ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 910/5252/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГНЕФТЕПРОДУКТ» (57134, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, селище Весняне, вул. Молодіжна, будинок 6) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, Бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г) про стягнення 482447,02 грн,
Представники учасників справи:
від позивача - Глущенко О.М.;
від відповідача - Самборська Н. П. (поза межами приміщення суду);
від третьої особи - Павленко А.В.
25.04.2025 в системі «Електронний суд» представником Головного управління Національної поліції у м. Києві сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГНЕФТЕПРОДУКТ» про стягнення заборгованості за Договором оренди майна-нежитлового приміщення №9153 від 26.10.2022 у розмірі 482 447,02 грн з яких: 385 617,43 грн заборгованості по орендній платі, пеня у розмірі 50 657,06 грн, 46 172,53 грн інфляційних збитків, та була передана 28.04.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовна заява мотивована тим, що на час повернення майна з оренди у відповідача була наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 553 940,52 грн, яка була частково визнана і сплачена відповідачем у розмірі 168 323,03 грн. Оскільки заборгованість не була сплачена у повному розмірі, ГУНП у м. Києві крім основної суми боргу нарахував та заявив до стягнення також пеню та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 позовну заяву Головного управління Національної поліції у м. Києві залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.05.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.06.25 о 10:30 год. Окрім того залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, Бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г).
02.06.2025 від представника третьої особи надійшли пояснення, відповідно до яких представник просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
02.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у травні 2023 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було повідомлено відповідача про відмову від договору оренди №9153 від 26.10.2022, а балансоутримувачем отримано від відповідача ключі від орендованих приміщень, тому з 12 травня 2023 року договір оренди припинив свою дію і відповідач не використовував спірне майно. Вважає, що вимоги про стягнення грошових коштів за період, коли майно вже не використовувалося відповідачем, є необгрунтованими і не мають правової підстави, оскільки правові відносини між сторонами на той момент вже не існували.
03.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про витребування доказів, а саме представник зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги з підстав припинення договору оренди в травні 2023 року на підставі повідомлення третьої особи про відмову від договору оренди. На підтвердження факту поштового відправлення цього повідомлення та встановлення дати цього відправлення, сторона відповідача вважає за необхідне витребувати в третьої особи оригінал конверта (номер поштового відправлення 01032 8329877 2 на адресу ТОВ "Югнефтепродукт"), оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 01032 8329877 2 (відправлене на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" 12.05.2023), а також оригінал та засвідчену копію опису вкладення в цей лист (третя особа не надавала цей доказ в справі № 910/10821/24 або з причин його відсутності, або з причин приховування інформації) та реєстру поштових відправлень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в травні 2023 року, в якому серед інших зазначено про відправлення листа на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" (у випадку, якщо реєстр поштових відправлень формувався).
Представник відповідача зазначає, що у зв'язку з неякісною копією відбиток поштового штемпелю з'ясувати неможливо без огляду оригіналів цих документів, а відтак представник просить витребувати у Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву:
- конверт (номер поштового відправлення 0103283298772 на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" 12.05.2023);
- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (номер поштового відправлення 01032 8329877 2 на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" 12.05.2023);
- опис вкладення в лист на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" (номер поштового відправлення 01032 8329877 2), а також копії цього опису;
- реєстр поштових відправлень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в травні 2023 року, в якому серед інших зазначено про відправлення листа на адресу ТОВ "Югнефтепродукт", а також копії цього опису (у випадку, якщо реєстр поштових відправлень формувався).
Ухвалою суду від 06.06.2025 клопотання задоволено. Витребувано у Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву:
- конверт (номер поштового відправлення 0103283298772 на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" 12.05.2023);
- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (номер поштового відправлення 01032 8329877 2 на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" 12.05.2023);
- опис вкладення в лист на адресу ТОВ "Югнефтепродукт" (номер поштового відправлення 01032 8329877 2), а також копії цього опису;
- реєстр поштових відправлень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в травні 2023 року, в якому серед інших зазначено про відправлення листа на адресу ТОВ "Югнефтепродукт", а також копії цього опису (у випадку, якщо реєстр поштових відправлень формувався). Встановлено строк для подання витребуваних судом доказів - до 16.06.2025.
10.06.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначав, що прострочення сплати орендної плати фактично відповідач пов'язує з односторонньою відмовою від договору, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки договірні відносини припиненні саме за згодою сторін, що обумовлено п.12.6.6 договору.
11.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГНЕФТЕПРОДУКТ», надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2025 заяву задоволено, ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
16.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву скористалося своїм правом на дострокове припинення договору оренди та направило відповідне повідомлення сторонам договору у травні 2023 року. Незгода орендаря в акті повернення з оренди нерухомого майна з датою припинення договору оренди і сумою заборгованості, не свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо підстав припинення договору та дати повернення майна.
16.06.2025 на виконання вимог ухвали суду представником третьої особи подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2025 на 11:00 год.
У судове засідання 17.07.2025 представники позивача та третьої особи прибули, представник відповідача приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку.
В судовому засіданні 17.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
26.10.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» (орендар) та Головним управлінням національної поліції у м. Києві (балансоутримувач) було укладено договір оренди № 9153 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), за умовами пункту 1.1 розділу ІІ ("Незмінювані умови договору") якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Згідно з пунктом 4 Умов (розділу І Договору "Змінювані умови договору") об'єктом оренди за цим договором є державне нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 126, 0 кв. м (будівля площею 113,6 кв. м (інв. № 101310024) та будівля площею 12,4 кв. м (інв. №101310022)) за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська,15.
Вартість майна відповідно до пункту 6 Умов (розділу І Договору "Змінювані умови Договору") визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача станом на 31.08.2022 і становить 102 800,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до пункту 1.2 розділу ІІ Договору майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов, за якими зазначене майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням.
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
За умовами пункту 3.1 розділу ІІ Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до пункту 9.1 Умов (розділу І Договору "Змінювані умови договору") місячна орендна плата, визначена за результатами аукціону, становить 35001 грн (без ПДВ).
У пункті 3.2 розділу ІІ Договору встановлено, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень - грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Пунктом 3.3 розділу ІІ Договору сторонами узгоджено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця - до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
У пункті 16 Умов (розділу І Договору "Змінювані умови договору") визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладання Договору: балансоутримувачу 50% суми орендної плати та державному бюджету 50% суми орендної плати.
Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІ Договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується. на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.
За приписами пункту 3.7 розділу ІІ Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
Згідно з пунктом 3.8 розділу ІІ Договору сторони погодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
За умовами пункту 4.1 розділу ІІ Договору встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний:
звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом;
сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), оплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди;
відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря(і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту.
Відповідно до пункту 4.2 розділу ІІ Договору протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов'язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов'язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів. Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.
У пункті 4.3 розділу ІІ Договору встановлено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
За умовами пункту 4.4 розділу ІІ Договору, якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Пунктом 12.1 розділу ІІ Договору передбачено, що цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Згідно з пунктом 12 Умов (частини 1 Договору "Змінювати умови договору") строк дії договору визначено на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності цим договором.
Умовами пункту 12.6 розділу ІІ Договору сторонами погоджено підстави з яких припиняється цей Договір. Серед них, зокрема, передбачено, що Договір припиняється:
на вимогу орендодавця з підстав, передбачених пунктом 12.7 цього Договору, і при цьому Договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу третього пункту 12.8 цього Договору (підпункт 12.6.4);
за згодою сторін на підставі договору про припинення з дати підписання акта про повернення майна з оренди (підпункт 12.6.6).
Відповідно до умов пункту 12.7 розділу ІІ Договору цей договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар:
12.7.1. допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці;
12.7.2. використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним у пункті 7.1 Умов;
12.7.3. передає майно, його частину у користування іншій особі;
12.7.4. перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору.
В силу пункту 12.8 розділу ІІ Договору сторони погодили, що про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладання за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.
Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.
Відповідно до п. 12.12. договору майно вважається поверненим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
26.10.2022 Регіональним відділенням, ТОВ "Югнефтепродукт" та ГУНП у м. Києві було складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.
21.05.2024 між Регіональним відділенням (орендодавець), ТОВ "Югнефтепродукт" (орендар) та ГУНП у м. Києві (балансоутримувач) було підписано Договір №9153/01 про припинення договору №9153 від 26.10.2022 (далі - договір про припинення), згідно з пунктом 1 якого чинність договору оренди № 9153 нерухомого майна, що належить до державної власності, яке розташоване за адресою: вул. Голосіївська, 15, м. Київ, загальною площею 126,0 кв. м, що перебуває на балансі ГУНП у м. Києві, достроково припинено за взаємною згодою сторін.
Договір оренди вважається припиненим з моменту підписання акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (пункт 2 Договору про припинення).
Додатки до цього договору є його невід'ємною складовою частиною (пункт 5 Договору про припинення).
21.05.2024 між балансоутримувачем та орендарем складено та підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за Договором оренди №9153 від 26.10.2022 (Акт повернення), згідно з п. 1 якого визначено, що за цим Актом орендар передає, а балансоутримувач приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: місцезнаходження - м. Київ, вул. Голосіївська,15; назва - нежитлові будівлі загальною площею 126,0 кв.м (будівля площею 113,6 кв. м (інв. № 101310024) та будівля площею 12,4 кв.м (інв. №101310022)); загальна площа (кв.м) - 126,0; корисна площа (кв.м) - 126,0; ключ об'єкта, під яким об'єкт включено до Переліку відповідного типу - ключ 50327.
Відповідно до пункту 2 Акта повернення визначено, що цим Актом балансоутримувач засвідчує, що отримав від орендаря комплект ключів від майна у кількості 1 штук.
Інформація про стан майна, розрахунків за Договором оренди і за договором про відшкодування витрат додаються (пункт 3 Акта повернення).
Зазначений Акт підписано представниками орендаря і балансоутримувача, підписи яких скріплені печатками. При цьому з боку орендаря Акт підписано із застереженням такого змісту: "З датою повернення та датою припинення Договору оренди не згоден. Майно та ключі від нього повернуті 10.05.2023 балансоутримувачу".
В Інформації про стан майна, розрахунків за Договором оренди і за договором про відшкодування, яка є додатком да Акта повернення, зазначена сума заборгованості орендаря з орендної плати в частині, яка підлягає сплаті балансоутримувачу і становить 553 940,52 грн (з ПДВ). Як убачається зі змісту вказаної Інформації представник орендаря при її підписанні визнав заборгованість за договором станом на 15.05.2023 в сумі 168 323,03 грн (з ПДВ).
Позивач зазначав, що того ж дня визнана орендарем сума заборгованості орендної плати у розмірі 168 323,03 грн надійшла на рахунки Головного управління Національної поліції у м. Києві.
19.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій зазначав, що сума заборгованості орендної плати останнього становить 385 617,43 грн, а також нараховано пеню у розмірі 50 657,06 грн та інфляційні втрати у розмірі 46 172,53 грн.
У відповідь на претензію листом за вих. №27-03/2 від 27.03.2025 ТОВ «Югнефтепродукт» повідомило позивача одностороннє припинення договору оренди Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву у травні 2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що орендодавцем на адресу орендаря та балансоутримувача було направлено лист №30-06/1081 від 13.02.2023 про порядок нарахування орендної плати, в якому вказано про наявність у орендаря заборгованості станом на 08.02.2023 в розмірі 20887,70 грн., пеня 999,15 грн.
Також матеріали справи містять повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву вих. №30-06/3164 від 12.05.2023 про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності від 26.10.2022.
Згідно зі звітом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про періодичний комплексний огляд об'єкта оренди від 19.07.2023, за наказом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву від 03.07.2023 №707 проведено огляд об'єкта оренди державного нерухомого майна загальною площею 126 кв. м, будівля літера «В» і «Г» за адресою: вул. Голосіївська, 15, м. Київ. Майно не використовується. Заборгованість зі сплати орендних платежів до державного бюджету становить 153 821,54 грн, пеня - 17 310,73 грн (більше трьох місяців).
З листа ГУНП у м. Києві №200776/ВУМ-2024 від 09.10.2024 (486953) вбачається, що у період із травня 2023 року по вересень 2024 року спірні нежитлові приміщення не використовувалися ТОВ «Югнефтепродукт». 12.05.2023 до Головного управління за №7718-еп/ВС надійшло повідомлення від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (вих. №30-06/3164) про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності від 26.10.2022. Нежитлові приміщення були передані представником ТОВ «Югнефтепродукт» до ГУНП у м. Києві 21.05.2024 у момент підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який є невід'ємною частиною договору від 21.05.2024 №9153/01 про припинення вищевказаного договору оренди.
Листом № 209384/ВУМ-2024 від 17.10.2024 (501307) ГУНП у м. Києві повідомило, що 10.05.2023 представником ТОВ «Югнефтепродукт» були передані ключі від вказаних приміщень працівнику Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19.
З матеріалів цієї справи вбачається та не заперечується сторонами, що орендодавцем на адресу орендаря та балансоутримувача було направлено лист №30-06/1081 від 13.02.2023 про порядок нарахування орендної плати, в якому вказано про наявність у орендаря заборгованості станом на 08.02.2023 в розмірі 20887,70 грн., пеня 999,15 грн.
Також матеріали справи містять повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву вих. №30-06/3164 від 12.05.2023 про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності від 26.10.2022, яке було надіслано на адресу відповідача 17.05.2023, проте повернулося відправнику з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
З матеріалів справи також вбачається, що повідомлення про відмову від договору оренди було надіслано на електронну пошту відповідача 15.05.2023.
Згідно зі звітом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про періодичний комплексний огляд об'єкта оренди від 19.07.2023, за наказом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву від 03.07.2023 №707 проведено огляд об'єкта оренди державного нерухомого майна загальною площею 126 кв. м, будівля літера «В» і «Г» за адресою: вул. Голосіївська, 15, м. Київ. Майно не використовується. Заборгованість зі сплати орендних платежів до державного бюджету становить 153 821,54 грн, пеня - 17 310,73 грн (більше трьох місяців).
З листа ГУНП у м. Києві №200776/ВУМ-2024 від 09.10.2024 (486953) вбачається, що у період із травня 2023 року по вересень 2024 року спірні нежитлові приміщення не використовувалися ТОВ «Югнефтепродукт». 12.05.2023 до Головного управління за №7718-еп/ВС надійшло повідомлення від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (вих. №30-06/3164) про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності від 26.10.2022. Нежитлові приміщення були передані представником ТОВ «Югнефтепродукт» до ГУНП у м. Києві 21.05.2024 у момент підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який є невід'ємною частиною договору від 21.05.2024 №9153/01 про припинення вищевказаного договору оренди.
Листом № 209384/ВУМ-2024 від 17.10.2024 (501307) ГУНП у м. Києві повідомило, що 10.05.2023 представником ТОВ «Югнефтепродукт» були передані ключі від вказаних приміщень працівнику Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається здійснення орендодавцем волевиявлення на дострокове припинення договору оренди шляхом направлення відповідного повідомлення на поштову та електронну адресу орендаря у травні 2023 року.
За змістом положень частини третьої статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
Фактичне неотримання повідомлення засобами поштового зв'язку не нівелює правових наслідків його направлення, оскільки сторонами було досягнуто згоди, що дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця. В даному випадку 17.05.2023.
Також сторонами не заперечується отримання відповідного повідомлення 15.05.2023 на електронну поштову скриньку, адреса якої визначена у верхній частині самого повідомлення про відмову від договору.
Неузгодженість між сторонами щодо часу повернення спірного приміщення з оренди не впливає на визначення часу дострокового припинення самого договору оренди.
Згідно з п.4.2 договору протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов'язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов'язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів. Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.
Отже, обов'язок із складання відповідного акта за умовами укладеного між сторонами правочину покладено саме на балансоутримувача.
За умовами пункту 4.4 розділу ІІ договору, якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Таким чином відсутні підстави для здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Щодо доводів позивача про преюдиційність висновків апеляційного суду, здійснених у справі № 910/10821/24, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10821/24 відмовлено в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати 275 441,03 грн, пені в розмірі 44 859,20 грн, інфляційних втрат в сумі 13 568,81 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/10821/24 рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 скасовано, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефтепродукт" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву заборгованість по орендній платі 275 441,03 грн, пеню в розмірі 44 859,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 13 568,81 грн.
Апеляційний суд дійшов висновку, що спірний Договір був чинним з моменту підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі орендованого майна, 26.10.2022, до моменту припинення за згодою сторін і підписання акта про повернення майна з оренди, 21.05.2024.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).
Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.
Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації. Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.
Верховний Суд у справі № 922/2013/18 від 08 серпня 2019 року зазначав, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічний висновок викладено в пункті 9.19 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19.
Водночас, аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувалися і встановлювалися у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У справі № 910/10821/24, яку позивач вважає преюдиційною, суди встановили наявність волевиявлення орендодавця на дострокове припинення спірного договору за вимогою орендодавця на підставі листа - повідомлення №30-06/3164 від 12.05.2023 у зв'язку із заборгованістю з орендної плати, водночас апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядку, встановленого пунктом 12.8 розділу договору, щодо дострокового припинення договору на його вимогу.
Отже, оскільки преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, тому суд не може вважати преюдиційною оцінку апеляційного суду діям орендодавця щодо повідомлення відповідача про дострокове припинення спірного договору.
При цьому суд зазначає, що позивач у спірних правовідносинах діє недобросовісно, порушує основоположні принципи цивільного законодавства та доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки).
Так, з листів ГУНП у м. Києві вбачається, що останньому було достеменно відомо, що у період із травня 2023 року по вересень 2024 року спірні нежитлові приміщення не використовувалися ТОВ «Югнефтепродукт». 12.05.2023 до Головного управління за №7718-еп/ВС надійшло повідомлення від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (вих. №30-06/3164) про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності від 26.10.2022. 10.05.2023 представником ТОВ «Югнефтепродукт» були передані ключі від вказаних приміщень працівнику Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Водночас, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач ГУНП у м. Києві зазначає, що спірний договір оренди був припинений 21.05.2024 за взаємною згодою сторін.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21, від 07.02.2024 у справі № 906/1311/21, а також від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 викладений такий висновок щодо застосування норми п. 6 ст. 3 ЦК України: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №910/8467/21 зазначив, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Суд звертає увагу, що положеннями ст.ст. 13, 74 ГПК України саме на сторони справи покладено обов'язок надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, а суд не наділений повноваженнями збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
При цьому саме по собі посилання на норми права, їх довільне тлумачення кожною із сторін не може вважатись безумовною підставою для прийняття судового рішення на користь сторони без надання суду належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини та доводи кожної із сторін справи.
За таких обставин, враховуючи вище наведене у сукупності, суд дійшов висновку про дострокове припинення з 17.05.2023 (дата направлення повідомлення №30-06/3164 від 12.05.2023) договору №9153 від 26.10.2022, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення орендних платежів після вказаної дати.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати і похідних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат, у зв'язку із недоведеністю позивних вимог позивачем.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ