ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 922/1288/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія-94"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум"
про стягнення 98 332,36 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія-94" (далі - позивач, Торговий дім) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 98 332,36 грн., з яких: 90 662,00 грн. - основний борг за договором поставки від 16.09.2024 року № 160924, 7 670,36 грн. - пеня.
Ухвалою від 16.04.2025 року господарський суд Харківської області передав матеріали справи № 922/1288/25 за підсудністю до господарського суду міста Києва.
29.04.2025 року матеріали справи № 922/1288/25 надійшли до господарського суду міста Києва та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані для розгляду судді Ломаці В.С.
Ухвалою від 01.05.2025 року господарський суд міста Києва (у складі судді Ломаки В.С.) відкрив провадження у справі № 922/1288/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
19.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 16.05.2025 року на позовну заяву, в якому останнє вказало, що на час подання цієї заяви по суті справи заборгованість відповідача перед Торговим домом за укладеним між ними 16.09.2024 року договором поставки № 160924 складає 80 662,00 грн., зважаючи на здійснений Товариством 24.03.2025 року додатковий платіж на суму 10 000,00 грн. Крім того, відповідач звернув увага на неправильне здійснення Торговим домом розрахунку заявленої до стягнення суми пені, оскільки позивачем не було надано доказів реєстрації відповідної податкової накладної, з моменту здійснення якої слід обраховувати початок періоду прострочення, а також не враховано проведене відповідачем 24.03.2025 року часткове погашення спірної суми заборгованості.
21.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Торгового дому від 21.05.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній, зокрема, звернув увагу на те, що відповідна податкова накладна № 27 була зареєстрована постачальником в день здійснення між сторонами господарської операції з поставки товару - 19.11.2024 року, та містить відмітку "Документ доставлено контрагенту", що свідчить про належне підтвердження позивачем факту та дати виникнення у Товариства обов'язку з оплати поставленого йому товару.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
16.09.2024 року між Торговим домом (постачальник) та Товариством (покупець) був укладений договір поставки № 160924 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю відро харчове 5,5 л (далі - товар), а покупець, у свою чергу, - прийняти належний товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
У пункті 1.2 Договору сторони погодили, що до поняття товар відноситься вся договірна кількість товару, партія товару або частина партії товару.
Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди умови поставки товару викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" (у редакції 2010 року), застосовуються з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок DDP, за адресою: місто Київ, проспект Науки, будинок 3, якщо інше не вказано в Замовленнях та Специфікаціях до цього Договору.
За умовами пункту 3.10 Договору датою переходу ризиків випадкового знищення та пошкодження товару, а також права власності на товар є дата підписання видаткової накладної. Дійсність видаткової накладної підтверджується підписами уповноважених представників сторін.
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у видатковій накладній на відповідну партію товару, дані якої мають відповідати погодженій сторонами Специфікації. В разі, якщо асортимент чи кількість поставленого товару не відповідає узгодженому в Специфікаціях, покупець має право не приймати товар або прийняти ту частину, що відповідає Специфікації.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному чинним податковим законодавством України, з урахуванням умов, зазначених у пункті 5.1 Договору.
Згідно з пунктом 5.1 означеного правочину оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
5.1.1 при наданні постачальником покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати, зазначеної у підписаній сторонами видатковій (товарній) накладній;
5.1.2 при наданні постачальником покупцю в строк понад 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Оплата проводиться покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 5.2 Договору).
За умовами пунктів 10.1, 10.2 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Торговий дім поставив Товариству передбачений цією угодою товар - відро харчове біле 5,5 л у кількості 4 000 шт. загальною вартістю 102 480,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відбитками печаток цих юридичних осіб видаткової накладної від 19.11.2024 року № 346 та товарно-транспортної накладної від 19.11.2024 року № Р346.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з передачі відповідачу товару за Договором свідчить також відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за цією угодою.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі вимоги, позивач посилався на те, що всупереч взятим на себе зобов'язанням Товариство оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, сплативши Торговому дому лише 11 818,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 90 662,00 грн.
Листом від 13.03.2025 року № 1303-1 року позивач звернувся до покупця із претензією про сплату наявної у Товариства заборгованості за Договором у розмірі 90 662,00 грн. та нарахованих сум штрафних санкцій протягом п'яти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги.
Зважаючи на те, що наведена претензія була залишена відповідачем без задоволення, а спірна сума боргу покупцем у добровільному порядку на час звернення Торгового дому до суду з даним позовом не погашена, позивач просив задовольнити його вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Заперечуючи проти позову, Товариство у відзиві на позовну заяву посилалося, зокрема, на відсутність у матеріалах справи доказів реєстрації відповідної податкової накладної, з моменту здійснення якої слід обраховувати початок періоду прострочення.
Однак, наведені заперечення не беруться судом до уваги з огляду на надану Торговим домом копію відповідної податкової накладної від 19.11.2024 року № 27, складеної внаслідок вчинення між сторонами господарської операції з поставки 19.11.2024 року товару відповідачу, з відміткою "Документ доставлено контрагенту". Крім того, позивач надав суду й копію відповідної квитанції № 1 про прийняття та реєстрацію податкової накладної від 19.11.2024 року № 27 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У той же час, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Товариство вказало, що на час подання цієї заяви по суті справи заборгованість відповідача перед Торговим домом за укладеним між ними Договором склала 80 662,00 грн., зважаючи на здійснений Товариством 24.03.2025 року додатковий платіж на суму 10 000,00 грн. На підтвердження наведених обставин відповідач надав суду копію відповідної платіжної інструкції від 24.03.2025 року № 275 на суму 10 000,00 грн. та просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення цієї суми боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Торговий дім звернувся до суду в квітні 2025 року, а провадження у справі № 922/1288/25 було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 01.05.2025 року.
За таких обставин, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 10 000,00 грн., погашеної останнім 24.03.2025 року, був відсутній як на час відкриття судом провадження у справі № 922/1288/25, так і на момент звернення Торгового дому до суду з позовною заявою в даній справі.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення з нього основного боргу за Договором в сумі 10 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у той час як у задоволенні означених вимог Торгового дому слід відмовити по суті.
У той же час, докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень суми спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 80 662,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Торгового дому до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Отже, стягненню з Товариства на користь позивача підлягає 80 662,00 грн. основного боргу, тоді як у задоволенні вимог Торгового дому про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу слід відмовити.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства 7 670,36 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 90 662,00 грн. у період з 19.12.2024 року по 04.04.2025 року згідно з наданим позивачем розрахунком.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом із тим, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені суд встановив, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору, оскільки Торговим домом не було враховано здійснене Товариством 24.03.2025 року часткове погашення заборгованості на суму 10 000,00 грн. Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума пені була неправомірно обрахована із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не облікової ставки, як прямо передбачено Договором. Докази, які свідчать про внесення сторонами змін до пункту 8.2 Договору чи викладення його умов згідно з протоколом розбіжностей в іншій редакції або виключення, матеріали справи не містять.
Здійснивши власний розрахунок цієї штрафної санкції, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача протягом дійсного періоду прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання за Договором та із застосуванням облікової ставки НБУ, є сума цієї штрафної санкції у розмірі 3 784,23 грн., з яких: 2 718,67 грн. - пеня, нарахована у період з 19.12.2024 року по 06.03.2025 року на суму основного боргу в розмірі 90 662,00 грн., 654,51 грн. - пеня, нарахована у період з 07.03.2025 року по 23.03.2025 року на суму основного боргу в розмірі 90 662,00 грн.; 411,05 грн. - пеня, нарахована у період з 24.03.2025 року по 04.04.2025 року на суму основного боргу в розмірі 80 662,00 грн.
Відтак, стягненню з відповідача на користь Торгового дому підлягає 3 784,23 грн. пені, у той час як в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Товариства 3 886,13 грн. пені слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості (у встановленому судом обґрунтованому її розмірі) чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків зі своєчасної оплати поставленого товару за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; код ЄДРПОУ 39182454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія-94" (61124, Харківська область, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 152; код ЄДРПОУ 39315161) 80 662 (вісімдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 3 784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 23 коп. пені, а також 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія-94" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" про стягнення 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 3 886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 13 коп. пені відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака