Справа № 761/21032/25
Провадження № 3/761/4584/2025
21 липня 2025 року м. Київ
Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Глянь О.С., розглянувши матеріал, якій надійшов з Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 КУпАП, -
23.05.2025 о 00 год. 25 хв. за адресою: площа Майдан Незалежності, 1, м. Київ, ОСОБА_1 не виконав законної вимоги поліцейського щодо припинення порушення комендантської години.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
У судові засідання, які були призначені на 02.07.2025, 14.07.2025 та 21.07.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки не повідомив, доказів поважності неявки в судові засіданні не надав, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.
При цьому, ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні, які відбулося 30.06.2025, та судом була надана можливість йому та захиснику висловити свою позицію.
Від його захисника до суду через систему «Електронний суд» надходили клопотання про відкладення судових засідань, призначених на 14.07.2025 та 21.07.2025.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про розгляд відносно нього адміністративного матеріалу, проте до суду не з'явився, про причини неявки та поважність не прибуття до суду не повідомив.
Крім того, суд бере до уваги, що дана справа перебуває в Шевченківському районному суді м. Києва з 23.05.2025, у провадженні судді Гляня О.С. - з 12.06.2025, при цьому, обов'язок забезпечення розгляду справи протягом розумного строку покладається саме на суд.
Згідно пункту 7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17.10.2014 № 11 вказано, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була повідомлена про судові засідання, була обізнана про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, свідомо не вживав заходів для явки до суду, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності, а тому визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 185 КУпАП відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Отже, злісна непокора полягає у відмові від обов'язкового виконання наполегливих розпоряджень або вимог працівника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або в непокорі, що виражається у зухвалій формі і свідчить про прояв явної неповаги до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова особи проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Пунктом 5 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, як захід правового режиму воєнного стану, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень).
Механізм здійснення заходів під час запровадження військовим командуванням разом із військовими адміністраціями (в разі їх утворення) або радами оборони Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан визначений Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 573 (далі - Порядок).
Абзацом 2 пункту 8 Порядку визначено, що на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Перепустка, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку, це виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують транспортними засобами, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину.
Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями (пункт 11 Порядку). Патруль, відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку, це спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов'язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.
Під час комендантської години в'їзд/виїзд (вхід/вихід) на територію/з території, де запроваджено комендантську годину, здійснюється лише через визначені комендатурою блокпости (пункт 12). Відповідно до термінів визначених пунктом 3 Порядку: блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який тимчасово встановлюється на в'їзді/виїзді (вході/виході) на територію/з території, де введено воєнний стан та запроваджено комендантську годину, на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на блокпосту.
За пунктом 9 Порядку для забезпечення контролю за здійсненням заходів під час запровадження комендантської години створюється система пропускного режиму та за рішенням коменданта (за погодженням з військовим командуванням) особам видаються перепустки. Перепустка є документом, що видається в комендатурі із зазначенням строку дії та пред'являється, зокрема громадянином України разом із документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України або її спеціальний статус.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку, пунктом 16 Порядку, надано право:
1) затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
2) перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
3) вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції;
4) тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби;
5) входити (проникати) на територію та у приміщення підприємств, установ і організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю осіб;
6) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів іноземних консульських установ чи представництв міжнародних організацій, для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги, проїзду до місця злочину;
7) застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби.
Таким чином, патрулі, які здійснюють контроль за дотриманням комендантської години, мають право здійснювати перевірку документів для встановлення особи, яка порушила його дотримання та наявність, виданої у встановленому порядку, перепустки, а у разі відмови особи від пред'явлення документів, за якими можна встановити особистість та перепустки, або відсутності цих документів, вони повинні доправити порушників до відділу Національної поліції для подальшого встановлення особи.
У силу вимог пунктів 2, 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Частиною 2 статті 62 Закону України «Про Національну поліцію України» визначено, що законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Згідно наказу начальника Київської міської військової адміністрації від 20.03.2023 № 1 «Про запровадження комендантської години на території міста Києва» відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 573, враховуючи клопотання Коменданта міста Києва від 20 березня 2023 року № 825/2313 та з метою забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану: запроваджено комендантську годину на території міста Києва щоденно з 00 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, починаючи з 26 березня 2023 року.
Вказаний наказ опублікований на офіційному порталі Київської міської ради та є загальновідомим.
Так, з оглянуто відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що працівники поліції підійшли до осіб, які перебували за адресою: площа Майдан Незалежності, 1, м. Київ, та повідомили про необхідність дотримуватися запровадженої в місті Києві комендантської години, на що ОСОБА_1 категорично повідомив, що не має наміру відправитися до дому та вказав, що в місті Києві немає комендантської години оскільки він не бачив наказу про його запровадження.
У подальшому, працівники поліції попередили ОСОБА_1 про те, що у разі порушення ним комендантської години його буде затримано та доставлено до відділу поліції.
Вказане також підтверджується відомостями, що містяться у рапортах працівників поліції від 23.05.2025.
Згідно протоколу АА № 063385 про адміністративне затримання від 23.05.2025 ОСОБА_1 було затримано 23.05.2025 о 00 год. 25 хв. за адресою: площа Майдан Незалежності, 1, м. Київ, та доставлено до службового приміщення ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП для складання адміністративного протоколу.
Докази, що містяться у матеріалах справи, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні у ході розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого статтею 185 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції, були упереджені під час виконання своїх функціональних обов'язків, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть підтвердити факт зацікавленості працівників поліції.
Відтак, суд приходить до висновку, що працівники поліції при виконанні своїх обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
Також суд зазначає, що у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірною, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається.
Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні на його думку дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги, не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
При цьому, суд не бере до уваги твердження захисника, що ОСОБА_1 є журналістом та перебував за адресою: площа Майдан Незалежності, 1, м. Київ, у звязку з виконанням свої професійних обов'язків, оскільки, як вже зазначалося вище, абзацом 2 пункту 8 Порядку визначено, що на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів, що стосується всіх осіб без виключення.
Щодо незаконності вимоги поліцейського пред'явити суд зазначає, що частиною 2 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Відтак, вказана вимога працівника поліція при виконанні своїх обов'язків є законною.
Щодо позиції захисту про дії ОСОБА_1 в умовах крайньої необхідності суд зазначає, що виходячи із аналізу положень ст.18 КУпАП, крайня необхідність - є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це адміністративній відповідальності.
Крайня необхідність є правомірною за сукупності чітко визначених умов, таких як:
наявність небезпеки переліченим у цій статті об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;
небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи;
небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди.
У разі заподіяння особою шкоди за відсутності стану крайньої необхідності, зокрема, в умовах, коли особа мала змогу уникнути небезпеки без заподіяння шкоди, вона підлягає адміністративній відповідальності за вчинене на загальних підставах.
Натомість, встановлені у справі обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки в матеріалах справи відсутні конкретні відомості про те, що на момент його перебування на площі Майдан Незалежності та складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення існувала безпосередня загроза життю чи здоров'ю будь-якої особи, і він з метою відвернення настання ймовірних негативних наслідків та запобігання тяжким наслідкам порушував запроваджену у місті Києві комендантську годину.
Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 626365 від 23.05.2025, протокол про адміністративне затримання АА № 063385 від 23.05.2025, рапорти, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в повному обсязі зібраними по справі доказами у їх сукупності.
При накладенні адміністративного стягнення з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд вважає, що стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових правопорушень.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягненню підлягає на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 185, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О.С. Глянь