Справа № 478/19/25 Провадження № 1-кс/478/6/2025
23 липня 2025 року. Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
потерпілої ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_6 ,
(в режимі відеоконференції)
На розгляді судді Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_7 знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
16 липня 2025 року потерпіла ОСОБА_3 подала заяву про відвід судді, яку мотивувала тим, що протягом двох місяців не отримувала повістки про виклик в судові засідання, що свідчить про наявність сумніву у неупередженості головуючої судді по справі.
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала подану заяву про відвід судді ОСОБА_7 та просила її задовольнити. Суду пояснила, що в травні 2025 року не отримувала судових викликів, в результаті чого не була обізнана про призначені судові засідання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в судовому засіданні просили задовольнити заяву про відвід судді ОСОБА_7 . Згідно узгодженої спільної позиції обвинуваченого та його захисників, дії суду з неповідомлення потерпілої про призначені судові засідання обмежили її права на участь в них.
Прокурор та захисник ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши доводи, викладені в заяві про відвід, а також матеріали кримінального провадження №478/19/25, суд приходить такого висновку.
Статтею 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Суд враховує, що відвід судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин на підставі незгоди із діями судді або можливим недотриманням суддею норм процесуального законодавства, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу, що неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду має встановлюватися згідно критеріїв, а саме: за об'єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; суб'єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії», суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості.
Як вбачається із заяви потерпілої ОСОБА_3 , відвід заявлений з мотивів неповідомлення її про призначені судові засідання у справі протягом двох місяців. Тобто підставою для недовіри суду з боку заявниці слугували на її думку порушення головуючою суддею у справі норм статті 135 КПК України.
На думку суду, відповідні посилання ОСОБА_3 порушення суддею норм процесуального права не доводять наявність наведених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості головуючої судді у справі, позаяк будь-яких доказів, що вказують на обґрунтований сумнів щодо упередженості судді надано не було.
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені потерпілою ОСОБА_3 підстави для відводу судді є не обґрунтованими, не свідчать про упередженість судді, а тому в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись ст. ст.75, 77, 80, 81, 369, 371, 372 КПК України, суд
В задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024152270000475 від 24.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя