479/637/25
2/479/389/25
09 липня 2025 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
В складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
за участі секретаря судового засідання Рябощук О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в смт.Криве Озеро цивільну справу №479/637/25 за позовом ОСОБА_1 до Кривоозерської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач Кривоозерська селищна рада,
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Курченка В.М. звернулася до суду з позовом до Кривоозерської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що вона являється спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки Кривоозерською державною нотаріальною конторою їй відмовлено в оформленні спадкових прав на зазначене спадкове майно, позивач просить про задоволення позову.
В підготовче засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, відповідно до якої просив справу слухати за відсутності представника Кривоозерської селищної радиПервомайського району Миколаївської області, позовні вимоги визнає та не заперечує проти визнання права власності на житловий будинок за позивачем.
За положеннями ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до положень ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З урахуванням положень ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в без участі позивача та відповідача, на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду спору.
Дослідивши матеріали справи, надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кривоозерським ЗАГС 02 січня 1992 року.
Спадкоємцем за законом першої черги на спадщину після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , як чоловік спадкодавця, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Кривоозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 19 липня 2022 року, який за життя прийняв спадщину проте не оформив своїх спадкових прав.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , та підтверджується випискою підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності станом на 31 грудня 2012 рік.
Згідно даних довідки №17-07/17-152 від 29 липня 2024 року, виданої Кривоозерським старостинським округом встановлено, що останнім місцем реєстрації та проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 було АДРЕСА_1 . Виписана 02 січня 1992 року в зв'язку зі смертю. На день смерті разом з нею у вищевказаному будинку був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 ,1949 року народження.
Спадкоємцем за законом першої черги на спадщину після смерті ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_1 , як дитина спадкодавця, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Кривоозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 03 листопада 2023 року, та даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Як вбачається із спадкової справи №53/2024, позивач прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини, проте в оформленні спадкових прав на житловий будинок з господарчими будівлями та побутовими спорудами у нотаріальному порядку їй відмовлено, через відсутність правовстановлюючого документу.
Відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно положень ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Як передбачено положеннями ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності (ст.16 ЦК України).
Згідно положень п.23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування", у разі неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі в загальному порядку, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадщину.
Відповідно до положень ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч.4 ст.331 і ч.4 ст.334 ЦК України та інших норм цивільного законодавства і застосувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.
Відповідно до положень п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2013 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно даних технічного паспорту будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого ДП "Еверест", спадковий житловий будинок побудований в 1980 році.
Відповідно до положень ст.86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
В даний час питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване приписами Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2013 року.
Відповідно до приписів п.49 зазначеного порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає зокрема документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Зазначене узгоджується з ДБН А3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".
Таким чином для реєстрації будинку, збудованого у 1980 році, особою, яка його збудувала, достатнім є подання технічного паспорту, який по суті підтверджує факт відповідності будівельним нормам та стандартам, а тому можливості його експлуатації.
У 1980 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" (визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502-ІІ) і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які зокрема визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно положень ст.1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин мав право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок.
Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним жилого будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Відповідно до приписів п.49 зазначеного порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає зокрема документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Отже, судом встановлено, що будинок розташований по АДРЕСА_1 , не є самочинним будівництвом та може спадкуватись після смерті ОСОБА_3 , як об'єкт права власності - нерухоме майно.
Тому наявні підстави для визнання права власності на житловий будинок з господарчими будівлями і побутовими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , за позивачем в порядку спадкування за законом.
У відповідності до нормативних положень ЦК України - статей 1216, 1218, 1222, 1268 право власності спадкодавця на нерухоме майно переходить до його спадкоємців, яким є позивач.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №719-р від 12 червня 2020 року "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Миколаївської області", створена Кривоозерська селищна територіальна громада Кривоозерського району Миколаївської області шляхом об'єднання територій та населених пунктів Кривоозерської селищної та Багачівської, Берізківської, Бурилівської, Великомечетнянської, Гойдаївської, Красненьківської, Кривоозерської, Куряче-Лозівської, Луканівської, Мазурівської, Маломечетнянської, Ониськівської, Очеретнянської, Секретарської, Тридубівської сільських рад Кривоозерського району Миколаївської області.
На підставі постанови Верховної ради України №807-ІХ від 17 липня 2020 року "Про утворення та ліквідацію районів" у Миколаївській області утворено Первомайський район у складі, зокрема, території Кривоозерської селищної територіальної громади.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Положеннями п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та побутовими спорудами не порушує права та законні інтереси інших осіб.
Суд враховує те, що відповідач не заперечує проти задоволення позову, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.
За вказаних обставин, враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд визнає позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12-13, 19, 81, 141, 258-259, 200, 206, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кривоозерської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя :