на відеозаписі містить персональні дані позивача, на які вона не давала згоду.
У судовому засіданні 23.04.2025 голова ОСББ виступив зі вступною промовою.
24.04.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долученнядоказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.06.2025 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів відмовлено. Письмовий доказ, а саме довідку Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 12.12.2024 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
23.04.2025від позивача надійло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долученнядоказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.06.2025 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів відмовлено. Електронний доказ, а саме відеозапис від 23.04.2025, який завантажений позивачем до системи «Електронний суд» - суд не прийняв до розгляду.
26.06.2025 від позивача надійшла заява про прийняття до уваги свідчень відповідача.
Ухвалою суду від 26.06.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, не прийнято вказану заяву до матеріалів справи.
У судових дебатах 26.06.2025 позивач просила задовольнити позов в повному обсязі.
У судових дебатах 26.06.2025 представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування від 11.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Киїівського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю., зареєстровано в реєстрі за № 6140 (Том 1, а. с. 20-21).
Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного реєстру державного демографічного реєстру та витягу з реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13.05.2021 у вказаному будину зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська Набережна 19-В".
Згідно протоколу № 30 засідання правління ОСББ "Дніпровська Набережна 19-В" від 03.05.2022 прийнято рішення щодо встановлення СКД (системи контролю доступу) у пасажирських ліфтах будинку, поетапно обладнання в під'їздах № 1, 4 (протокольне рішення правління № 20 від 02.09.2021) та вхідних дверях всіх під'їздів, з метою забезпечення безпеки в будинку (Том 1, а. с. 231-233).
02.09.2024 ОСОБА_1 сплатила добровільний внесок за користування ліфтом у період відключень на картку № НОМЕР_1 отримувач ОСОБА_4 у розмірі 10 002,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.09.2024 сума 2,00 грн та квитанцією від 02.09.2024 на суму 10 000,00 грн (Том 1, а. с. 65-66).
З листування наданого позивачем між нею та ОСОБА_5 вбачається, що останній повідомляє, що платіж від ОСОБА_6 на суму 2,00 грн та 10 000,00 грн не пройшов верифікаю і кошти необіхдно повернути, просив надіслати номер картки для повернення коштів.
Згідно довідки № 3 від 04.03.2025 ОСББ «Дніпровська набережна 19В» на балансі ОСББ «Дніпровська набережна 19В» відсутнє обладнання яке забезпечує роботу пасажирських ліфтів, під час відключень електроенергії (том 2, а. с. 234).
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) .
Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-VIII, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники мають право:
1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;
2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;
3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;
4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;
5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі;
6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;
7) інші права, визначені законом.
Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Відповідно до частин 1-3 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:
1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;
2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;
3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;
5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;
6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;
7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;
8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
9) вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина 3 ст. 12 та частина 1 ст. 81 ЦПК України).
З аналізу вказаних норм ЦПК України випливає, що тягар доказування цілком покладається на сторони. Суд, за загальним правилом, позбавлений права самостійно (з власної ініціативи) збирати докази, що стосуються предмета спору. При цьому, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, суд повинен сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, зокрема і у разі неможливості самостійного подання ними певних доказів.
Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи встановлюються судом на підставі будь-яких даних (доказів), які, в свою чергу встановлюються певними засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стороною позивача на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надано суду жодного доказу, який би, відповідаючи критеріям належності, допустимості та достовірності, підтверджував обставини викладені позивачем.
Позивачем не підтверджено факт блокування відповідачем доступу до ліфтів позивачу та членам її сім'ї.
З відеозапису наданого позивачем не можливо встановити у якому будинку здійснено відеозапис та які магнітні ключі використовуються.
Відповідачем надано звіт по кристуванню пасажирськими ліфтами із системи СКД (система контролю доступу) по квартирі АДРЕСА_5 за період з 28.02.2025 по 04.03.2025, з якого вбачається факт постійного користування ліфтами мешканцями квартири АДРЕСА_3 (Том 1, а. с. 238-239).
За відсутності доказів, які підтверджують викладені у позові обставини, аргументи сторони позивача набувають форми припущення, на яких не може ґрунтуватися доказування.
При цьому, суд враховує те, що позивач в судовому засіданні підтвердила, що станом на час розгляду справи вона вільно користується ліфтами.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.
Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання суду, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, а також не наведено належних аргументів, які б свідчили про наявність законних підстав для задоволення позову.
В ході судового розгляду позивачем не доведено того факту, що відповідачем чиняться будь - які перешкоди у користуванні ліфтами.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Proninav.Ukraine)»,§ 23).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в даній справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судові витрати за позовом у вигляді судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська Набережна 19-В" про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: