КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2840/23
Провадження № 4-с/488/9/25
Іменем України
23.07.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Волошиної Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу Світлани Валентинівни, боржник: ОСОБА_2 ,-
Встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду із даною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року змінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 жовтня 2023 року, та зобов'язано ОСОБА_2 на час розгляду справи № 488/2840/23 судом до моменту набрання рішенням по означеній цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі № 488/2840/23 постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. від 23 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № 76894138.
Однак вже 25 лютого 2025 року цим же державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник ОСОБА_1 вважає зазначену постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
У резолютивній частині ухвали суду від 12.06.2024 р. чітко зазначено, що відповідні зобов'язання ОСОБА_2 діють на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням суду законної сили.
На момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду по суті спору не ухвалене, тому ухвала про забезпечення позову залишається чинною та підлягає подальшому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено право державного виконавця самостійно визначати момент припинення дії судового рішення, якщо такий момент прямо визначений судом (у даному випадку - до набрання законної сили рішення по справі).
Скаржник вважає, що державний виконавець неналежно виконував покладені на нього обов'язки, не здійснив перевірку виконання ухвали суду, не вживав заходів примусового виконання, передбачених законом.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу Світлани Валентинівни від 25.02.2025 про закінчення виконавчого провадження по №76894138. Виконавче провадження №76894138 - відновити.
В судове засідання учасники судового процесу не з'явилися.
Скаржник ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просив розглядати скаргу у його відсутність, вимоги, викладені у скарзі, підтримує у повному обсязі.
Начальник Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, у задоволені скарги відмовити, у зв'язку із виконанням рішення в межах частини 4 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, також надала заяву про розгляд справи у її відсутність, в задоволені скарги просила відмовити.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу за наявними матеріалами справи.
За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши скаргу та зібрані по справі письмові докази, суд прийшов до висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Це означає, що забезпечення виконання судових рішень є важливим елементом реалізації права на судовий захист, гарантованого як національним законодавством, так і міжнародними правовими актами, зокрема, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено, що в провадженні Корабельного районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа №488/2840/23 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, в якій позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір'ю, ОСОБА_2 , та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, в якій останній просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її батьком, ОСОБА_1 .
10.06.2024 р. від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 надійшло клопотання про заміну заходу забезпечення позову, застосованого ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 02.10.2023, з урахуванням ухвали Корабельного районного суду міста Миколаєва від 10.10.2023 та постанови Миколаївського апеляційного суду від 25.10.2023, у якому просив суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням по означеній цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, надавати можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності ОСОБА_2 , кожні перші та треті вихідні дні місяця з 17 год. п'ятниці до 18 год. 30 хв. неділі, у тому числі і за місцем проживання ОСОБА_1 , а у випадку хвороби ОСОБА_4 або ОСОБА_1 , якщо ці дні співпадають з днями зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на наступні вихідні у цей же час та дні (з 17 год. п'ятниці до 18 год. 30 хв. неділі);
- зобов'язати ОСОБА_2 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ті дні, коли ОСОБА_4 не перебуває з ОСОБА_1 , шляхом відеозв'язку за допомогою мобільних застосунків «Vіbеr», «WhatsApp», «Теlegram», «FaceTime» з 17 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, або, у випадку відсутності електроенергії у цей час та у тій місцевості, де перебуває ОСОБА_4 , відразу після її ввімкнення (протягом не менше однієї години).
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про заміну заходу забезпечення позову задоволено у повному обсязі.
Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. від 23 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № 76894138 з примусового виконання ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі № 488/2840/23 та зобов'язано ОСОБА_2 на час розгляду справи № 488/2840/23 судом до моменту набрання рішенням по означеній цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного виконавця від 25 лютого 2025 року вказане вище виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Із змісту вказаної постанови вбачається, що згідно, акту державного виконавця від 25 лютого 2025 року боржнику, ОСОБА_2 , в присутності державного виконавця була доведено резолютивну частину виконавчого документу по справі № 488/2840/23 та вона зобов'язана неухильно дотримуватись його вимог на період розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили. Попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 382 КК України.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення боржника з скаргою до суду та ухвалення оскаржених судових рішень), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувана з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу до судового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів).
Відповідно до пункту 8 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення, включаючи виявлення та арешт майна боржника, його реалізацію, якщо це необхідно, та перерахування коштів стягувачу. Також виконавець має контролювати правильність та своєчасність дій усіх учасників виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Із реєстру виконавчих проваджень вбачається, що єдиним документом, який підтверджує дії державного виконавця у межах виконавчого провадження № 76894138, є акт державного виконавця від 25 лютого 2025 року.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. не вживались заходи для забезпечення примусового виконання рішень, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Суду не надано доказів, які б підтверджували, що державний виконавець забезпечив виконання ухвали суду про забезпечення можливості ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітньою донькою - ОСОБА_4 .
Тому, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд -
Ухвалив:
Скаргу - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу Світлани Валентинівни від 25.02.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 76894138.
Зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № 76894138 для виконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.І. Селіщева