Справа №:755/10927/25
Провадження №: 1-кс/755/2135/25
"17" липня 2025 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження:
скаржника ОСОБА_3 ,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000395 від 02.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України,
ОСОБА_3 звернувся в порядку ст. 303 КПК України зі скаргою на постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000395 від 02.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що в провадженні відділу дізнання Дніпровського УП ГУНП в м. Києві у дізнавача ОСОБА_4 знаходиться кримінальне провадження № 12025105040000395 від 02.05.2025, за правовою кваліфікацією ст. 129 КК України, відкрите після винесення слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва (справа 755/6398/25) за його заявою до ВД Дніпровського УП ГУНП.
ОСОБА_3 повідомив, що 05 квітня 2025 року йому погрожували ножем, та було завдано матеріальної шкоди а саме: умисно пошкоджено автомобіль (порізано ножем шини).
Заявник звертає увагу, що поліцією після прибуття на місце події, зафіксовано факт пошкодження автомобіля з фотофіксацією. Слідством встановлено осіб, які брали участь у події та розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 129 КК України. Проте старшим дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві було винесено постанову від 22.05.2025 року про закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - через "відсутність в діянні складу кримінального правопорушення".
Однак, скаржник вважає дану постанову необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, оскільки пошкодження майна не отримало належної правової оцінки, слідчий не надав цьому діянню жодної правової кваліфікації (ст. 194 КК України (умисне пошкодження майна) або ст. 296 КК України (хуліганство)), і розслідування щодо цього епізоду взагалі не проводилося.
Разом з тим, особи, які вчинили правопорушення, були встановлені. Поліцією ідентифіковано всіх учасників конфлікту, зокрема осіб, які погрожували і пошкодили автомобіль. Проте дізнавач без проведення належних слідчих дій прийняв рішення про закриття провадження. У момент скоєння правопорушення в магазині (біля якого відбувалася подія) перебувало щонайменше 7 осіб, які могли бути свідками. Однак поліція не встановила та не допитала жодного свідка. У магазині (біля якого відбувалася подія) діє система відеоспостереження, яка могла зафіксувати факт прояву агресії щодо мене, погрози ножем та пошкодження майна. Окрім того, Не призначено жодної експертизи пошкодженого майна.
Також скаржник зазначає, що ним надано працівникам поліції відеозапис з відеореєстратора, на якому зафіксовано момент початку конфлікту. Зокрема агресивну поведінку одного з учасників - плювки на автомобіль та перешкоджання руху машини. Однак, не було повідомлено про долучення відео до матеріалів справи, не повідомлено про його перегляд, а також про результати оцінки цього доказу. Таким чином, на думку ОСОБА_3 , поліція проігнорувала суттєвий доказ, що свідчить про неповне розслідування.
Також, скаржник звертає увагу на те, що не мав можливості реалізувати процесуальні права потерпілого, передбачені ст. 56 КПК України.
Враховуючи викладене вище, просить скасувати постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000395 від 02.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 129 КК України.
ОСОБА_3 просив проводити судове засідання без фіксації, вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Дізнавач ОСОБА_4 у судові засідання двічі не з'явився, викликався належним чином, причини неявки та їх поважність не повідомив. Матеріали кримінального провадження до суду не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, його неявка не перешкоджає розгляду даної скарги.
Вивчивши доводи скарги, заслухавши думку скаржника, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, слідча суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
02.05.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000395 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 129 КК України.
Постановою дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 22.05.2025 кримінальне провадження № 12025105040000395 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Прийняте рішення дізнавач мотивує тим, що до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшла ухвала слідчого судді ОСОБА_5 по справі №755/6398/25, за скаргою ОСОБА_3 для зобов'язання посадових осіб розпочати розслідування з приводу того, що 05.04.2025 року, приблизно о 22 год. 25 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Березняківська. 16, невстановлена досудовим розслідуванням особа, здійснила погрозу вбивством. (ЄО 34109 від 01.05.2025 року).
Під час проведення дізнання встановлено, що відсутні свідки та очевидні, які могли б підтвердити факт здійснення погрози. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КК України погроза вбивством може бути виражена різними засобами: усно, письмово, за допомогою різних дій (жестів, міміки, - демонстрації зброї тощо). Для кваліфікації за ст. 129 КК України має значення, чи була така погроза- одноразовою або кількаразовою, систематичною, такою, що має характер тероризування. Відповідальність за ст. 129 КК може настати лише за погрозу вбивством. Погроза здійснити інші дії (наприклад, заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, знищити майно) за ст. 129 КК кваліфікуватися не може. Погроза може бути висловлена як безпосередньо потерпілому, так і через третіх осіб. Необхідною умовою є те, що вона звернена до конкретної особи. Погрожувати вбивством можуть як особі, якій адресовано погрозу, так і близьким їй особам.
Встановлено, що зібраних доказів та матеріалів недостатньо для того, щоб встановити наявність кримінального правопорушення - проступку. Що унеможливило достовірно, повно та всебічно підтвердити факт вчинення проступку.
Згідно з ч. 1 ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Як зазначено у ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Таке процесуальне рішення слідчий, прокурор приймає з урахуванням норм ст. 94 КПК України, у якій зазначається, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як зазначено в ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» заява № 4494/07 від 7 листопада 2013 року у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява № 31939/06, п. 55).
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК України слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Відсутність складу кримінального правопорушення як підстава закриття справи застосовується, коли встановлено, що подія, щодо якої надійшли заява або повідомлення, відбулася, була результатом вчиненого особою діяння (дії або бездіяльність), але сама по собі не є злочином, оскільки:
а) відсутній хоча б один із елементів складу кримінального правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона);
б) наявні діяння, що виключають злочинність діяння.
Проте, як вбачається з матеріалів скарги, з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 травня 2025 року до закриття кримінального провадження 22 травня 2025 року, дізнавачем не проведено жодних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, а також не вжито інших дій необхідних для повного та неупередженого розслідування зазначених обставин.
Враховуючи вищевикладене, слідча суддя приходить до висновку, що дізнавачем при винесенні оскаржуваної постанови не вчинено необхідних дій для виявлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, з метою всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Все це в сукупності дає підстави вважати, що рішення про закриття кримінального провадження є передчасним та необґрунтованим, а тому скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 9, 110, 284, 303-305, 309, 477 КПК України, слідча суддя
скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000395 від 02.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. ОСОБА_6 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000395 від 02.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: ОСОБА_7