ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/18/23
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Філінюка І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 12 березня 2025 року (повний текст складено 12.03.2025)
у справі № 915/18/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект"
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення грошових коштів у сумі 100129 грн. 54 коп.
суддя суду першої інстанції: Коваль С.М.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області, -
У січні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за поставлений по договору № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року товар у розмірі у розмірі 66600 грн., 3% річних у розмірі 5115 грн. 63 коп., інфляційних втрат у розмірі 28413 грн. 91 коп., сплачений за подання позовної заяви позивачем судовий збір, а також зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум - до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за формулою: сума 3% річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 29.12.2022 до моменту виконання рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно умов укладеного між сторонами договору, що і стало підставою для нарахування суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 (суддя Адаховська В.С.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023, позов задоволено частково - стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП "Агропромкомплект" основний борг у сумі 66600,00 грн., 3 % річних у сумі 5090,77 грн., інфляційні втрати в сумі 28384,07 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2479,64 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 08.11.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 у справі № 915/18/23 скасовано. Постановлено передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не дослідили та не встановили, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, а також не дослідили та не надали відповідної правової оцінки обставинам наявності/відсутності запровадження щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції". При цьому суди попередніх інстанцій не проаналізували зміст законодавчих актів (Закону України "Про санкції, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187), на які посилався відповідач протягом розгляду справи у контексті спірних правовідносин, та можливості їх застосування за умови встановлення певних фактичних обставин , що мають значення для вирішення цього спору.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/18/23 (суддя Коваль С.М.) позов (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" 66600,00 грн основного боргу, 8246,95 грн 3% річних, 37996,63 грн інфляційних втрат, а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2422,40 грн. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 02.08.2024 і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С сума основного боргу, 3 розмір процентів, Д кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 кількість днів у році.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, беручи до уваги, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар відповідно до договору від 07.02.2020 на загальну суму 66?600 грн, керуючись положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 66?600 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та арифметично правильними розрахунки позивача щодо стягнення 3% річних в загальній сумі 8246,95 за період з 16.06.2020 по 01.08.2024 та інфляційних втрат у розмірі 37996,63 грн. за загальний період прострочення червень 2020 року - червень 2024 року.
Щодо встановлення порядку виконання рішення, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для такого встановлення.
Також, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції встановив, що позивач не належить до осіб, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187. Також відсутні підстави застосування до позивача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками та заборони здійснювати будь-які валютні операції відповідно до п.15 та 17 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022, ані до позивача, ані до його постачальників не застосовувалися обмежувальні заходи (санкції) в порядку Закону України "Про санкції", поставка товарів по позиціям № 4, 16, 17, 18 Специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 р, укладеному за результатами процедури відкритих торгів відповідає українському законодавству.
Крім того, суд зауважив, що відповідачем також не доведено належними доказами у справі наявність заборони оплати та підстав для не оплати за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у 2020 році товар.
Суд зазначив, що отримання та оплата товарів по позиціям № 4, 16, 17, 18 Специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 у повному обсязі відбулася у 2019 - 2020 роках, що на той час не суперечило жодним нормам українського законодавства.
За таких обставин, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/18/23 та відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект".
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача у повному обсязі з урахуванням позиції викладеній у заяві про збільшення позовних вимог від 01.08.2024 №92. А саме, судом було враховано та неправомірно ототожнена дата реєстрації податкової накладної у ЄРПН, як початок відліку строку оплати за договором. Тому суд здійснив невірний висновок про початок перебігу строку. Таким чином, висновки суду у цій частині суперечать матеріалам справи, як наслідок з відповідача було стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за помилковим розрахунком.
Апелянт вказує, що останньою подією є проходження вхідного контролю, тому оплата відповідно до п.3.2 договору повинна відбуватися протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ, згідно Специфікації №1 та виконання постачальником умов п.3.2, 6.1 договору, а отже початок відліку 45 робочих днів починає свій перебіг від дати дати проходження ВК (вхідного контролю), які зазначені у вище вказаній таблиці + 45 робочих днів.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було надано оцінку позиціям №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року, які є товарами виробництва РФ, прийняття яких оформлене ярликом ВК № 5-612 від 08.04.2020 року.
При цьому, скаржник наголосив, що згідно з постановою КМУ від 03.03.2022 року №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов'язані з державою-агресором.
Також скаржник зауважує, що припустився порушення строків оплати у зв'язку з значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП НАЕК "Енергоатом", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг.
На думку скаржника ухвалення судового рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, без урахування факту відсутності вини відповідача, не відповідає умовам вмотивованості та обґрунтованості, свідчить однобокість висновків та невідповідність рішення у цій частині загальним критеріям законності, оскільки доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були належним чином оцінені судом, що своєю чергою призвело до прийняття неправосудного в цій частині рішення.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 25.03.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів справи №915/18/23 до суду апеляційної інстанції.
07.04.2025 матеріали справи №915/18/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/18/23. Вирішено розгляд вказаної апеляційної скарги здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
16.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначив, що як вказано в п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Тобто початок перебігу строку оплати починається з наступного дня після настання єдиної події, з якою пов'язано його початок, а саме після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1). Саме з дати, наступної за датою постачання, позивач і відліковував 45 робочих днів для визначення граничної дати здійснення оплати відповідачем по кожній накладній згідно договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України. Відповідач помилково не бере до уваги той факт, що в узгодженій редакції пункту 2.2 договору не зазначено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після настання останньої з подій, як то постачання ТМЦ згідно специфікації № 1, проходження вхідного контролю, реєстрація податкової накладної, і робить хибні висновки щодо дат для визначення початку перебігу строку оплати поставленого товару. Тому частину п. 2.2 договору "та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5,1 цього договору" слід вважати не як подію, з настанням якої пов'язано початок перебігу строку для оплати поставленого товару, а як умову, за невиконання якої оплата покупцем не відбувається взагалі. Тобто, щоб оплата покупцем поставленого товару відбулася протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) постачальником повинно бути здійснено виконання умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору згідно встановлених договором вимог.
Крім того, позивав вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо наявності законодавчої заборони на здійснення видаткових операцій за позиціями № 4, 16, 17, 18 Специфікації № 1 до договору від 07.02.2020. Закон України «Про санкції», рішення РНБО та відповідні постанови КМУ не звільняють юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними договорами. Позивач не входить до переліку осіб, до яких застосовано санкції, а товари були поставлені до 24.02.2022 р. та оплачені у 2019- 2020 роках, тобто до введення обмежень. Тому посилання відповідача на заборону правомірно визнано безпідставним.
Також, позивач зауважує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника, відтак не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколов С.І. звільнений з посади у відставку.
У зв'язку з цим, розпорядженням керівника апарату суду від 07.07.2025 №119 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/18/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 для розгляду справи №915/18/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 справу №915/18/23 прийнято до провадження зміненим складом суду.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до наказу Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" № 01-228-н від 21.04.2022 року "Про зміну найменування ВП "Южно-Українська АЕС" з метою приведення найменування ВП "Южно-Українська АЕС" у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 року № 01-142/10сл наказано перейменувати "Відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.
Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС".
Наказ оприлюднено на офіційному сайті Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" https://www.energoatom.com.ua/, а інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
07.02.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 - Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Відповідно до п. 1.3 договору, місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.
Згідно із п. 2.1 договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 55500 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 11100 грн., всього з ПДВ: 66600 грн.
Як унормовано п. 2.2 договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1 договору, постачання здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020 року на умовах: DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Згідно із п. 3.2 договору, з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Відповідно до п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" та П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".
Відповідно до п. 11.1 договору покупець зобов'язаний:
11.1.1 Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;
11.1.2 Приймати поставлені товари згідно розділу 5.
Відповідно до п. 11.4 договору, постачальник має право:
11.4.1 Своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідно до п. 12.1 договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Згідно із п. 12.2. договору, дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року.
Зазначений договір підписано без застережень та зауважень сторін та скріплено їх печатками.
До вказаного вище договору сторонами складено специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору) на загальну суму 66600 грн. з ПДВ.
Зокрема, за позиціями №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року визначено різець до пневматичної машини для обробки труб "Мангуст-200М" №35, №15, №25, виробник ТОВ "ГК Ремонтні технології"; пилку по дереву (середній зуб) 450 мм, виробник "Сибртех".
Вказана специфікація підписана та скріплена печатками сторін.
На виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 66600 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: накладною № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 року на суму 61627 грн. 44 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 31.03.2020 року згідно штампу ВП СГ); накладною № 060406А/с3/01 від 06.04.2020 року на суму 4972 грн. 56 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 09.04.2020 року згідно штампу ВП СГ).
У вказаних накладних підставою поставки товару зазначено договір № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року та специфікація № 1 від 07.02.2020 року.
Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.
Також, факт перевезення та доставки товару і документів підтверджується товарно-транспортними накладними № 154 від 31.03.2020 року, № 174 від 06.04.2020 року, а також експрес-накладними поштового оператора "Нова пошта" від 06.04.2020 року.
На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям, а саме: податкова накладна № 25 від 31.03.2020 року на суму 61627 грн. 44 коп., що підтверджується квитанцією від 07.04.2020 року; податкова накладна № 13 від 06.04.2020 року на суму 4972 грн. 56 коп., що підтверджується квитанцією від 13.04.2020 року.
Ярликами від 08.04.2020 року та 22.04.2020 року підтверджено факт постачання товару належної якості.
03.11.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1457 від 03.11.2020 року про сплату боргу за існуючими між сторонами спірними правовідносинами у сфері поставки, в якій позивач просив оплатити заборгованість до 12.11.2020 року на суму 1058156 грн. 32 коп., зокрема за спірним договором - 71989 грн. 43 коп. з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
До вказаної претензії позивачем було додано акт звірки розрахунків від 03.11.2020 року, згідно якого, загальний борг відповідача перед позивачем становить 983547 грн. 36 коп.
Зазначений акт має підпис лише з боку постачальника.
Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0500334425889.
У відповідь на претензію № 1457 від 03.11.2020 року відповідачем направлено позивачу лист № 07/19375 від 19.11.2020 року, в якому відповідач зазначив, що у зв'язку зі значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, у зв'язку з чим, останній просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливі терміни.
05.04.2021 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 251 від 05.04.2021 року, у якому постачальник просив покупця сплатити наявну у нього заборгованість за поставлений товар, що підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В подальшому, 21.04.2021 року позивачем на адресу відповідача вчергове було направлено лист № 287 від 21.04.2021 року, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов п. 5.1. укладеного договору по кожній із вищезазначених накладних, що підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідь на вищевказаний лист відповідачем направлено на адресу позивача лист № 07/7510 від 29.04.2021 року, в якому останнім надано інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами.
За карткою рахунку №36.1.0 по контрагенту Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" сальдо на 28.12.2022 року становить 66600 грн.
У зв'язку із невиконання відповідачем обов'язку за договором поставки в частині здійснення оплати за поставлений товар, позивачем розраховано суму заборгованості за вказаним договором, внаслідок чого загальна сума заборгованості становить 100129 грн. 54 коп., з яких основного боргу - 66600 грн., 3% річних - 5115 грн. 63 коп., інфляційних втрат - 28413 грн. 91 коп.
Також, у матеріалах справи наявний протокол засідання щодо ризиків співпраці з учасниками / контрагентами в умовах воєнного стану №13 від 09.12.2022 року, за п. 3 якого на порядку денному стояло питання щодо визначення наявності заборони на виконання грошових та інших зобов'язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком, та / або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів №1-9: серед яких наявне Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро, як контрагент за договором № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року; здійснено заходи з деблокування вказаного контрагента та зупинено здійснення видаткових операцій за вказаним договором, в частині товару, країною походження якого є РФ.
Невиконання відповідачем обов'язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар мало наслідком виникнення заборгованості та нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В той же час, за вимогами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 - Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Таким чином, судами установлено, що між сторонами склалися правовідносини у сфері поставки.
На виконання умов укладеного договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 66600 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: накладною № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 року на суму 61627 грн. 44 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 31.03.2020 року згідно штампу ВП СГ); накладною № 060406А/с3/01 від 06.04.2020 року на суму 4972 грн. 56 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 09.04.2020 року згідно штампу ВП СГ) та товарно-транспортними накладними № 154 від 31.03.2020 року, № 174 від 06.04.2020 року, а також експрес-накладними поштового оператора "Нова пошта" від 06.04.2020 року.
Водночас, під час апеляційного перегляду справи №915/18/23, колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що ані позивачем, ані відповідачем по справі факт постачання товару не заперечується.
Відтак, з огляду на той факт, що позивачем відповідачу було поставлено товар, про що свідчить вказані вище видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, останній, в силу вимог п. 2.2 договору, який передбачає, що оплата за поставлений товар постачальником з боку покупця відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору, у покупця виник обов'язок розрахуватися за поставлений товар.
У зв'язку із тим, що матеріали справи не містять належних доказів оплати покупця за поставлені товари згідно специфікації, а також те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заперечувався факт наявності у нього боргу перед позивачем, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 66600 грн.
Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника стосовно того, що суд здійснив невірний висновок про початок перебігу строку і як наслідок з відповідача було стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за помилковим розрахунком з огляду на наступне.
Так, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
За положеннями частини першої статті 530 ГПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче мас настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка мас юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною п'ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.»
За змістом п.2.2 договору, оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Згідно з п.3.1 договору постачання здійснюється напротязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020 на умовах:
- DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВГ1 «Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника Постачальника.
«Delivered Duly Paid» (DDP) умови поставки згідно з правилами системи Інкотермс-2010 мають на увазі передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, з оплатою продавцем всіх ризиків по його доставці. Поставка відбулася - у момент, коли продавець надав покупцю в місці призначення товар, що пройшов митне очищення для імпорту і готовий до розвантаження. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про час прибуття товару в місце призначення й надати йому документи, що дозволяють прийняти товар. Перехід ризиків - у момент поставки.
Відповідно до п. 3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Тобто початок перебігу строку оплати починається з наступного дня після цієї відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок, - після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), згідно з п.2.2 договору, який визначає умови оплати поставленого за договором товару.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивачем правильно початок перебігу строку на оплату товару.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов'язань.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.
При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.
Позивачем станом на 01.08.2024 на відповідні суми боргу нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 8246,95 за період з 16.06.2020 по 01.08.2024, а також втрати від інфляції у загальному розмірі 37996,63 грн. за загальний період прострочення червень 2020 року - червень 2024 року.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції про їх обґрунтованість.
Разом з тим, апеляційний господарський суд вказує, що посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, а з вини його контрагента Державного підприємства "Гарантований покупець", а також скрутне матеріальне становище боржника, не є підставами для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 та не може бути підставою для відмови у стягненні з останнього нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на що, такі доводи не приймаються судом до уваги.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.
Відповідачем не подано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання, у зв'язку з відсутністю вини, оскільки вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було надано оцінку позиціям №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року, які є товарами виробництва РФ, прийняття яких оформлене ярликом ВК № 5-612 від 08.04.2020 року.
При цьому, на переконання скаржника, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов'язані з державою-агресором. А тому, посилаючись на вимоги Закону України "Про санкції" та прийняття відповідачем рішення про здійснення постійного моніторингу та аналізу контрагентів компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону, скаржник вважає, що за договором, укладеним між сторонами у даній справі, поставлений товар (частково) виробництва російської федерації, а тому, здійснення видаткових операцій за спірним договором в частині товару, країною походження якого є РФ, по позиціям № 4, 16,17,18 специфікації № 1 до договору (ярлик на придатну продукцію № 5-612 від 08.04.2020 року) заборонено законодавством.
Щодо вказаних тверджень судова колегія зазначає наступне.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (код ЄДРПОУ 33339135) є юридичною особою, зареєстрованою в місті Дніпро, Україна. Засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками товариства є громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджує його належність до суб'єктів господарювання, які не перебувають під дією обмежувальних заходів (санкцій), передбачених законодавством.
Указом Президента України від 12.05.2023 №?279/2023, яким було введено в дію рішення РНБО від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", передбачено застосування санкцій до конкретного переліку фізичних та юридичних осіб (додатки 1 та 2 до рішення). ТОВ "НВП "Агропромкомплект" у цьому переліку не значиться, що підтверджує - санкції до нього не застосовуються.
Відповідно до положень Закону України "Про санкції" та практики його застосування, спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи мають тимчасовий характер і жодним чином не скасовують обов'язків сторін за вже укладеними договорами. Тобто санкції не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань. Цю позицію неодноразово підтверджував Верховний Суд, зокрема у постановах від 19.03.2020 (справа №?824/146/19) та від 19.03.2021 (справа №?990/26/21).
Також, Постанова Кабінету Міністрів України №?187 від 03.03.2022 встановлює мораторій на виконання грошових та інших зобов'язань лише у відношенні суб'єктів, прямо або опосередковано пов'язаних з державою-агресором (Російською Федерацією), зокрема коли РФ або її громадяни володіють часткою в юридичній особі на рівні 10% і більше. У випадку з позивачем таких ознак не встановлено, і відповідних доказів з боку відповідача надано не було.
Крім того, Постанова НБУ №?18 від 24.02.2022, якою передбачено, зокрема, зупинення видаткових операцій та обмеження валютних операцій, не поширюється на позивача, оскільки останній не є суб'єктом санкцій чи особою, що підпадає під заборони, встановлені зазначеною постановою.
Щодо поставки товарів по позиціях №?4, 16, 17, 18 до договору №?53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 - вона відбулася до введення у дію будь-яких обмежень, зокрема до 24.02.2022. Вказані товари були поставлені та прийняті відповідачем на підставі видаткових накладних №?310303А/с3/01 від 31.03.2020 та №?060406А/с3/01 від 06.04.2020, а також оплачені у 2019- 2020 роках. Це підтверджується наявними у справі доказами.
Постанови КМУ №?1178 від 12.10.2022 та №?426 від 09.04.2022, якими встановлено обмеження на публічні закупівлі товарів російського походження, не підлягають застосуванню до правовідносин сторін, оскільки договір укладено до їх набрання чинності, а самі товари - поставлені до встановлення воєнного стану.
Таким чином, позивач діяв у межах чинного законодавства, договірні зобов'язання виконав належним чином, а відповідач не надав жодного підтвердження існування законодавчої заборони на оплату товару або підстав для відмови від такої оплати.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що:
- позивач не підпадає під дію санкцій чи мораторію, встановлених КМУ, НБУ або РНБО;
- зобов'язання сторін виникли та були виконані до застосування обмежень;
- підстави для відмови від виконання грошових зобов'язань відсутні;
- вимоги позивача підтверджені документально і є обґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що висновок суду щодо нарахування 3% річних з 29.12.2022 до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України є законним та обґрунтованим.
Скаржником жодних заперечень проти вказаного клопотання не заявлялось.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/18/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/18/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Філінюк І.Г.