ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2025Справа № 910/8988/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області
в інтересах держави в особі:
1. Зіньківської міської ради
2. Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут"
2. Комунального некомерційного підприємства "Зіньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зіньківської міської ради Полтавської області
про визнання недійсним договору та стягнення 67 615,77 грн
За участю представників учасників справи:
прокурор Рябов О.А.
від позивача-1 не з'явився
від позивача-2 не з'явився
від відповідача-1 Коробейник А.В.
від відповідача-2 не з'явився
Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради (далі - ЗМР/позивач-1) та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - Управління/позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" (далі - ТОВ "Твій газзбут"/відповідач-1) та Комунального некомерційного підприємства "Зіньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зіньківської міської ради Полтавської області (далі - КНП "Зіньківський ЦПМСД"/відповідач-2) про:
- визнання недійсним договору № 60АВ200-690-23 від 13.02.2023 про постачання електричної енергії, укладеного між КНП "Зіньківський ЦПМСД" та ТОВ "Твій газзбут";
- стягнення з ТОВ "Твій газзбут" на користь КНП "Зіньківський ЦПМСД" 67 615,77 грн оплати за договором № 60АВ200-690-23 від 13.02.2023 про постачання електричної енергії;
- стягнення з КНП "Зіньківський ЦПМСД" у дохід держави в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області одержаних від ТОВ "Твій газзбут" 67 615,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 (суддя Бондарчук В.В.) позовну заяву та додані до неї документи повернуто прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, зокрема у зв'язку з тим, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у даній справі скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024, справу № 910/8988/24 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 справу № 910/8988/24 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 позовну заяву залишено без руху, а також встановлено строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом надання оригіналу позовної заяви, поданої до суду, в т.ч. доказів сплати судового збору та доказів направлення позовної заяви з додатками іншим учасникам у справі (описи вкладання).
06.01.2025 від Диканської окружної прокуратури Полтавської області надійшла заява про усунення недоліків, здана до відправлення відділенню зв'язку 31.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2025.
03.02.2025 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
12.02.2025 від позивача-2 до суду надійшли додаткові пояснення у справу.
12.02.2025 від відповідача-1 до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
18.02.2025 від заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області до суду надійшла відповідь на відзив.
18.02.2025 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 20.02.2025 суд оголосив перерву до 13.03.2025.
12.03.2025 від заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області надійшли пояснення.
13.03.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 31.03.2025.
28.03.2025 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про долучення документів та закриття підготовчого засідання з призначенням справи до розгляду по суті.
У підготовче засідання 31.03.2025 представники позивачів та відповідачів не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
31.03.2025 представник прокуратури зазначив, що вважає виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 31.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2025.
21.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.05.2025.
22.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.07.2025.
Представник прокуратури в судовому засіданні 07.07.2025 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував, інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 07.07.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Комунальним некомерційним підприємством «Зіньківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зіньківської міської ради Полтавської області (далі - КНП «Зіньківський ЦПМСД», Замовник, відповідач-2) 23.01.2023 в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2023-01-23-014387-a), предмет закупівлі: товари, назва предмета закупівлі: електрична енергія; ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія); очікувана вартість: 196 200,00 грн. Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.
02.02.2023 визнано ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» переможцем процедури закупівлі та оприлюднено оголошення про намір укласти договір.
За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2023-01-23-014387-a між КНП «Зіньківський ЦПМСД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (далі - ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ») укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 13.02.2023 № 60АВ200-690-23 (далі - Договір).
Пунктом 2.1. Договору зазначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)» Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору в кількості 32700 кВт*год.
Відповідно до п. 5.1 Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладання становить 151 728,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 25 288,00 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 00 копійок). Ціна електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору, становить 4,64 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 13.1. Договору останній набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами обов'язків за цим Договором.
Як вбачається зі звіту про виконання вищевказаного договору про закупівлю (UA-2023-01-23-014387-a) сума оплати за договором склала 67 615,77 грн.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» у складі тендерної пропозиції надав довідку № 200- Сл-11/16-0123 від 27.01.2023 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», яким підтвердив, що учасник не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України «Про санкції».
Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій газзбут" (відповідача-1) є ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Відповідно до додатку 1 до рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до ОСОБА_1 (№ з/п 538), а саме: - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Бересток Заліщицького р-ну Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
До вказаної особи застосовані обмежувальні заходи, а саме:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;
9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
11) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України ''Про санкції''.
В обґрунтування позовних вимог у даній справі прокурор посилається на те, що відповідач-2 мав би відхилити тендерну пропозицію відповідача-1, оскільки до кінцевого бенефіціарного власника останнього було застосовані санкції, у зв'язку з чим прокурор просить визнати недійсним договір № 60АВ200-690-23 від 13.02.2023, укладений між відповідачами, а також застосувати наслідки його недійсності у вигляді стягання з ТОВ "Твій газзбут" на користь КНП "Зіньківський ЦПМСД" 67 615,77 грн, а з КНП "Зіньківський ЦПМСД" у дохід держави в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області - одержані від ТОВ "Твій газзбут" 67 615,77 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі відповідач-1 посилається на те, що:
- станом на момент укладання оскаржуваного договору діяла інша редакція постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, у зв'язку з чим у відповідача-2 не було підстав для відхилення тендерної пропозиції відповідача-1;
- станом на момент проведення закупівлі та укладання договору ані до позивача, ані до його кінцевого бенефіціарного власника не були застосовані санкції у вигляді заборони здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом, а відтак позовні вимоги прокуратури є необгрунтованими та безпідставними;
- Закон України «Про публічні закупівлі», а також Тендерна документація замовника не передбачають обов'язку учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на кінцевого бенефіціарного власника учасника тендеру;
- органом державного фінансового контролю (позивачем) не виявлено порушення ЗУ «Про публічні закупівлі» під час проведення закупівлі та укладання оскаржуваного договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру":
- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);
- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області зазначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Дотримання спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) є невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні та захисту національних інтересів, національної безпеки та територіальної цілісності України.
Таким чином, порушення законодавства про санкції призводить до порушення конституційних засад, унеможливлює ефективне використання бюджетних коштів, дотримання цілей бюджетних процедур, забезпечення доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентне обрання переможців торгів.
Пред'явлення позову прокурором у даному випадку, за твердженням останнього, зумовлено порушенням інтересів держави, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" вчинено порушення законодавства про санкції та здійснено, попри заборону, участь у публічних закупівлях та отримано бюджетні кошти.
Наслідком цього стало нівелювання мети застосування санкцій - захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовував наступним.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
У контексті правовідносин у даній справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод на рівні місцевого самоврядування, що не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та у спосіб, який відноситься до їх відання.
Верховний Суд неодноразово у своїх правових висновках стверджував, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Згідно зі ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
При цьому для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Джерелом фінансування оскаржуваної закупівлі є кошти місцевого бюджету.
З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб'єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
Орган місцевого самоврядування зобов'язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Також Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтримав вищевказану правову позицію щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах в дохід місцевого бюджету на користь органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу на вжиття заходів реагування до поновлення інтересів держави.
Таким чином, Зіньківська міська рада є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах у будь-який спосіб, передбачений ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом У країни "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже, є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.
На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, до позовної заяви подано листи від 24.05.2024 та 02.05.2024, якими прокуратура повідомляла Зіньківську міську раду Полтавського району Полтавської області та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування задля їх поновлення, проте отримано відповіді про відсутність підстав для звернення до суду та відсутність повноважень для звернення до суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Зіньківську міську раду Полтавського району Полтавської області та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому судом враховано, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомив Зінківську міську раду Полтавського району Полтавської області та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про подання відповідного позову.
Стосовно заявлених прокурором позовних вимог суд вказує про наступне.
Правовідносини у сфері державних закупівель регулюються Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (у цьому місці і надалі застосовано редакцію, чинну на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості в редакції, чинній на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору).
Відповідно до пп. 1 п. 41 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом другим частини п'ятнадцятої статті 29 Закону.
Згідно з ч. 15 ст. 29 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.
У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.
Відповідно до абз. 1 п. 44 Особливостей передбачено, що замовник зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені статтею 17 Закону (крім пункту 13 частини першої статті 17 Закону).
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Відповідно до абз. 4 п. 44 Особливостей учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.
Замовник не вимагає від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених в абзаці першому цього пункту, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі відповідно до абзацу четвертого цього пункту (абз. 5 п. 44 Особливостей).
Отже, чинними на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей визначено, що підставою для відхилення тендерної пропозиції учасника та відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі є встановлення тієї обставини, що учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" або учасником зазначено у тендерній пропозиції будь-яку недостовірну інформацію.
З матеріалів справи слідує, що учасник закупівлі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" у складі тендерної пропозиції надав довідку № 200- Сл-11/16-0123 від 27.01.2023 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", підтвердив, що учасник не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Прокуратура у позовній заяві посилається на пп. 11 п. 47 Особливостей, згідно з яким замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Суд відзначає, що положення вказаного пункту Особливостей на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору не були чинними та відповідна редакція набула змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 17.02.2023, а отже, не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.
Твердження прокуратури про те, що відповідачем-1 у тендерній документації умисно зазначено недостовірну інформацію, яка є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст. 2 Закону України "Про санкції").
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", якому належить 100% статутного капіталу або права голосу в юридичній особі, є ОСОБА_1 .
Як вказано вище, Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Водночас прокурором під час розгляду даної справи не надано суду доказів того, що до відповідача-1 були застосовані санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг.
Не надано доказів введення таких санкцій і щодо кінцевого бенефіціарного власника відповідача-1.
При цьому у додатку 2 серед юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції, відсутнє Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", зазначивши у поданій в складі тендерної пропозиції довідці № 200-Сл-76316/5-0922 від 07.11.2022 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", надало достовірну інформацію щодо учасника.
Прокуратурою не доведено належними засобами доказування, що відповідач-1 є особою, до якої застосовано санкції. Більш того, прокуратура у позовній заяві не заперечує ту обставину, що відповідач-1 відсутній у переліку юридичних осіб, до яких застосовано санкції.
При цьому в чинному на момент прийняття законодавстві були відсутні норми про обов'язок замовника закупівлі (відповідача-2) відхилити тендерну пропзицію у зв'язку з введенням санкцій щодо кінцевого бенефіціарного власника учасника закупівлі.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Судом встановлено, що договір укладений між відповідачами за результатами закупівлі, яка була проведена без порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а тому правочин не підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про визнання договору про постачання електричної енергії № від 13.02.2023 № 60АВ200-690-23 недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокуратури про стягнення з відповідача-1 у дохід держави 67 615,77 грн суд відзначає, що така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання недійсним договору № від 13.02.2023 № 60АВ200-690-23, відмова у задоволенні первісної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог ,у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.07.2025.
Суддя О.Г. Удалова