ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2025Справа № 910/2286/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство"
до Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я"
про стягнення 1 943 914,25 грн.,
За участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Старик В.А. (у порядку самопредставництва).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я" (далі - відповідач, Парк) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 943 914,25 грн., з яких: 1 918 584,41 грн. - основний борг за поставлену позивачем з липня по грудень 2024 року електроенергію за укладеним між сторонами 06.06.2024 року договором про постачання електричної енергії споживачу № 38Е, 20 905,73 грн. - пеня, 4 424,11 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 28.02.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству способу та строку усунення її недоліків.
05.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 05.03.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 07.03.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2286/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.04.2025 року.
01.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли клопотання позивача від 01.04.2025 року, в яких останній просив суд витребувати у відповідача оригінали підписаних ним актів прийому-передачі електроенергії за вересень-грудень 2024 року, а також здійснити у судовому засіданні огляд доказу - облікової картки, виданої ПрАТ "ДТЕК КЕМ" позивачу щодо обсягів розподілу електричної енергії в грудні 2024 року по переліку споживачів, з якими у Товариства укладені договори про постачання електричної енергії.
Ухвалою від 02.04.2025 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 15.04.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 15.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 15.04.2025 року про долучення доказів до матеріалів справи. Означені докази долучені судом до матеріалів справи.
Крім того, до початку наведеного підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача від 15.04.2025 року № 221/04/1-25 (які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву), в яких останній заперечив проти позову з огляду на те, що протягом серпня-грудня 2024 року він сплатив на користь Товариства грошові кошти за договором від 06.06.2024 року № 38Е у загальному розмірі 10 660 057,27 грн., що фактично становить ціну цього правочину, у зв'язку з чим такий договір на підставі його пункту 13.4 вважається припиненим, а зобов'язання відповідача за цією угодою - виконаними.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 року суд, зважаючи, зокрема на пояснення представника відповідача щодо відсутності у Парку оригіналів актів прийому-передачі електроенергії за вересень-грудень 2024 року та недоведеність позивачем факту їх підписання відповідачем, постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача від 01.04.2025 року про витребування доказів, а також роз'яснив сторонам, що видана ПрАТ "ДТЕК КЕМ" позивачу облікова картка щодо обсягів розподілу електричної енергії в грудні 2024 року буде оглянута судом під час розгляду справи по суті. Разом із тим, суд продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до 15.04.2025 року та встановив йому процесуальний строк на подання заперечень до 05.05.2025 року, встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 25.04.2025 року, а також без виходу до нарадчої кімнати продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/2286/25 на 30 днів і відклав підготовче засідання на 14.05.2025 року.
25.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 24.04.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав, що постачання відповідачу електричної енергії здійснювалося фактично до 31.12.2024 року (до дати закінчення строку дії договору), а Парком з 16.12.2024 року було додатково спожито електричну енергію в обсязі 246 132 кВт/год вартістю 1 918 584,41 грн. Вказані обсяги споживання та вартості є різницею за актами прийому-передачі електроенергії за грудень 2024 року від 31.12.2024 року та від 19.12.2024 року за період з 01.12.2024 року по 15.12.2024 року, а наведена сума коштів у розмірі 1 918 584,41 грн. є заборгованістю відповідача з оплати вартості спожитої електричної енергії. У той же час, факт направлення позивачем акту прийому-передачі електроенергії за грудень 2024 року від 31.12.2024 року та отримання його відповідачем, а також обсяги поставленої Товариством та спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2024 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
29.04.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 24.04.2025 року про долучення доказів до матеріалів справи.
06.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли сформовані у цій системі 05.05.2025 року заперечення відповідача, в яких останній навів додаткові мотиви на спростування обґрунтованості пред'явлених Товариством вимог.
12.05.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 09.05.2025 року про долучення доказів до матеріалів справи
У підготовчому засіданні 14.05.2025 року суд долучив подані сторонами докази до матеріалів справи.
Ухвалою від 14.05.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/2286/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 04.06.2025 року.
У судовому засіданні 04.06.2025 року оголошувалася перерва до 09.07.2025 року.
У судовому засіданні 09.07.2025 року представник відповідача проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у письмових поясненнях від 15.04.2025 року № 221/04/1-25 (які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву) та запереченнях від 05.05.2025 року.
Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 09.07.2025 року не забезпечив.
У судовому засіданні 09.07.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
06.06.2024 року між Парком (споживач) та Товариством (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 38Е (далі - Договір), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції, споживачу постачальником електричної енергії. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", з урахування особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Означений правочин, а також додатки та укладені в подальшому додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачати споживачу товар за визначеним предметом: Електрична енергія, код за ДК 021:2015-09310000-5 "Електрична енергія" Лот ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія" Точка доступу 1, Лот ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія" Точка доступу 2, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього Договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2 Договору).
За умовами пункту 2.3 цієї угоди очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами у Договорі та складає 2 300 000 кВт*год (Додаток № 3).
Згідно з пунктом 2.4 Договору очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергії.
Постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, окрім визначеної цим Договором та Додатками до нього (пункт 3.4 Договору).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до Специфікації (Додаток № 2).
Загальна ціна за цим Договором складає: 8 883 382,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 1 776 676,40 грн., разом ціна цього Договору становить 10 660 058,40 грн. з ПДВ.
Вартість (ціни) електричної енергії зазначена у Специфікації (Додаток № 2).
До складу вартості (ціни) електричної енергії входить:
- ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії);
- тариф (ціна) на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП.
Пунктами 5.4, 5.5 Договору встановлено, що споживач залишає за собою право на можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування та виробничих потреб.
Вартість (ціна) електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни, що буде відображено в додатковій угоді до Договору, за згодою сторін, з урахуванням пункту 5.3.2. Збільшення вартості (ціни) електричної енергії може бути не раніше ніж через один місяць з дати фактичного початку постачання електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді та з документальним підтвердженням зміни ціни.
Згідно з пунктом 5.6 означеного правочину розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.7 Договору прийом-передача електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів прийому-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, за умови отримання рахунку від постачальника (пункт 5.8 цієї угоди).
У пункті 5.14 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється замовником за фактично отриманий належної якості товар (на умовах, зазначених у Специфікації/-ях до цього Договору) шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 5 робочих днів, після підписаного сторонами акту приймання-передачі товару, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки здійснюються протягом 7 робочих (банківських) днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.
Пунктом 6.2.1 Договору на споживача покладено обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 13.1 Договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024 року (включно), а в частині здійснення розрахунків споживачем за фактично спожиту електричну енергію - до повного виконання зобов'язань.
У Специфікації (Додатку № 2) до Договору сторони погодили, зокрема, вартість (ціну) електричної енергії без ПДВ - 3,86234 грн., а також загальну суму Договору - 10 660 058,40 грн. (з ПДВ).
У Додатку № 3 до Договору вищенаведені контрагенти передбачили очікувані обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема: травень 2024 року - 200 000 кВт*год, червень 2024 року - 250 000 кВт*год, липень 2024 року - 250 000 кВт*год, серпень 2024 року - 250 000 кВт*год, вересень 2024 року - 250 000 кВт*год, жовтень 2024 року - 350 000 кВт*год, листопад 2024 року - 350 000 кВт*год, грудень 2024 року - 400 000 кВт*год. Всього - 2 300 000 кВт*год.
У Додатковій угоді від 12.06.2024 року № 2 до Договору сторони, керуючись підпунктом 1 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпунктом 1 пункту 19, з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178, погодили викласти пункт 2.3 Договору в новій редакції, за якою очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами у Договорі та складає 1 870 006,032 кВт*год (Додаток № 3). Крім того, сторони виклали Додаток № 2 та Додаток № 3 до Договору в нових редакціях.
Так, у Специфікації до Договору, з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2024 року № 2 до Договору, сторони погодили, зокрема, вартість (ціну) електричної енергії без ПДВ - 4,75045633 грн., а також загальну суму Договору - 10 660 058,40 грн. (з ПДВ).
У Додатку № 3 до Договору вищенаведені контрагенти, з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2024 року № 2 до Договору, передбачили очікувані обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема: червень 2024 року - 100 000 кВт*год, липень 2024 року - 200 000,032 кВт*год, серпень 2024 року - 220 006 кВт*год, вересень 2024 року - 250 000 кВт*год, жовтень 2024 року - 350 000 кВт*год, листопад 2024 року - 350 000 кВт*год, грудень 2024 року - 400 000 кВт*год. Всього - 1 870 006,032 кВт*год.
У Додатковій угоді від 29.08.2024 року № 3 до Договору, у зв'язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, що документально підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України № 2000/08.0-7.3 від 16.08.2024 року, середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" (РДН) за липень 2024 року в порівнянні з травнем 2024 року, у відсотковому вираженні зросла на + 41,34 %, сторони домовились змінити ціну за одиницю товару з 01.07.2024 року та внести зміни, зокрема, до пункту 2.3 Договору, виклавши його в редакції, за якою очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами у Договорі та складає 1 367 561,145 кВт*год (Додаток № 3). Крім того, сторони виклали Додаток № 2 та Додаток № 3 до Договору в нових редакціях.
Так, у Специфікації до Договору, з урахуванням додаткової угоди від 29.08.2024 року № 3 до Договору, сторони погодили, зокрема, вартість (ціну) електричної енергії без ПДВ - 6,49578414 грн., а також загальну суму Договору - 10 660 058,40 грн. (з ПДВ).
У Додатку № 3 до Договору вищенаведені контрагенти, з урахуванням додаткової угоди від 29.08.2024 року № 3 до Договору, передбачили очікувані обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема: червень 2024 року - 100 000 кВт*год, липень 2024 року - 200 000,032 кВт*год, серпень 2024 року - 220 006,113 кВт*год, вересень 2024 року - 210 000 кВт*год, жовтень 2024 року - 210 000 кВт*год, листопад 2024 року - 210 000 кВт*год, грудень 2024 року - 217 555 кВт*год. Всього - 1 367 561,145 кВт*год.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив Парку електричну енергію на підставі, зокрема, підписаних сторонами та скріплених відбитками їх печаток актів прийому передачі електроенергії:
- від 31.07.2024 року (обсягом 129 756 кВт*год) вартістю 1 011 440,36 грн.,
- від 31.08.2024 року (обсягом 206 514 кВт*год) вартістю 1 609 764,44 грн.,
- від 30.09.2024 року (обсягом 193 974 кВт*год) вартістю 1 512 015,88 грн.,
- від 31.10.2024 року (обсягом 255 420 кВт*год) вартістю 1 990 983,83 грн.,
- від 10.12.2024 року (обсягом 362 663 кВт*год) вартістю 2 826 936,67 грн. та
- від 19.12.2024 року (обсягом 219 234 кВт*год) вартістю 1 708 916,09 грн.
Матеріали справи також містять копії виставлених Товариством рахунків на оплату відповідачем вартості поставленої йому електроенергії.
Крім того, матеріали справи містять копію підписаного позивачем та скріпленого відбитком печатки Товариства акту прийому-передачі електроенергії від 31.12.2024 року на поставку електроенергії обсягом 465 366 кВт*год вартістю 3 627 500,50 грн., а також рахунку-фактури від 31.12.2024 року № 208/12/1 на оплату цієї електричної енергії.
У позовній заяві Товариство вказувало, що вищезазначені акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки-фактури були направлені позивачем електронною поштою на електронну адресу Парку, а також шляхом направлення поштових листів через Акціонерне товариство "Укрпошта" (на підтвердження чого позивач надав суду копію відповідного рекомендованого повідомлення про вручення уповноважені особі відповідача Андреєву 22.01.2025 року поштового відправлення).
Разом із тим, відповідач оплату вартості отриманої від Товариства електричної енергії здійснив лише частково.
Так, згідно з платіжною інструкцією від 30.08.2024 року № 29/08/2024№287_00000/7e7635b2-7357-4188-979a-9eff1e5fe285 Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 011 440,36 грн. з призначенням платежу: "Постачання електричної енергії; дог. № 38E від 06.06.2024 акт № 1 від 29.08.2024; в т.ч. ПДВ - 168573,39 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 20.09.2024 року № 19/09/2024№317_00000/b877568e-99c3-4fdc-a8bc5b3c714120d4 Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 609 764,44 грн. з призначенням платежу: "Постачання електричної енергії за серпень 2024р; дог. № 38E від 06.06.2024 акт №б/н від 06.09.2024; в т.ч. ПДВ - 268294,07 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 10.10.2024 року № 09/10/2024№381_00000/d2ee278a-c590-4d28-aba7-3e99c2185f90 Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 493 212,36 грн. з призначенням платежу: "Постачання електричної енергії за вересень 2024р; дог. № 38E від 06.06.2024 акт №б/н від 09.10.2024; в т.ч. ПДВ - 3133,92 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 10.10.2024 року № 09/10/2024№380_00000/ea779988-0e42-42d2-b4a2-57174717f03c Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 18 803,52 грн. з призначенням платежу: "За рахунок відновлення, постачання електричної енергії; дог. № 38E від 06.06.2024 акт № б/н від 09.10.2024; в т.ч. ПДВ - 3133,92 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 15.11.2024 року № 07/11/2024№465_00000/9d05a2ff-296a-4ef1-acae32bc494b93bb Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 304 132,23 грн. з призначенням платежу: "За рахунок відновлення, постачання електричної енергії; дог. № 38E від 06.06.2024 акт № б/н від 31.10.2024; в т.ч. ПДВ - 50688,70 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 15.11.2024 року № 07/11/2024№466_00000/8e72a88f-37a0-48db-853f7b9cddd767f2 Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 686 851,60 грн. з призначенням платежу: "Постачання електричної енергії за жовтень 2024р; дог. № 38E від 06.06.2024 акт №б/н від 31.10.2024; в т.ч. ПДВ - 50688,70 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією 12.12.2024 року № 10/12/2024№579_00000/850dfe3d-feba-4a33-b064-c2fb7fcea996 Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 315 030,84 грн. з призначенням платежу: "За рахунок відновлення, постачання електричної енергії; дог. № 38E від 06.06.2024 акт № б/н від 10.12.2024; в т.ч. ПДВ - 52505,14 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 12.12.2024 року № 10/12/2024№578_00000/7dcb09e0-f5d4-45e5-8f35-92b59c0a13bd Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 2 511 905,83 грн. з призначенням платежу: "Постачання електричної енергії за листопад 2024 р.; дог. № 38E від 06.06.2024 акт №б/н від 10.12.2024; в т.ч. ПДВ - 471156,11 грн.".
Згідно з платіжною інструкцією від 25.12.2024 року № 23/12/2024№627_00000/f3490033-65f4-4fad942dfd334a9140d2 Парк сплатив на розрахунковий рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 708 916,09 грн. з призначенням платежу: "Постачання електричної енергії за грудень 2024 року; дог. № 38E від 06.06.2024 акт № б/н від 19.12.2024; в т.ч. ПДВ - 284819,35 грн.".
Зважаючи на те, що остаточна сума заборгованості виникла у зв'язку з не здійсненням відповідачем у повному обсязі оплати за спожиту електричну в грудні 2024 року, Товариство на підтвердження обсягів спожитої Парком у грудні 2024 року електричної енергії до позовної заяви долучило, зокрема, видану Товариству ПрАТ "ДТЕК КЕМ" облікову картку щодо обсягів розподілу електричної енергії в грудні 2024 року по переліку споживачів, з якими у позивача укладені договори про постачання електричної енергії (у форматі ".zip"). Зі змісту наведеного документу вбачається, що протягом грудня 2024 року по відповідачу було здійснено розподіл електричної енергії в обсягах 322 212 кВт*год та 143 154 кВт*год, що в сукупності (465 366 кВт*год) відповідає загальному обсягу спожитої Парком у грудні 2024 року електричної енергії згідно з актом прийому-передачі електроенергії за грудень 2024 року від 31.12.2024 року на суму 3 627 500,50 грн. (який був складений та направлений Товариством відповідачу, проте не підписаний Парком).
Позивач також вказував, що на оплату поставленої в грудні 2024 року електроенергії в обсязі 465 366 кВт*год позивач на прохання Парку виставляв відповідачу окремий проміжний розрахунковий акт прийому-передачі від 19.12.2024 року в обсязі 219 234 кВт*год вартістю 1 708 916,09 грн. з ПДВ.
Відтак, протягом липня-грудня 2024 року Товариство поставило відповідачу електроенергію загальною вартістю 12 578 641,68 грн., з яких відповідач оплатив лише 10 660 057,27 грн., заборгувавши таким чином позивачу 1 918 584,41 грн.
Враховуючи наведене, Товариство звернулося до суду з означеним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 918 584,41 грн., а також 20 905,73 грн. пені та 4 424,11 грн. 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог Товариства, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.
За пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилам
Протягом спірного періоду (липень-грудень 2024 року) постачання електричної енергії споживачу здійснювалось на підставі укладеного між сторонами Договору, згідно з пунктом 2.3 якого та Додатку № 3 до цієї угоди очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять 2 300 000 кВт*год.
У Специфікації (Додатку № 2) до Договору сторони погодили, зокрема, вартість (ціну) електричної енергії без ПДВ - 3,86234 грн., а також загальну суму Договору - 10 660 058,40 грн. (з ПДВ).
Разом із тим, як було зазначено вище, у Додатковій угоді від 12.06.2024 року № 2 до Договору сторони вирішили викласти пункт 2.3 Договору в новій редакції, за якою очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами у Договорі та складає 1 870 006,032 кВт*год (Додаток № 3). Крім того, сторони виклали Додаток № 2 та Додаток № 3 до Договору в нових редакціях.
Так, у Специфікації до Договору, з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2024 року № 2 до Договору, сторони погодили, зокрема, вартість (ціну) електричної енергії без ПДВ - 4,75045633 грн., а також загальну суму Договору - 10 660 058,40 грн. (з ПДВ).
У Додатку № 3 до Договору вищенаведені контрагенти, з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2024 року № 2 до Договору, передбачили очікувані обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема: червень 2024 року - 100 000 кВт*год, липень 2024 року - 200 000,032 кВт*год, серпень 2024 року - 220 006 кВт*год, вересень 2024 року - 250 000 кВт*год, жовтень 2024 року - 350 000 кВт*год, листопад 2024 року - 350 000 кВт*год, грудень 2024 року - 400 000 кВт*год. Всього - 1 870 006,032 кВт*год.
У Додатковій угоді від 29.08.2024 року № 3 до Договору сторони домовились змінити ціну за одиницю товару з 01.07.2024 року та внести зміни, зокрема, до пункту 2.3 Договору, виклавши його в редакції, за якою очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами у Договорі та складає 1 367 561,145 кВт*год (Додаток № 3). Крім того, сторони виклали Додаток № 2 та Додаток № 3 до Договору в нових редакціях.
Так, у Специфікації до Договору, з урахуванням додаткової угоди від 29.08.2024 року № 3 до Договору, сторони погодили, зокрема, вартість (ціну) електричної енергії без ПДВ - 6,49578414 грн., а також загальну суму Договору - 10 660 058,40 грн. (з ПДВ).
У Додатку № 3 до Договору вищенаведені контрагенти, з урахуванням додаткової угоди від 29.08.2024 року № 3 до Договору, передбачили очікувані обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема: червень 2024 року - 100 000 кВт*год, липень 2024 року - 200 000,032 кВт*год, серпень 2024 року - 220 006,113 кВт*год, вересень 2024 року - 210 000 кВт*год, жовтень 2024 року - 210 000 кВт*год, листопад 2024 року - 210 000 кВт*год, грудень 2024 року - 217 555 кВт*год. Всього - 1 367 561,145 кВт*год.
При цьому, судом встановлено, що загальна вартість Договору, вказана у Додаткових угодах № 2 та № 3, та вартість, вказана у пункті 5.2 самого Договору, не змінилася.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Положення про Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я", затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.08.2023 року № 591, Парк створено відповідно до Закону України "Про створення парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я". Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною рекреаційною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Зважаючи на те, що відповідач у справі є бюджетною установою, і під час укладення Договору сторони керувались приписами Закону України "Про публічні закупівлі", до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права, з урахуванням Закону України "Про публічні закупівлі", яким установлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених в частині 5 статті 41 вищевказаного Закону, зокрема у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Суд зазначає, що потенційна невідповідність та суперечність змісту додаткових угод вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може бути підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
У той же час, у даному спорі вимога про недійсність, зокрема, Додаткових угод № 2 та № 3 до Договору не заявлялась, а згідно з приписами частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, лише за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Слід також зауважити, що приписами статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено нікчемності договорів та угод про зміну істотних умов договору про закупівлю, якщо такі порушують вимоги частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже згідно з пунктом 2 частини 1 статті 43 чинної редакції цього Закону, нікчемним є договір про закупівлю, укладений з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону (у той час як зміна істотних умов укладеного договору регулюється частиною п'ятою статті 41 цього Закону).
З огляду на вказане, суд у межах даного спору не оцінює вищезазначені додаткові угоди з точки зору їх відповідності вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже це буде свідчити про вихід за межі позовних вимог, тоді як докази визнання недійсними додаткових угод № 2 та № 3 до Договору в іншому судовому провадженні у матеріалах справи відсутні.
У свою чергу, пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відповідно до пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (пункти 6, 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих бюджетною установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.
Згідно з частиною 3 статті 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Враховуючи наведені приписи законодавства, відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів), є замовником послуг в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, а отже зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором щодо розрахунку за електричну енергію обмежувались обсягом замовлення за бюджетні кошти, яке (замовлення) відповідало ціні Договору - 10 660 058,40 грн. з ПДВ (аналогічні ціни зазначені у Додаткових угодах № 2 та № 3). Обставин, які б свідчили про погодження між сторонами інших умов Договору або перерахування відповідачу коштів бюджету для розрахунку з позивачем за отриману електричну енергію згідно з Договором у більшому розмірі у спірний період, суд під час розгляду справи не встановив.
Так, на виконання умов Договору та в межах визначеної ціни Договору відповідач згідно з платіжними інструкціями від 30.08.2024 року, від 20.09.2024 року, від 10.10.2024 року, від 15.11.2024 року, від 12.12.2024 року та від 25.12.2024 року сплатив Товариству грошові кошти у загальному розмірі 10 660 057,27 грн. за 1 367 561 кВт*год поставленої до 16.12.2024 року електроенергії.
У той же час, Товариство на підтвердження обсягів спожитої Парком у грудні 2024 року електричної енергії до позовної заяви долучило, зокрема, видану Товариству ПрАТ "ДТЕК КЕМ" облікову картку щодо обсягів розподілу електричної енергії в грудні 2024 року по переліку споживачів, з якими у позивача укладені договори про постачання електричної енергії. Зі змісту наведеного документу вбачається, що протягом грудня 2024 року по відповідачу було здійснено розподіл електричної енергії в обсягах 322 212 кВт*год та 143 154 кВт*год, що в сукупності (465 366 кВт*год) відповідає загальному обсягу спожитої Парком у грудні 2024 року електричної енергії згідно з актом прийому-передачі електроенергії за грудень 2024 року від 31.12.2024 року на суму 3 627 500,50 грн.
Загальний обсяг спожитої Парком електроенергії за наявними у матеріалах справи документами склав 1 613 693 кВт*год.
Суд зазначає, що комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподілені, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
З матеріалів справи вбачається, що постачання Парку електричної енергії здійснювалося позивачем фактично до 31.12.2024 року (до дати закінчення строку дії Договору), а відповідачем у період з 16.12.2024 року до 31.12.2024 року було додатково спожито електричну енергію обсягом 246 132 кВт*год вартістю 1 918 584,41 грн. Вказані обсяги споживання та вартості є різницею за актами прийому-передачі електроенергії за грудень 2024 року від 31.12.2024 року та від 19.12.2024 року за період з 01.12.2024 року по 15.12 2024 року.
За таких обставин, обсяг спожитої відповідачем протягом спірного періоду електричної енергії склав 1 613 693 кВт*год (вартістю 12 578 641,68 грн.), а не 1 367 561 кВт*год (вартістю 10 660 057,27 грн). При цьому, 246 132 кВт*год спожитої у грудні 2024 року електричної енергії вартістю 1 918 584,41 грн., враховуючи визначену ціну Договору, не може вважатися такою, що була спожита Парком у межах Договору.
Суд також врахував посилання відповідача на положення пункту 13.4 Договору, за яким дія цього Договору припиняється у разі, коли вартість фактично спожитої електричної енергії дорівнює загальній ціні цього Договору, визначеній пунктом 5.2 Договору.
Разом із тим, різниця між вартістю фактично спожитої та оплаченої відповідачем електроенергії складає 1 918 584,41 грн., стягнення якої з Парку входить до предмета позову Товариства в даній справі.
Так, випадки набуття майна або його збереження без достатньої правової підстави врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року в справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року в справі № 918/47/18.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року в справі № 915/940/18.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не спростовано, що постачання Товариством у грудні 2024 року електричної енергії обсягом 246 132 кВт*год вартістю 1 918 584,41 грн. відбулося поза межами договірних відносин. Факт постачання позивачем та споживання Парком цієї електричної енергії відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.
З огляду на викладене, суд зазначає, що електрична енергія споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута.
Оскільки спожита відповідачем спірна електрична енергія не може бути повернутою споживачем постачальнику в натурі, відповідач повинен відшкодувати позивачу її вартість.
При цьому, обов'язок відповідача оплатити фактично спожиту електричну енергію не може залежати від здійснення фінансування комунального підприємства з бюджету.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 29.05.2019 року в справі № 906/567/18, а також висновками, наведеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 року в справі № 927/1650/23, спір в якій виник з аналогічних правовідносин постачальника та споживача - бюджетної установи.
Суд також врахував приписи частини 3 статті 670 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Зі змісту позовної заяви Товариства вбачається, що вартість неоплаченої Парком електроенергії постачальник визначив, виходячи з ціни, яка відповідає ціні, зазначеній у Додатковій угоді № 3 (Специфікації до неї) для розрахункового місяця грудня 2024 року (а саме: 6,49578414 без ПДВ).
Докази, які свідчать про погодження сторонами іншої, ніж заявлена у позові, ціни спірної електроенергії, спожитої у другій половині грудні 2024 року, у матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлення судом факту отримання відповідачем спірної електричної енергії на суму 1 918 584,41 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цієї суми з Парку на користь позивача як такої, що без належної правової підстави утримується відповідачем в якості плати за отриману електричну енергію поза межами укладеного сторонами Договору.
У той же час, посилання відповідача на сплату ним грошових коштів у загальному розмірі 10 660 057,27 грн., що фактично становить ціну Договору, та припинення (виконання) зобов'язань відповідача за цією угодою, не беруться судом до уваги та не спростовують наявності обов'язку Парку оплатити фактично спожиту ним електроенергію вартістю 1 918 584,41 грн., отримання якої від позивача Парком під час розгляду справи не заперечувалося.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов'язань, Товариство просило суд стягнути з Парку 4 424,11 грн. 3 % річних, з яких: 791,69 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 609 764,44 грн. у період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року; 163,20 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 990 983,83 грн. у період з 14.11.2024 року по 14.11.2024 року; 3 469,22 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 918 584,41 грн. у період з 30.01.2025 року по 20.02.2025 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а також не перевищує обрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Товариства про стягнення з відповідача 4 424,11 грн. 3 % річних.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 905,73 грн. пені, з яких: 3 430,65 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 1 609 764,44 грн. у період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року; 707,18 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 1 990 983,83 грн. у період з 14.11.2024 року по 14.11.2024 року; 16 767,90 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 1 918 584,41 грн. у період з 30.01.2025 року по 20.02.2025 року.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі, зокрема, порушення споживачем строків розрахунків з постачальником за кожен день прострочення платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в частині заявленої до стягнення пені у розмірі 16 767,90 грн., нарахованої на борг в сумі 1 918 584,41 грн. у період з 30.01.2025 року по 20.02.2025 року, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.
Як було зазначено вище, постачання позивачем відповідачу електричної енергії у грудні 2024 року (після 16.12.2024 року) на спірну суму здійснювалось понад вартість постачання, передбачену умовами Договору, тобто фактично поза межами Договору.
Доказів наявності будь-яких інших угод між сторонами щодо погодження відповідальності відповідача у вигляді сплати пені за прострочення виконання спірних грошових зобов'язань (в частині сплати боргу в розмірі 1 918 584,41 грн., на який Товариство нарахувало пеню в сумі 16 767,90 грн.) матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено укладення між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем вищевказаного грошового зобов'язання (на суму 1 918 584,41 грн.) у вигляді неустойки, а розмір такої неустойки актами цивільного законодавства у спірних правовідносинах не встановлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства про стягнення з Парку пені в сумі 16 767,90 грн.
Разом із тим, в решті наданий позивачем розрахунок пені відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає пеня у розмірі 4 137,83 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Парку 16 767,90 грн. цієї штрафної санкції слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я" (07354, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, будинок 19; код ЄДРПОУ 45210693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 9; код ЄДРПОУ 37856467) 1 918 584 (один мільйон дев'ятсот вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп. основного боргу, 4 424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 11 коп. 3 % річних, 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 83 коп. пені, а також 28 907 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сім) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака