ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4949/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Ярош А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 09 січня 2025 року (повний текст складено 09.01.2025)
у справі № 916/4949/24
за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
до відповідача Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини"
про стягнення 308 191,87 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -
У листопаді 2024 Комунальне підприємство (КП) "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Підприємства об'єднання громадян (ПОГ) "Управління майном художників Одещини" заборгованості з постачання теплової енергії у сумі 308 191,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог КП "Теплопостачання міста Одеси" посилається на неналежне виконання ПОГ "Управління майном художників Одещини" умов договору №2888 від 28.11.2014 на постачання теплової енергії та зазначає, що в порушення своїх обов'язків, відповідач за спожиту теплову енергію вчасно та в повному обсязі не розраховувався, внаслідок чого за період з листопада 2021 по серпень 2024 включно виникла заборгованість в розмірі 308 191,87 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" заборгованість за теплову енергію в сумі 308191,87 грн. та 4622,86 грн. судового збору.
У рішенні суд першої інстанції зазначив, що з наведених у справі обставин вбачається, що обов'язок доведення факту належної оплати за отриману теплову енергію законом покладається на споживача. Водночас відповідач не надав суду контррозрахунку вартості теплової енергії, поставленої позивачем у спірний період, а доводи позову не були спростовані.
Також, суд вказав, що на момент розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів погашення заборгованості у сумі 308?191,87 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано самого факту існування цієї заборгованості.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач порушив вимоги чинного законодавства щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" 10.02.2025 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24 частково в частині розміру стягнення заборгованості, судового збору і ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" заборгованість за постачання теплової енергії в нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20 в розмірі 152303,81 грн. Надати розстрочку на сплату заборгованості на рік. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" судові витрати у розмірі 6934,29грн. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24.
Скаржник зазначає, що не був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на помилкову адресу. Так скаржник зауважує, що адреса відповідача: 65082, м. Одеса, вул. Торгова, 2, натомість, суд направляв кореспонденцію на адресу: 65026, м. Одеса, вул. Торгова, 2.
Апелянт вказує, що згідно з договором від 28.11.2014 №2888, ПОГ УМХО зобов'язане оплачувати фактично отриману теплову енергію. Проте обсягів, зазначених КП ТМО, фактично не отримано. З лютого 2022 року через воєнний стан орендарі та користувачі приміщень евакуювалися, фінансування припинилося, а сплата за тепло стала неможливою.
Рахунки за опалювальний сезон 2021- 2022 рр. не виставлялись, перші з них були надіслані лише у травні 2022 року. ПОГ УМХО не заперечувало наявність боргу, але змогло сплатити лише частину - 42 200,40 грн.
Через неможливість оплати об'єкти за адресами вул. Велика Арнаутська, 1 та вул. Торгова, 2 були відключені від теплопостачання, що підтверджено актом від 27.09.2022. Звернення до органів місцевої влади щодо офіційного дозволу на відключення було відхилено, фактично через наявність боргу.
Незважаючи на фактичне припинення споживання тепла, КП ТМО продовжувало нараховувати оплату за послуги, що не надавалися, що суперечить умовам договору та чинному законодавству.
На думку апелянта, це призвело до ухвалення судом необґрунтованого рішення.
Крім того, скаржник зазначає, що ПОГ УМХО, попри відсутність коштів, з 2022 року сплатило 230?629,09 грн боргу. З урахуванням теперішньої ситуації залишок заборгованості становить 152?303,81 грн.
У позові КП ТМО не враховано часткове погашення, заяви про відключення та порушення договору з їхнього боку. Суд першої інстанції не дослідив ці обставини, а подані позивачем документи - односторонні й не підтверджені належними доказами.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 10.02.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів вищезазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
19.02.2025 матеріали справи №916/4949/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду вмотивованого клопотання про поновлення строку з зазначенням обставин та надання доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
03.03.2025 від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24 з відповідним обґрунтуванням пропуску строку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 поновлено Підприємству об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24. Вирішено розгляд вказаної апеляційної скарги здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді-члена колегії Колоколова С.І. та перебуванням з 30.06.2025 по 01.08.2025 у відпустці судді-члена колегії Діброви Г.І., розпорядженням керівника апарату суду від 16.07.2025 №163 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/4949/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 для розгляду справи №916/4949/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 вказана судова колегія прийняла справу №916/4949/24 до свого провадження.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Савенкова проти України» від 02.05.2013, “Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
28.11.2014 між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та Підприємством об'єднання громадян “Управління майном художників Одещини» (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №2888, за п. 1.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу на опалення нежитлових приміщеннь в обсягах згідно додатку 1. Дані об'єкти належить споживачу на підставі свідоцтв прав власності нерухомого майна від 30.01.2008, від 01.02.2008.
Згідно з додаткои 1 до договору теплова енергія постачається Споживачу на опалення нежитлових приміщень за наступними адресами: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.1 (адмінприміщення); м. Одеса, вул. Торгова, буд. 2 (адмінприміщення); м. Одеса, вул. Грецька, буд.20 (адмінприміщення).
Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу для інших споживачів, встановленого з 01.06.2014 Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.05.2014р за №591 «Про внесення змін до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.12.2013р. за №493» у розмірі 1218,49 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал. Тариф не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної в відповідній постанові про встановлення тарифу (п. 6.1 договору).
На дату укладення цього договору тариф на послугу для інших споживачів становить 1832, 016 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).
Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим. Для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків є обов'язковим для Споживача та Теплопостачальної організації (п.п. 6.3, 6.4, 6.5 договору).
Відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з 01.10.2014 та діє до 30.04.2016.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде досягнуто взаємної згоди сторін щодо його припинення (п. 10.4 договору).
Постановою НКРЕКП № 2258 від 30.11.2020 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91», тариф з 01.12.2020 становив 1 832, 016 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.
Постановою Національної комісієї, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.07.2021 року № 1085 «Про затвердження змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 року № 308.
Відповідно до внесених змін, КП «Теплопостачання міста Одеси» з липня 2021 року знаходиться під регулюванням Одеської обласної адміністрації.
Виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.12.2021 прийнято рішення № 395 про встановлення з 01.01.2022 р. Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» нових тарифів для категорії «Інші споживачі» в розмірі 5 795,64 грн. з ПДВ за 1 Гкал.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 259 від 27.10.2022 встановлено КП «Теплопостачання міста Одеси» протягом дії воєнного стану в України та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, тарифи для споживачів категорій «інші споживачі» на рівні, встановленому рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.12.2021 року № 395, а саме 5 795, 64 грн. (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради 21.09.2023 за № 333 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії комунальному підприємству “Теплопостачання міста Одеса» для категорії «Інші споживачі» затверджено новий тариф, що складає: 7037,35 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).
Відповідно до Правил № 830 та Постанови КМУ від 21.08.2019 року № 808 було затверджено плату за абонентське обслуговування для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам міста Одеси за індивідуальними договорами з 01.11.2021 року в розмірі 18,86 грн. (з ПДВ) на 1 абонента (приміщення в багатоквартирному будинку.
З травня 2024 року абонентська плата становить 22,51 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 введений граничний розмір абонентської плати на всі послуги ЖКГ.
Для споживачів КП “ТМО» абонентська плата менше ніж граничний розмір. Розмір плати за абонентське обслуговування нараховується щомісячно у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено теплову енергію підприємству об'єднання громадян “Управління майном художників Одещини» в приміщенях за адресами: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.1 (адмінприміщення); м. Одеса, вул. Торгова, буд. 2 (адмінприміщення); м. Одеса, вул. Грецька, буд.20 (адмінприміщення) за період з листопада 2021 по серпень 2024 та виставлені відповідні рахунки- фактури, наявні в матеріалах справи.
Крім того, позивачем надано акт звіряння розрахунків від 05.08.2024 № 28882, який не містить підпису відповідача.
З вказаного акту вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.11.2021 по 01.08.2024 у розмірі 354124,34 грн.
Позивач зазначає, що в порушення своїх зобов'язань, відповідач за спожиту теплову енергію вчасно та в повному обсязі не розраховувалася, внаслідок чого за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року включно виникла заборгованість в розмірі 308 191,87 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Вказані обставини стали підставою звернення Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси» до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Стосовно доводів скаржника щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи у зв'язку з зазначенням помилкової адреси, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі 13.11.2024 була направлена судом першої інстанції Підприємству об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором №0610206603260 на зареєстровану адресу, а саме: м. Одеса, вул. Торгова, 2, індекс 65026.
Однак, як вбачається з довідки Укрпошти про причини повернення/досилання від 19.11.2024, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.11.2023 за штрих-кодовим ідентифікатором №0610206603260 не було вручено апелянту, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, а тому 21.11.2024 було повернуто до місцевого господарського суду.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2024, який наявний в матеріалах справи, зареєстрованим місцезнаходження відповідача є м. Одеса, вул. Торгова, 2, індекс 65026.
Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи свідчать, що повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача у матеріалах справи відсутні. Також, у матеріалах справи не міститься доказів внесення відповідачем змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про зміну місцезнаходження відповідача, в тому числі, - поштового індексу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством, зокрема, у зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки факт неотримання ухвали суду зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (наведена позиція підтримана Верховним Судом у постановах: від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 16.09.2019 у справі №904/5452/18, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Водночас, апеляційний суд наголошує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Апеляційний господарський суд зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом своєчасно та на зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (тобто належну) адресу було направлено копію ухвали Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 про відкриття провадження у даній справі.
Відтак, судова колегія зауважує, що можливість своєчасного отримання поштової кореспонденції залежала виключно від власного волевиявлення відповідача.
З огляду на викладене, посилання скаржника в цій частині є безпідставними.
Щодо суті спору.
Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду у даній справі є заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У даному спірному випадку КП "Теплопостачання міста Одеси" наполягає на тому, що позивачем як постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки за відповідним договором на постачання теплової енергії та поставлено відповідачу теплову енергію, зокрема, з листопада 2021 року по серпень 2024 року, за яку відповідач не розрахувався у повному обсязі.
Колегія суддів наголошує на тому, що у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію, будь-яких контр розрахунків з боку відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення заборгованості розмірі 308191,87 грн за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, судова колегія переглядає справу в межах доводів та документів, що були предметом розгляду у місцевому господарському суді та зауважує, що скаржником не заявлялось вмотивованого клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які не були подані до суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/4949/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Управління майном художників Одещини" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Ярош А.І.