вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/597/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/597/25
за позовом: Приватного підприємства “Західний Буг» (80250, Львівська обл., Шептицький р-н., с. Павлів, просп. Юності, буд. 39)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Білоцерківська, буд. 1-Г)
про стягнення 344546, 50 грн.
за участю представників:
від позивача: Боровець М.С.
від відповідача: Галкіна Я.Г.
Приватне підприємство “Західний Буг» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 14.02.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» про стягнення 344546,50 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.04.2025 о 10:00.
27.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- зі сторони ТОВ «ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» зобов'язання згідно договору №2303/ПС2023 виконані в повному обсязі, враховуючи додаткові роботи, які з'явились після виготовлення проекту;
- ТОВ «ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» визнає той факт, що працівниками відповідача не здійснено заміну обладнання - ємності на 50 м.куб., оскільки позивачем не виконано умов договору та не оплачено товар та роботи в повному обсязі;
- відсутні всі елементи складу господарського правопорушення, а отже відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настала.
04.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою суду від 18.03.2025 зустрічну позовну заяву повернуто позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС».
09.04.2025 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке підписано електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 10.04.2025 відкладено підготовче засідання на 24.04.2025 о 13:45.
У підготовчому засіданні 24.04.2025 судом було оголошено перерву до 08.05.2025 о 16:30.
06.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до відзиву на позовну заяву, а саме клопотання відповідача за вих. №25122024 від 25.12.2024, клопотання відповідача за вих. №25122024/1 від 25.12.2024 та фіскальних чеків.
У судовому засіданні 08.05.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №911/597/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2025 о 12:00.
У судовому засіданні 19.06.2025 судом оголошено перерву до 10.07.2025 о 10:15.
У судове засідання 10.07.2025 з'явились представники сторін.
За результатами розгляду клопотання відповідача про приєднання доказів до відзиву на позовну заяву, а саме клопотання відповідача за вих. №25122024 від 25.12.2024, клопотання відповідача за вих. №25122024/1 від 25.12.2024 та фіскальних чеків, суд дійшов таких висновків.
Згідно частин 1, 3, 8 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідачем не обґрунтувано причини не подання вказаних вище доказів разом з відзивом на позовну заяву та не заявлено клопотання про поновлення строку на їх подання.
За таких обставин, суд у судовому засіданні 10.07.2025, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів відзиву на позов. Відтак, справа розглядається судом без урахування відповідних доказів.
Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2025 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача в судовому засіданні 10.07.2025 проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію сторін, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між сторонами 23.03.2023 укладено договір поставки №2303/ПС2023, на підставі якого позивачем було сплачено відповідачу вартість системи автономного газопостачання. Однак, відповідачем в установлені терміни та в порушення ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим спричинено позивачу збитки у вигляді не отриманого податкового кредиту у загальному розмірі 344 546, 50 грн.
Так, 23.03.2023 між Приватним підприємством “Західний Буг» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» (далі - Виконавець) було укладено Договір №2303/ПС2023 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов?язується: поставити Замовнику Систему автономного газопостачання (САГ) у відповідності до Специфікації (Додаток №1), що є невід?ємною частиною даного Договору (надалі - «САГ»);
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Замовник зобов?язується прийняти САГ та оплатити згідно з умовами чинного Договору.
Вартість САГ складає 115 990, 25 євро (сто п?ятнадцять тисяч дев?ятсот дев?яносто евро двадцять п?ять євроцентів), що в еквіваленті становить 4 778 798, 22 грн. (чотири мільйона сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот дев?яносто вісім грн. 22 коп.), в тому числі ПДВ 796 466, 37 грн. Вартість САГ може бути змінена в залежності від результатів виконання Проектної документації, яка на момент підписання даного договору не виготовлена. У випадку змін (протяжність укладання газопроводу, протяжність укладання електрокабелів живлення щитової та випарника газу) вартість САГ підлягає зміні шляхом підписання додаткової угоди до Договору про зміну вартості САГ. Замовник зобов?язаний підписати дану угоду протягом трьох днів з дати її одержання (п. 2.1. Договору).
Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання Сторонами всіх зобов'язань (п. 8.1. Договору).
Між сторонами також підписано Додаток №1 до Договору - Специфікацію.
Позивач зазначає, що для проведення оплати відповідач виставив йому рахунок на оплату №12 від 12.04.2023 на суму 4 778 798, 30 грн., в тому числі ПДВ 796 466, 38 грн. Копію вказаного рахунку позивачем долучено до матеріалів справи.
Позивач вказує, що на виконання умов укладеного Договору він перерахував відповідачу грошові кошти, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями:
- №1С009527 від 18.04.2023 на загальну суму 1 911 519, 32 грн., в тому числі ПДВ 318 586, 55 грн.;
- №1С013576 від 30.05.2023 на загальну суму 1 433 639, 49 грн., в тому числі ПДВ 238 939, 92 грн.;
- №1С013768 від 01.06.2023 на загальну суму 1 433 639, 49 грн., в тому числі ПДВ 238 393, 92 грн.;
- №1С024416 від 12.09.2023 на загальну суму 633 639, 49 грн., в тому числі ПДВ 105 606, 58 грн.;
- №1С024586 від 14.09.2023 на загальну суму 400 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 66 666, 67 грн.;
- №1С025209 від 21.09.2023 на загальну суму 400 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 66 666, 67 грн.
Копії вказаних вище платіжних інструкцій позивачем долучено до матеріалів справи.
Позивач в позові зазначає, що відповідач 30.05.2023 повернув на його рахунок грошові кошти у розмірі 1 433 639, 49 грн., на підтвердження чого позивачем надано суду виписку по рахунку Приватного підприємства “Західний Буг».
В позові позивач зазначає, що відповідач частково виготовив Систему автономного газопостачання (далі - САГ), однак вона не відповідала зазначеним в Специфікації вимогам, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови Договору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2024 у справі №911/771/24 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» виконати договір поставки №2303/ПС2023 від 23.03.2023 - поставити Приватному підприємству “Західний Буг» ємність мобільну наземну для ЗВГ (автоцистерна) 50м3 б/в (Україна) в кількості одна штука.
Позивач зазначає, що загальна сума податку на додану вартість, на яку мали бути зареєстровані податкові накладні ТОВ «ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» становить 796 466, 39 грн.
Проте, позивач вказує, що відповідач лише частково зареєстрував податкові накладні по наступних сплачених Приватним підприємством “Західний Буг» коштах:
- по коштах отриманих згідно платіжної інструкції №1С009527 від 18 квітня 2023 року в сумі 1 911 519, 32 грн. - на суму ПДВ: 318 586, 55 грн.;
- по коштах отриманих згідно платіжної інструкції №1С024586 від 14 вересня 2023 року в сумі 400 000,00 грн. - на суму ПДВ: 66 666,67 грн.;
- по коштах отриманих згідно платіжної інструкції №1С025209 від 21 вересня 2023 року в сумі 400 000,00 грн. - на суму ПДВ 66 666,67 грн.
На підтвердження вказаних вище обставин позивачем долучено до матеріалів справи відповідні податкові накладні та квитанції про реєстрацію податкових накладних.
При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідачем не зареєстровано податкові накладні по наступних отриманих коштах:
- згідно платіжної інструкції №1С013768 від 01 червня 2023 року на суму 1 433 639, 49 грн. - ПДВ: 238 939, 92 грн.;
- згідно платіжної інструкції №1С024416 від 12 вересня 2023 року на суму 633 639, 49 грн. -ПДВ: 105 606, 58 грн.
В якості підтвердження обставин не реєстрації відповідачем податкових накладних на загальну суму 344 546, 50 грн. позивачем долучено до матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість за загальний період з квітня 2023 року по грудень 2024 року.
Так, позивач наголошує на тому, що відповідачем не було здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 344 546, 50 грн., чим порушено вимоги законодавства України, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, а відтак до понесення позивачем збитків у розмірі 344 546, 50 грн.
В матеріалах справи також міститься вимога №3Б-154-01-25 від 16.01.2024, в якій позивач вимагав від відповідача протягом 7 календарних днів з моменту її отримання відшкодувати йому збитки у розмірі 344 546, 49 грн.
В якості доказів направлення відповідачу вказаної вище вимоги позивач долучив до матеріалів справи копії накладної, роздруківки статусу відстеження поштового відправлення, опису вкладення та конверту.
Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача, він втратив право на податковий кредит в розмірі 344 546, 49 грн., що завдало йому збитків та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами у справі №911/597/25 був укладений Договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 344 546, 50 грн.
В якості підстав поданого позову позивач зазначив п. п. 2021.11. ст. 201 ПК України, ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У частинах 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (неодержані доходи). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства на час стягнення збитків на позивача покладається обов'язок довести суду згідно із ст. 74 ГПК України наступне:
·по-перше, наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності учасника господарських відносин) особи, яка завдала збитки;
·по-друге, факт заподіяння йому збитків;
·по-третє, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;
·по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.
·по-четверте, вину заподіювача збитків. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №06/113-38.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 344 546, 50 грн.
Так, в спірних правовідносинах, вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов'язань стосовно не реєстрації податкових накладних.
В даному випадку, у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та наявності підстав для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №904/72/22.
Судом враховано, позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, в якій вказано, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17).
За приписами статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно зі статтею 20 ГК України і статтею 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства “Західний Буг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» про стягнення 344 546, 50 грн. збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС».
У судовому засіданні, яке відбулося 10.07.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства “Західний Буг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОГАЗБУДСЕРВІС» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Білоцерківська, буд. 1-Г, код ЄДРПОУ 40875338) на користь Приватного підприємства “Західний Буг» (80250, Львівська обл., Шептицький р-н., с. Павлів, просп. Юності, буд. 39, код ЄДРПОУ 32478033) збитки в сумі 344 546 (триста сорок чотири тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 56 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 23.07.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.