вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3347/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Богдана Хмельницького, будинок 15-17, приміщення 71)
про стягнення 42863,28 грн. заборгованості та розірвання договорів,
секретар судового засідання: Крикун І.В.
Представники сторін:
від позивача: Марченко М.М. (витяг з ЄДРЮОФОПГФ, керівник);
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (далі - позивач, КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД») до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (далі - відповідач, ТОВ “Українські найкращі будівлі») про стягнення 42863,28 грн. заборгованості та розірвання договорів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено чотири договори про тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій. Всупереч положенням укладених договорів відповідач не здійснив повної оплати за користування вказаними місцями, у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 42863,28 грн. Окрім цього, позивач просить суд розірвати вказані договори з підстав їх невиконання з боку відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів доплати судового збору.
20.12.2024 р. до Господарського суду Київської області від КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» надійшла заява № 01/12/20 від 20.12.2024 р. (вх. № 12287/24 від 20.12.2024 р.) на виконання ухвали суду від 17.12.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 17.02.2025 р.
17.02.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 17.02.2025 р. (вх. № 1263/24 від 17.02.2025 р.), в якому відповідач просив суд відкласти розгляд справи № 911/3347/24 за позовом КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» до ТОВ “Українські найкращі будівлі» про стягнення 42863,28 грн. заборгованості та розірвання договорів на іншу дату та надати можливість стороні відповідача ознайомитись з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2025 р. було відкладено підготовче засідання на 24.03.2025 р., яке в подальшому не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2025 р. було призначено підготовче засідання на 19.05.2025 р.
У судове засідання 19.05.2025 р. представник відповідача не з'явився. Про час та дату підготовчого засідання відповідач був повідомлений належно.
Відзиву на позов відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно з приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2025 р.
У судове засідання 16.06.2025 р. з'явився представник позивача, представник відповідача до суду не з'явився, про час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належно.
У судовому засіданні 16.06.2025 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Рішенням Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області № 56/1 від 17.05.2019 р. на Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» було переоформлено дозволи № 50 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 24+720 (ліворуч), № 77 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 25+50 (праворуч), № 78 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 25+100 (ліворуч), № 79 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 25+100 (праворуч).
11.06.2019 р. між КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (користувач) укладено договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій № 89 (далі - договір № 89).
Відповідно до п. 1.1 договору № 89 надавач передає, а користувач приймає в тимчасове користування місце, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Гостомель, для розташування спеціальної рекламної конструкції формату площин 3х6 м. за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 24+720 (ліворуч), км 25+50 (праворуч), км 25+100 (ліворуч), км 25+100 (праворуч) за межами смуги відводу, згідно з рішенням Гостомельської селищної ради № 56/1 від 17.05.2019 р.
Відповідно до п. 4.1 договору № 89 користувач, поміж іншого, зобов?язаний своєчасно сплачувати плату за тимчасове користування місцем.
Згідно з п. 4.2 договору № 89, надавач зобов?язаний передати користувачу місце у стані, що відповідає умовам договору за актом прийому-передачі у триденний строк після укладення договору. Надавач має право вимагати від користувача своєчасного внесення плати.
Відповідно до п. 10.1 договору № 89 цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє до 11 червня 2024 року.
На виконання договору № 89 позивач передав відповідачу місця для розташування рекламних конструкцій, що підтверджується актами прийому-передачі місць для розташування спеціальних конструкцій № 01 від 11.06.2019 р., № 02 від 11.06.2019 р., № 3 від 11.06.2019 р., № 04 від 11.06.2019 р.
За приписами п. 3.1 договору № 89 в редакції додаткової угоди до нього від 17.10.2019 р. № 6, плата за тимчасове користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок надавача щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, у сумі 3196,80 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 11.06.2019 р. по 21.11.2024 р. між позивачем та відповідачем від 21.11.2024 р. № 01/11/21, підписаного уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 89 станом на 21.11.2024 р. становить 18772,75 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області № 103 від 30.09.2019 р. було переоформлено на Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» дозвіл № 51 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 23+980 (ліворуч в напрямку м. Буча, за межами смуги відводу).
01.10.2019 р. між КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (користувач) укладено договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій № 91 (далі - договір № 91).
Відповідно до п. 1.1 договору № 91 надавач передає, а користувач приймає в тимчасове користування місце, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Гостомель, для розташування спеціальної рекламної конструкції формату площин 3х6 м. за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 23+980 (ліворуч) за межами смуги відводу, згідно з рішенням Гостомельської селищної ради № 103 від 30.09.2019 р.
У відповідності до п. 3.1 договору № 91, плата за тимчасове користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок надавача щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, у сумі 933,40 грн., в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 4.1 договору № 91 користувач, поміж іншого, зобов?язаний своєчасно сплачувати плату за тимчасове користування місцем.
Згідно з п. 4.2 договору № 91 надавач зобов?язаний передати користувачу місце у стані, що відповідає умовам договору за актом прийому-передачі у триденний строк після укладення договору. Надавач має право вимагати від користувача своєчасного внесення плати.
Відповідно до п. 10.1 договору № 91 цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє до 01 жовтня 2024 року.
На виконання договору № 91 надавач передав користувачу відповідне місце, що підтверджується актом прийому-передачі місця для розташування спеціальних конструкцій № 1 від 01.10.2019 р.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2019 р. по 21.11.2024 р. між позивачем та відповідачем від 21.11.2024 р. № 02/11/21, підписаного уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 91 станом на 21.11.2024 р. становить 5480,80 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області № 103 від 30.09.2019 р. було переоформлено на Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» дозвіл № 52 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 21+600 (праворуч в напрямку м. Буча, за межами смуги відводу).
01.10.2019 р. між КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (користувач) укладено договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій № 93 (далі - договір № 93).
Відповідно до п. 1.1 договору № 93 надавач передає, а користувач приймає в тимчасове користування місце, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Гостомель, для розташування спеціальної рекламної конструкції формату площин 3х6 м. за адресою: с. Гостомель, автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин км 21+600 (праворуч) за межами смуги відводу, згідно з рішенням Гостомельської селищної ради № 103 від 30.09.2019 р.
У відповідності до п. 3.1 договору № 93, плата за тимчасове користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок надавача щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, у сумі 799,20 грн., в т.ч. ПДВ.
Згідно з п. 4.1 договору № 93 користувач, поміж іншого, зобов?язаний своєчасно сплачувати плату за тимчасове користування місцем.
Згідно з п. 4.2 договору № 93, надавач зобов?язаний передати користувачу місце у стані, що відповідає умовам договору за актом прийому-передачі у триденний строк після укладення договору. Надавач має право вимагати від користувача своєчасного внесення плати.
Відповідно до п. 10.1 договору № 93 цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє до 01 жовтня 2024 року.
На виконання договору № 93, надавач передав користувачу відповідні місця, що підтверджується актом прийому-передачі місць для розташування спеціальних конструкцій № 01 від 01.10.2019 р.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2019 р. по 21.11.2024 р. між позивачем та відповідачем від 21.11.2024 р. № 03/11/21, підписаного уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 93 станом на 21.11.2024 р. становить 4428,13 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області № 205 від 04.08.2021 р. було переоформлено на Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» на підставі дозволу № 50, з видачею нового дозволу № 52 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: Київська область, Бучанський район, сел. Гостомель, вул. Центральна (на відстані 200 м від будинку № 4, праворуч), на підставі дозволу № 77, з видачею нового дозволу № 53 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: Київська область, Бучанський район, сел. Гостомель, вул. Центральна (біля будинку № 4, праворуч), на підставі дозволу № 78, з видачею нового дозволу № 54 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: Київська область, Бучанський район, сел. Гостомель, вул. Садова (біля «Кюне + Нагель», праворуч), на підставі дозволу №79, з видачею нового дозволу № 55 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: Київська область, Бучанський район, сел. Гостомель, вул. Свято-Покровська (біля будинку № 68, праворуч).
05.08.2021 р. між КП “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (користувач) укладено договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій № 107 (далі - договір № 107)
Відповідно до п. 1.1 договору № 107 надавач передає, а користувач приймає в тимчасове користування місця, які перебувають у комунальній власності територіальної громади селища Гостомель, для розташування спеціальної рекламної конструкції формату площин 3х6 м. за адресами: Київська область, Бучанський район, с. Гостомель, вул. Садова (біля «Кюне + Нагель», праворуч), Київська область, Бучанський район, с. Гостомель, вул. Центральна (біля будинку № 4,праворуч), Київська область, Бучанський район, сел. Гостомель, вул. Центральна (на відстані 200 м від будинку № 4, праворуч), Київська область, Бучанський район, с. Гостомель, вул. Свято-Покровська (біля будинку № 68, праворуч), згідно з рішенням Гостомельської селищної ради № 205 від 04.08.2021 р.
У відповідності до п. 3.1 договору № 107, плата за тимчасове користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок надавача щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, у сумі 3196,80 грн., в т.ч. ПДВ 532,80 грн.
Згідно з п. 4.1 договору № 107 користувач, поміж іншого, зобов?язаний своєчасно сплачувати плату за тимчасове користування місцем.
Згідно п. 4.2 договору № 107 надавач зобов?язаний передати користувачу місце у стані, що відповідає умовам договору за актом прийому-передачі у триденний строк після укладення договору. Надавач має право вимагати від користувача своєчасного внесення плати.
Відповідно до п. 10.1 договору № 107 цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє до 17 травня 2024 року.
На виконання договору № 107, надавач передав користувачу відповідні місця, що підтверджується актами прийому-передачі місць для розташування спеціальних конструкцій № 01 від 05.08.2021 р., № 02 від 05.08.2021 р., № 03 від 05.08.2021 р., № 04 від 05.08.2021 р.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 05.08.2021 р. по 21.11.2024 р. між позивачем та відповідачем від 21.11.2024 р. № 04/11/21, підписаного уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 107 станом на 21.11.2024 р. становить 14181,60 грн.
З огляду на невиконання відповідачем умов укладених з позивачем договорів в частині здійснення повної та своєчасної оплати за договорами, останній і звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості і розірвання договорів.
Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі з огляду на таке.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (частина 1 статті 648 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
За змістом статті 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 16 Закону України «Про рекламу»).
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 лютого 2003 року, встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 1 та частина 4 статті 286 Господарського кодексу України).
Поряд з цим, згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.
Тобто, тлумачення змісту згаданої вище статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).
Як слідує з матеріалів справи, заборгованість відповідача за спірними договорами становить загалом 42863,28 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки розрахунків, підписаними обома сторонами.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту погашення заборгованості за спірними договорами у сумі 42863,28 грн. чи заперечень щодо її розміру суду не надав.
Отже, вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» 42863,28 грн. заборгованості є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім цього, позивач просить суд розірвати спірні договори.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Винятком з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Істотність порушення визначається за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Поряд з цим, передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, свідчить про можливість розірвання договору за ініціативою наймодавця.
Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. у справі № 910/15049/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим законом або договором.
Згідно з п. 4.2 договорів № 89, № 91, № 93, № 107 надавач має право достроково припиняти право тимчасового користування місцем у випадках та в порядку, передбачених Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, а також у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом (одного) місця або не переоформлення дозволу у встановленому порядку та у разі невиконання п. 3.1 договору протягом місяця.
Як зазначалося вище, згідно з п. 3.1 договорів № 89, № 91, № 93, № 107 плата за тимчасове користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок надавача щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, у сумі 3196,80 грн. (договір № 89); 933,40 грн., в т.ч. ПДВ (договір № 91); 799,20 грн., в т.ч. ПДВ (договір № 93); 3196,80 грн., в т.ч. ПДВ 532,80 грн. (договір № 107).
Поряд з тим, слід зазначити, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 року № 634 встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
З огляду на встановлений судом факт наявності простроченої заборгованості відповідача зі сплати за тимчасове користування місцем за договорами про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій № 89 від 11.06.2019 р., № 91 від 01.10.2019 р., № 93 від 01.10.2019 р., № 107 від 05.08.2021 р., дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про систематичність несплати відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням відповідачем умов спірних договорів, зокрема - пункту 3.1, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості протягом тривалого часу отримувати орендну плату.
Наведені обставини, з огляду на вказані приписи ст.ст. 651 та 782 Цивільного кодексу України, умови договорів та на той факт, що строк дії вищезазначених договорів був продовжений на підставі пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 року № 634, є достатньою та обґрунтованою підставою для розірвання спірних договорів.
Таким чином, оскільки відповідач систематично порушував умови спірних договорів в частині сплати за тимчасове користування місцем (доказів протилежного матеріали справи не містять), враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів, а саме - договору про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій за № 89 від 11.06.2019 р., договору про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій № 91 від 01.10.2019 р., договору про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій за № 93 від 01.10.2019 р., договору про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій за № 107 від 05.08.2021 р.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів позивача була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Богдана Хмельницького, будинок 15-17, приміщення 71, код 37696726) на користь Комунального підприємства “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220, код 39824641) 42863 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 28 коп. заборгованості та 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.
3. Розірвати договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 11.06.2019 р. № 89, укладений між Комунальним підприємством “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220, код 39824641) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Богдана Хмельницького, будинок 15-17, приміщення 71, код 37696726).
4. Розірвати договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 01.10.2019 р. № 91, укладений між Комунальним підприємством “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220, код 39824641) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Богдана Хмельницького, будинок 15-17, приміщення 71, код 37696726).
5. Розірвати договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 01.10.2019 р. № 93, укладений між Комунальним підприємством “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220, код 39824641) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Богдана Хмельницького, будинок 15-17, приміщення 71, код 37696726).
6. Розірвати договір про надання в тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій від 05.08.2021 р. № 107, укладений між Комунальним підприємством “ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» (08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220, код 39824641) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські найкращі будівлі» (08292, Київська обл., м. Буча, бул. Богдана Хмельницького, будинок 15-17, приміщення 71, код 37696726).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23.07.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна