вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1508/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг"
до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради
про стягнення 37 850 781, 03 грн,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Лисенко В.О.;
від відповідача: Коваль Н.В.;
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення 37 850 781, 03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №3486-ПСО(ТКЕ)-17 від 12.09.2022, в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що прострочення відповідачем оплати поставленого газу позивачем є прямим наслідком дій законодавчих норм, на які відповідач не в змозі впливати. Відповідач у силу чинних нормативних актів, працює по економічно необґрунтованим тарифам, подав всі необхідні документи на підтвердження різниці в тарифах та отримав відповідні протоколи про їх підтвердження. Сума заборгованості з різниці в тарифах повністю покриває суму заборгованості, про яку заявив позивач. Всі дії, необхідні для фіксації та отримання компенсації з різниці в тарифах, відповідачем були проведені. Компенсації різниці в тарифах не відбулось по незалежним від відповідача причинам.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1508/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.06.2024.
16.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про поновлення строку на його подання.
У підготовче засідання 17.06.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд, із урахуванням думки представника позивача, протокольними ухвалами задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поновив строк на подання відзиву та долучив поданий відповідачем відзив до матеріалів справи.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 17.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025.
26.06.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку перебування представника відповідача у відпустці.
У судове засідання 01.07.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився. Суд, із урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою відклав судове зсідання на 15.07.2025.
04.07.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив.
У судове засідання 15.07.2025 з'явилися представники сторін. Представником позивача в засіданні заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд, із урахуванням думки представника відповідача, задовольнив клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, поновив строк на подання відповіді на відзив та долучив подану позивачем відповідь на відзив до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.07.2025 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 15.07.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
12.09.2022 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №3486-ПСО(ТКЕ)-17 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п.1.2. договору).
Згідно із п.2.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 10.04.2023 до договору) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в період з вересня 2022 року по березень 2023 року, в кількості 3 658, 391 тис. куб. метрів. У квітні 2023 року постачальник передає споживачу обсяг (об'єм) природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 №277.
Пунктом 3.1. договору погоджено, що постачальник передає споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У пункті 3.5. договір сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.4.1. договору ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. цього договору як обсяг І (фіксований) за і 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583, 89 грн;
4.1.2. ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. нього договору як обсяг II за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 31 937, 92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38 325,50 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1 000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу П за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності па добу наперед, становить 38 489, 39 грн;
4.1.3. ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. цього договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
Згідно із п.5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/акті в приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Пунктом 5.2. договору сторонами погоджено, що для цілей виконання пункту 5.1. цього договору споживач зобов'язується в строк до початку дії цього договору в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу (п.2.1. та п.13.1 договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти, в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ. Під час підписання договору про договірне списання сторони зобов'язані використовувати накладення електронного підпису та печатки (за наявності) відповідно до вимог законодавства про електронний документообіг та електронні довірчі послуги, сервіси для обміну електронними документами, при цьому електронні копії документів та електронне листування прирівнюється до оригіналів документів (повідомлень). Договір про договірне списання укладається між споживачем, постачальником та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок споживача. Споживач також зобов'язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, та не здійснювати розрахунки за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений договір про договірне списання. У разі порушення споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ оплата за природний газ за цим договором здійснюється шляхом щоденного договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ на банківський рахунок постачальника. Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку споживача на поточний рахунок постачальника здійснюється з дати отримання банком повідомлення постачальника про порушення строків розрахунків за цим договором, на підставі відповідного договору про договірне списання до повного виконання зобов'язань споживача в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим договором без застосування платіжних вимоги від постачальника.
Відповідно до п.5.4. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язані постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п.2.1. договору - після настанні відкладальних обставин згідно зі ст.212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань споживача за всіма договорами, укладеними з постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п.5.2 цього договору. Договір діє до 30.08.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 08.05.2023 до договору).
На виконання умов договору позивач у період жовтень 2022 року - серпень 2023 року передало, а відповідач прийняв (спожив) природній газ загальною вартістю 37 850 781, 03 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень чи заперечень (а.с.19-30).
Доказів оплати спожитого газу матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договорами в частині своєчасної та повної оплати спожитого природного газу, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 37 850 781, 03 грн основного боргу.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями пп.3, 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.
Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).
Враховуючи, що договір постачання природного газу №3486-ПСО(ТКЕ)-17 від 12.09.2022 є чинним, розірваним чи визнаним недійсним в установленому законом порядку не був, а тому є обов'язковим до виконання сторонами.
На виконання умов договору позивач у період жовтень 2022 року - серпень 2023 року передав, а відповідач прийняв (спожив) природній газ загальною вартістю 37 850 781, 03 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.19-30).
Суд зазначає, що вказані акти підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача без зауважень чи заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно із п.5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/акті в приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Отже, строк плати спожитого газу в жовтні 2022 року - серпні 2023 року за вказаними вище актами є таким, що настав.
Доказів оплати спожитого газу відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та матеріали справи не містять.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Щодо посилання відповідача на відсутність його вини за невиконання зобов'язання по оплаті заборгованості через різницю в тарифах і відсутності її компенсації, що на його думку звільняє його, як теплопостачальну компанію від обов'язку оплатити спожитий ним природний газ, суд зазначає наступне.
29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730- VIII (Закон 1730).
Врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст.4 Закону 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст.5 Закону 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 07.05.2025 в справі №920/481/23, Закон 2479 встановлює єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах - це договір про організацію взаєморозрахунків, і не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.
Ні договір постачання природного газу, ні Закон 2479 не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.
Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1730 без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову в даній справі.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання з оплати спожитого газу на суму 37 850 781, 03 грн, чи здійснення сторонами взаєморозрахунків згідно із ст.4 Закону 1730, чи реструктуризації заборгованості відповідно до ст.5 Закону 1730 суду не надано.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача 37 850 781, 03 грн вартості спожитого відповідачем газу, вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 37 850 781, 03 грн основного боргу.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 37 850 781, 03 грн задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) 37 850 781 781 (тридцять сім мільйонів вісімсот п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 03 коп. основного боргу та 454 209 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'ять) грн 37 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 23.07.2025.
Суддя В.М. Антонова