Справа № 646/5211/25
Провадження № 3/646/1743/2025
16.07.2025 м. Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03.06.2025 року на адресу суду від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Постановою суду від 05.06.2025 адміністративні матеріали справ №646/5211/25 (провадження №3/646/1743/2025) та №646/5213/25 (провадження №3/646/1744/2025) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, об'єднано в одне провадження та присвоєно їм єдиний номер справи №646/5211/25 (провадження №3/646/1743/2025).
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №338590, 22.05.2025 о 17 годині 05 хвилин за адресою м. Харків, пр. Аерокосмічний, 100, водій ОСОБА_1 керував т/з SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 338571, 22.05.2025 о 17 годині 05 хвилин за адресою м. Харків, пр. Аерокосмічний, 100, водій ОСОБА_1 керував т/з SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога водій відмовився. Правопорушення вчинено двічі протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Неодноразово викликуваний в судові засідання, призначені на 12.06.2025, 20.06.2025 та 16.07.2025 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі через публікацію оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, ОСОБА_1 , жодного разу не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань не подавав.
Неявка в судові засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, є його волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Також, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, практика якого застосовується судами як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. ОСОБА_1 в протоколах було повідомлено про розгляд справ у Основ'янському районному суді м. Харкова, що свідчить про його обізнаність стосовно складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення та подальший судовий розгляд справ.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судових засіданнях, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а також беручи до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП - адміністративним правопорушенням є дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вказані Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В даному випадку, це стосується обов'язку водія пройти огляд на стан сп'яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (Далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (Далі - Інструкція).
Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції - огляду на стан сп'яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п. 3 та 4 цього ж розділу.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) зокрема: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, а саме стану наркотичного сп'яніння притаманні такі ознаки як: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Враховуючи обов'язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини (пункт 7 розділу ІІІ зазначеної вище інструкції), водій у разі незгоди з виявленими у нього співробітником поліції ознаками та, відповідно, таким станом (перебування у стані наркотичного сп'яніння), має пройти огляд на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, тобто від проходження огляду відповідно до встановленого порядку, є окремим правопорушенням, що також слідує з положень п. 8 вище вказаного Порядку, та у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами у справі, дослідженими та оціненими судом у їх сукупності та взаємозв'язку: протоколами про адміністративне правопорушення; дисками відеозаписів з бодікамер, зі змісту яких слідує, що працівниками поліції у водія ОСОБА_1 22.05.2025 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, проте на пропозицію працівника поліції, як водію пройти медичний огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовився; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.05.2025 року; рапортом, довідкою про повторність; постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30.07.2024 року та постановою Харківського апеляційного суду від 22.10.2024 року (якою постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.07.2024 року залишено без змін), постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23.09.2024 року та постановою Харківського апеляційного суду від 16.10.2024 року (якою постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.09.2024 року залишено без змін).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, огляд на стан сп'яніння може відбуватися виключно тих водіїв, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння. Тобто огляд на стан сп'яніння може проводитися винятково у разі виявлення працівником поліції у водія транспортного засобу ознак алкогольного (наркотичного) сп'яніння.
Крім того, підпунктом «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується наступними доказами у справі, дослідженими та оціненими судом у їх сукупності та взаємозв'язку: протоколами про адміністративне правопорушення; диском відеозаписів з бодікамер; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 та довідкою про належність транспортного засобу; рапортом, довідкою про повторність; постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28.07.2024 року та постановою Харківського апеляційного суду від 25.12.2024 року (якою постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.07.2024 року залишено без змін), постановою серії ЕНА №3848694 від 13.01.2025.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши зібрані у справах докази, в тому числі відеозаписи, що здійснені відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, які з достатньою повнотою відображають обставини виявлення ознак наркотичного сп'яніння та однозначну відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та керування транспортним засобом особою будучи позбавленим водійського посвідчення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення, відеозаписи не містять розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладаються в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки, ОСОБА_1 вчинив декілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (судом), стягнення накладається у межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 3 ст. 130 КУпАП).
Відповідно до ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Дотримуючись наведених вище вимог закону, урахувавши характер вчинених правопорушень, ступінь їх суспільної небезпеки - правопорушення є грубими порушеннями Правил дорожнього руху, а також відомості про особу правопорушника, наведені у протоколах про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк десять років у межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, санкція ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність у вигляді, зокрема, накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 29 Кодексу України про адміністративні правопорушення, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Убачається, що застосування такої міри відповідальності за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення як конфіскація транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення. Не можна накладати це стягнення на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Відповідно до протоколів та довідок про належність транспортного засобу убачається, що транспортний засіб SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 належить іншій фізичній особі - ОСОБА_2 .
Таким чином, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є власником транспортного засобу SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 , суд не має підстав застосувати додаткове стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу до правопорушника, оскільки суду не надано доказів, що автомобіль марки SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 .
Даних про належність ОСОБА_1 інших транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, ст.ст. 13, 16, 36, 283, 284, 401 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 3 ст. 130 КУпАП) накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно ч. 2 ст. 317-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Роз'яснити, що у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Д.Є. Серпутько