вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/970/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛОБОДА КО» (08042, Київська обл., Бучанський р-н, с. Червона Слобода, вул. Заводська, 1)
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промиловості “УКРСПИРТ» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 16)
про стягнення 119366,99 грн. заборгованості за договором № 953 від 27.12.2019 р., у тому числі - 58121,28 грн. основного боргу, 28649,82 грн. інфляційних втрат, 32595,89 грн. пені,
Товариство з обмеженою відповідальністю “СЛОБОДА КО» (далі - позивач, виконавець, ТОВ “СЛОБОДА КО») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промиловості “УКРСПИРТ» (далі - відповідач, замовник, ДП “УКРСПИРТ») про стягнення 119366,99 грн. заборгованості за договором № 953 від 27.12.2019 р., у тому числі - 58121,28 грн. основного боргу, 28649,82 грн. інфляційних втрат, 32595,89 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором № 953 від 27.12.2019 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 58121,28 грн. основного боргу, 28649,82 грн. інфляційних втрат, 32595,89 грн. пені, а також судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою ТОВ “СЛОБОДА КО» позовною заявою до ДП “УКРСПИРТ» про стягнення 119366,99 грн. заборгованості за договором № 953 від 27.12.2019 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 31.03.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
27.12.2019 р. між ТОВ “СЛОБОДА КО» (виконавець) та ДП “УКРСПИРТ» (замовник) було укладено договір № 953 про надання послуг по відведенню стічних вод, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов?язується забезпечити безперебійне відведення стічних вод, що утворюються в господарській діяльності замовника - Червонослобідського МПД ДП “УКРСПИРТ», а замовник зобов?язується прийняти й оплатити надані послути.
Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору послуги водовідведення надаються за адресою Червонослобідського МПД ДП “УКРСПИРТ»: Київська обл., Макарівський р-н, с. Червона Слобода. вул. Заводська, 3. Послуги надаються щоденно протягом строку дії цього договору.
Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за договором проводяться згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та виставлених виконавцем рахунків.
Розрахунки за послуги здійснюються замовником в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, в наступному порядку: 30% вартості послуг - до 10 числа (включно) поточного місяця надання послуг, 30% вартості послуг - до 20 числа (включно) поточного місяця надання послуг, 30% вартості послуг - до 30 числа (включно) поточного місяця надання послуг. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги (п. 3.4 договору).
Щоденний облік надання послуг здійснюється уповноваженими особами Червонослобідського МПД ДП “УКРСПИРТ» (п. 3.5 договору).
Згідно з п. 3.6 договору факт надання послуг оформлюється виконавцем щомісячно, в останній день звітного місяця, актом приймання-передачі наданих послуг, складеним відповідно до ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і підписується уповноваженими представниками сторін
Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін діє з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов?язків. У випадку необхідності сторони можуть продовжити строк дії договору на тих самих умовах шляхом підписання додаткової угоди. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору.
Як слідує з матеріалів справи, сторонами було підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 490943,04 грн., а саме - № 559 від 31.01.2020 р. на суму 27592,32 грн., № 1168 від 29.02.2020 р. на суму 27861,12 грн., № 1794 від 31.03.2020 р. на суму 30649,92 грн., № 2334 від 30.04.2020 р на суму 31180,80 грн., № 2856 від 31.05.2020 р. на суму 37322,88 грн., № 3471 від 30.06.2020 р. на суму 29648,64 грн., № 4059 від 31.07.2020 р. на суму 30347,52 грн., № 4557 від 31.08.2020 р. на суму 30347,52 грн., № 5117 від 30.09.2020 р. на суму 27384,00 грн., № 5626 від 31.10.2020 р. на суму 30965,76 грн., № 6112 від 30.11.2020 р. на суму 28560,00 грн., № 6585 від 31.12.2020 р. на суму 28506,24 грн., № 347 від 31.01.2021 р. на суму 25166,40 грн., № 875 від 28.02.2021 р. на суму 30058,56 грн., № 1347 від 31.03.2021 р. на суму 18023,04 грн., № 1794 від 30.04.2021 р. на суму 29265,60 грн., № 2189 від 31.05.2021 р. на суму 21618,24 грн., № 2561 від 30.06.2021 р. на суму 6444,48 грн., копії яких надані до справи.
До кожного з вказаних актів долучено відповідні акти про розрахунок обсягів водовідведення, якими підтверджується відповідний обсяг наданих послуг, складені та підписані представниками замовника та виконавця.
При цьому суд відзначає, що до матеріалів справи додаткової угоди, якою би сторони продовжили дію договору № 953 від 27.12.2019 р., як це передбачено вищенаведеними умовами договору, не надано.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач продовжував надавати послуги відповідачеві після закінчення строку дії договору, про що свідчать підписані останнім без зауважень та заперечень акти здачі-приймання робіт (надання послуг).
Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено часткову оплату за надані послуги (виконані роботи) на суму 432821,76 грн., на підтвердження чого “СЛОБОДА КО» надано до матеріалів справи підписану зі свого боку копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2019 р. по 11.11.2024 р. та банківські виписки з рахунку ТОВ “СЛОБОДА КО» за період з 06.02.2020 р. по 16.08.2021 р.
Оскільки ДП “УКРСПИРТ» має несплачену заборгованість у сумі 58121,28 грн. перед ТОВ “СЛОБОДА КО» за послуги по відведенню стічних вод, останнє і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, строк дії договору № 953 від 27.12.2019 р. закінчився 31.12.2020 р., і додаткової угоди про його продовження, як це передбачено п. 9.1 договору, до матеріалів справи не надано.
Водночас, після закінчення строку дії договору позивач продовжив надавати послуги по відведенню стічних вод відповідачу.
З цього приводу слід зазначити, що згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).
Як вже зазнаалося вище, згідно з приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що після закінчення строку дії договору між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг шляхом укладення договору у спрощений спосіб.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як встановлено судом за поданими до справи доказами, позивачем було надано відповідачу послуги по відведенню стічних вод, які останнім були прийняті без зауважень чи заперечень. Водночас, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати наданих позивачем послуг у сумі 58121,28 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по відведенню стічних вод, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 58121,28 грн., є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Також позов ТОВ “СЛОБОДА КО» містить вимогу про стягнення інфляційних втрат.
Слід зазначити, що в силу вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат, позивач посилається на приписи ст. 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 28649,82 грн., нарахованих на суму заборгованості 58121,28 грн. за період з 16.08.2021 р. по 11.11.2024 р.
Між тим, як зазначалося вище, приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Позивачем до матеріалів справи долучено претензію № 174 від 11.11.2024 р., з якої вбачається пред'явлення ним відповідачеві вимоги щодо здійснення оплати послуг, у тому числі - наданих поза межами дії договору № 953 від 27.12.2019 р.
З огляду на викладене, за висновком суду, позивачем не доведено наявності у відповідача простроченого зобов'язання щодо оплати вартості послуг за період з 16.08.2021 р. по 11.11.2024 р., у зв'язку з чим передбачені законодавством підстави для нарахування інфляційних втрат в порядку приписів ст. 625 ЦК України за заявлений позивачем період є відсутніми.
Окрім цього, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 32595,89 грн. пені на підставі п. 5.3 договору.
Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків оплати послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє замовника від виконання зобов'язань за даним договором.
Як зазначалося вище, строк дії договору становив з 01.01.2020 р. до 31.12.2020 р., і доказів продовження його дії шляхом укладення додаткової угоди в порядку, передбаченому договором, до матеріалів справи не надано.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 2 ст. 547 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
З наданого позивачем розрахунку пені, долученого до позовної заяви, вбачається, що позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, нараховану за період з 16.08.2021 р. по 11.11.2024 р. на суму 58121,28 грн., тобто за період надання послуг після припинення дії договору, яким було передбачено сплату пені.
Суд зазначає, що забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг неустойкою у вигляді пені припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені після припинення дії договору є відсутніми.
Водночас, іншої угоди, якою було б забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг після припинення дії договору, до суду не надано.
З урахуванням наведеного, підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 32595,89 грн. пені є відсутніми.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір».
Враховуючи, що позовна заява була подана через систему “Електронний суд», належний до покладення на відповідача судовий збір розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір».
Поряд з цим, позивач не позбавлений можливості ініціювати вирішення питання повернення надмірного сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промиловості “УКРСПИРТ» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 16, код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛОБОДА КО» (08042, Київська обл., Бучанський р-н, с. Червона Слобода, вул. Заводська, 1, код 30641031) 58121 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять одну) грн. 28 коп. основного боргу, 1179 (тисячу сто сімдесят дев'ять) грн. 47 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 23.07.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна