0827/2-3219/11
21 грудня 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Лупінос Є.А.,за участю адвоката Гендіна О.С.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Запорізької міської ради,треті особи ОСОБА_2 ,Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об*єднання № 10»(далі КП »ВРЕЖО-10») про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
За зустрічним позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 ,яка діє в своїх інтересах та в інтресах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 ,1996 р.н., треті особи КП »ВРЕЖО-10»,орган опіки та піклування Шевченківської райадміністрації,про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення без надання іншого житла, -
В вересні 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що з 1995 р.на підставі усного розпорядження керівництва ВАТ «Мотор-Січ» в період перебування в трудових відносинах з цим підприємством разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 проживає в помешканні АДРЕСА_1 ,яке перебувало на балансі вказаного підприємства.
В 1997 р.будинок був переданий до комунальної власності Запорізької міської ради і знаходиться на балансі КП ВРЕЖО-10.
Посилаючись на те,що протягом з 1995 р.по теперішній час вона разом з дочкою добросовісно відкрито використовує приміщення 34б будинку АДРЕСА_2 для проживання,однак на її заяву про надання на спірне помешкання правовстановлюючих документів Запорізька міська рада відповіді не надала,на підставі ст.344 ЦК України просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на приміщення 34б будинку АДРЕСА_2 ,судові витрати покласти на відповідача.
Запорізька міська рада в листопаді 2011 р.пред*явила зустрічний позов до ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спірним приміщенням шляхом виселення без надання іншого житла. Зустрічні вимоги обгрунтовує тим,що Запорізька міська рада є власником житлового фонду,переданого в 1996 р.з балансу ВАТ «Мотор-Січ»,житловий будинок АДРЕСА_3 знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО-10». ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 незаконно проживають в приміщенні 34б будинку АДРЕСА_2 ,ордеру на вселення у вказане приміщення не отримували,за цією адресою не зареєстровані,договорів на користування комунальними послугами не укладали,особовий рахунок на оплату комунальних послуг не відкрито.Крім того,в спірному приміщенні проходить загальнобудинкова магістраль циркуляції опалення та стояки опалення з вентилями на вище розташовані квартири,внаслідок незаконного вселення відповідачів в спірне приміщення працівникам КП «ВРЕЖО-10»створені перешкоди у проведенні необхідних робіт на мережі опалення при підготовці до опалювального періоду.
Посилаючись на те,що в добровільному порядку відповідачі не звільнили спірне приміщення, Запорізька міська рада просить суд усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із самовільно зайнятого підвального приміщення квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житла.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої дочки ОСОБА_2 вимоги первісного позову підтримала з наведених вище підстав та просила його задовольнити.
Проти зустрічного позову заперечувала з посиланням на те,що її вселення в спірне приміщення відбулося з усного дозволу керівництва ВАТ «Мотор-Січ'в період перебування в трудових відносинах з цим підприємством і не є самовільним,про фактичне проживання в спірному приміщенні протягом з 1995 р.було відомо як ВАТ «Мотор-Січ»,так і КП «ВРЕЖО-10»,які до 2008 р.жодних претензій про незаконність її проживання в ньому не заявляли. Оскільки на її усні заяви про оформлення документів на спірне приміщення відповіді вона не отримала,не мала можливості вносити оплату комунальних послуг. На її думку, жодних перешкод власнику в особі Запорізької міської ради в користуванні спірним приміщенням не чинить, мережі опалення в ньому відсутні. Просила відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Представник позивача адвокат Гендін А.С.просив відмовити в задоволенні зустрічного позову, оскільки доводи Запорізької міської ради про самовільне вселення позивачки з дочкою в спірне приміщення вважає безпідставними, а посилання на перешкоди в користуванні спірним приміщенням недоведеними доказами.
Вимоги первісного позову просив задовольнити з огляду на вказані позивачем підстави.
Представник відповідача Запорізької міської ради в процесі розгляду справи зустрічний позов підтримав ,підтвердивши викладені в позовній заяві обставини.
Первісний позов вважає таким, що не підлягає задоволенню за відсутністю передбачених законом підстав.
Представник третьої особи КП «ВРЕЖО-10»підтримав вимоги зустрічного позову і вважав їх законними та обгрунтованими.
В задоволенні первісного позову просив відмовити як в заявленому безпідставно.
Третя особа орган опіки та піклування Шевченківської райадміністрації представника в судове засідання не направив,про свою позицію суд не повідомив з невідомих причин,викликався належним чином,справа розглянута без участі його представника.
Всебічно вивчивши обставини справи, оцінивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши сторони та їхніх представників, допитавши свідка,суд дійшов висновку, що заявлений первісний позов є незаконним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню, зустрічні вимоги підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та перевірено доказами,що житловий будинок АДРЕСА_3 на підставі рішення Запорізької міської ради № 574 від 26.12.1996 р.був переданий з балансу ВАТ «Мотор-Січ'до комунальної власності,право власності зареєстровано в ОП ЗМБТІ 26.03.1997 р.,про що надані копія рішення та реєстраційне посвідчення.
В теперішній час будинок знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО-10».
В період 1995 р.позивачка зайняла підвальне приміщення 34б 56 по пр.Моторобудівників в м.Запоріжжі з дозволу керівництва цеху № 26 ВАТ «Мотор-Січ»,де була працевлаштована на той час,ці обставини не заперечувались відповідачем та третьою особою КП «ВРЕЖО-10»і були підтверджені свідком ОСОБА_3 .
Свої вимоги про визнання за нею права власності на вказане приміщення позивачка ОСОБА_1 обгрунтувала з посиланням на ст.344 ЦК України, відповідно до якої особа,яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито ,безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років,набуває право власності на це майно(набувальна давність),якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За змістом зазначеного закону,для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідне добросовісне заволодіння і наявність умов,які б свідчили про те,що встановити попереднього власника неможливо,а майно,на яке претендує особа,надійшло до неї законно,як-то із правочину чи як безхазяйна річ.
Як видно з матеріалів справи,на час розгляду справи такі умови відсутні.
Так,спірне приміщення має власника в особі Запорізької міської ради,яка проти позову заперечує.
Крім того,за обставинами справи вбачається,що при вселенні ОСОБА_1 в спірне приміщення нею був порушений порядок вселення.
Згідно із ст.58 ЖК України,єдиною підставою для вселення в житлове приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду є ордер,який видається громадянинові виконавчим комітетом районної ради на підставі рішення про надання жилого приміщення.
Позивачка ОСОБА_1 із дочкою вселилися в спірне приміщення не маючи ордеру,не знаходячись на квартирному обліку або на обліку громадян,що потребують поліпшення житлових умов,на час вселення були зареєстровані в кв. АДРЕСА_5 ,де мали право користування житловим приміщенням.
Таким чином позивачка з дочкою вселилися в спірне приміщення з порушенням встановленого ЖК України порядку,незаконно.
Посилання позивачки та її представника на наявність усного дозволу керівництва цеху № 26 ВАТ «Мотор-Січ'на зайняття спірного приміщення не впливає на висновки суду,оскільки така підстава для вселення в житлове приміщення законодавством не передбачена,розпоряджень адміністрації та профкому ВАТ «Мотор-Січ'про виділення їй спірного приміщення позивачка не надала.
Посилання позивачки на те,що вона не могла проживати з дочкою в кв. АДРЕСА_5 ,де вони були зареєстровані,через складні стосунки з її матір*ю,правового значення для вирішення спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не мають.
Доводи позивачки та її представника на те,що в 2008 р.вона була знята з реєстрації в кв. АДРЕСА_5 на підставі рішення суду про визнання її втратившою право користування цим житловим приміщенням також не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 ,крім того,за змістом пояснень як самої позивачки,так і свідка ОСОБА_3 зрозуміло,що таким рішенням позивачка штучно намагалася створити перешкоди для її виселення із спірного приміщення в зв*язку з розглядом в період 2008 р.цивільної справи за позовом КП «ВРЕЖО-10»про виселення.
Крім того,наявність рішення суду про визнання позивачки втратившою право користування жилим приміщенням за іншою адресою не є підставою для визнання за нею права власності на спірне приміщення,в разі незгоди із згадуваним рішенням позивачка має право оскаржити його в установленому законом порядку або переглянути за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст.61 ЖК України,користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Такий договір з позивачкою не укладався і доказів про те,що вона зверталась з відповідними заяви протягом з 1995 р.до 2008 р.,суду не надано.
Доводи позивачки та її представника про те,що позивачці протягом цього періоду часу відмовляли в оформленні документів,необхідних для законного користування спірним житлом,нічим не підтверджені,її заява на адресу Запорізької міської ради від 03.09.2008 р., копія якої надана суду,була розглянута з наданням відповідних роз*яснень.
Аналізуючи наведене суд дійшов до висновку,що в діях позивачки при вселенні в спірне приміщення з дочкою не було добросовісності,що є обов*язковою умовою та юридично значимим фактом,що підлягає доведенню при визнанні права власності за набувальною давністю,набуття права власності за набувальною давністю недобросовісним володільцем незалежно від часу володіння чужим майном чи відкритості володіння ним не допускається,тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При вирішенні зустрічного позову про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із спірного приміщення,суд виходить з наступного.
Як передбачено ст.9 ЖК України,ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку,передбачених законом.
За змістом ст.109,116 ЖК України,виселення із займаного приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав,передбачених законом і проводиться в судовому порядку;осіб,які самоправно зайняли жиле приміщення,виселяють без надання їм іншого житла.
Як передбачено ст.391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
З експлікації поповерхового плану будинку АДРЕСА_3 вбачається,що спірне приміщення 34б розташоване в підвалі і має площу 44,48 кв.м.
Відповідно до довідки КП «ВРЕЖО-10»від 07.11.2011 р. №01\10-255,в приміщенні 34б буд. АДРЕСА_3 вздовж стін проходить загальнобудинкова магістраль циркуляції опалення та стояки опалення з відключающими вентилями на вищерозташовані квартири АДРЕСА_6 .
З наданих попереджень на ім*я ОСОБА_1 вбачається,що протягом з травня 2008 р.до листопада 2011 р.КП «ВРЕЖО-10»пропонувало їй добровільно звільнити спірне приміщення і усунути перешкоди працівникам цього підприємства у виконанні ремонтних робіт по стояку подачі гарячої води,які створені позивачкою встановленням металевих дверей,проте позивачкою не виконані.
Таким чином матеріалами справи підтверджено,що діями позивачки власнику спірного приміщення та його балансоутримувачу створені перешкоди в користуванні нерухомим майном,Запорізька міська рада обгрунтовано звернулася до суду за захистом своїх прав у спосіб,передбачений ст.16 ЦК України.
Доводи представника позивача про те,що наявність в спірному приміщенні мереж циркуляції опалення з відключающими вентилями на вищерозташовані квартири відповідачем не доведена,повністю спростовані вказаними вище доказами,які відповідають вимогам ст.57,58,59 ЦПК України і нічим не спростовані.
Оскільки на підтвердження вселення в спірне приміщення з дотриманням передбаченого ЖК України порядку позивачка жодних належних допустимих доказів не надала,її вселення в спірне приміщення з дочкою за відсутності ордеру є самоправним,вони підлягають виселенню без надання іншого житла,а зустрічний позов суд задовольняє в повному обсязі.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 недоплатила судовий збір з вимог матеріального характеру в сумі 1683 гр.та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 83 гр.,оплата яких була розстрочена судом до ухвалення рішення.
В силу ст.82 ЦПК України сума недоплачених судових витрат при відмові позивачу в задоволенні позову стягується в дохід держави судовим рішенням.
Для присудження з позивача на користь відповідача судових витрат відповідно до ст.88 ЦПК України суд підстав не встановив, оскільки з наданих квитанцій вбачається,що оплата судового збору за зустрічним позовом була здійснена не відповідачем Запорізькою міською радою,а третьою особою КП «ВРЕЖО-10»,тобто стороною справи судові витрати не понесені і документально не підтверджені.
На підставі ст.ст.3,10,11,57,60,88,169,208-209,212,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.16,391 ЦК України, ст. 58,109,116 ЖК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.
Зустрічний позов Запорізької міської ради задовольнити.
Усунути перешкоди Запорізькій міській раді в користуванні нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з самовільно зайнятого підвального приміщення квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави суму недоплаченого судового збору 1683 гр.та недоплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 83 гр.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.А. Галущенко