про відкриття касаційного провадження
22 липня 2025 року
м. Київ
справа №560/17838/24
адміністративне провадження №К/990/20982/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року
у справі №560/17838/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії призначеної по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» з 16 жовтня 2024 року в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної в довідках від 03 жовтня 2024 року №340-Ф та від 03 жовтня 2024 року №341-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 06 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 15 травня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в повній мірі усунуті недоліки касаційної скарги.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 58 Конституції України, пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), пункту 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622), пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865 (далі - постанова КМУ №865) та не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.
На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно та необґрунтовано визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 про відмову у призначенні пенсії державного службовця по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу».
У касаційній скарзі відповідач посилається на положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також зазначається, що застосуванню підлягають нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент звернення за переведенням на пенсію за віком.
Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання та з 20 лютого 2017 року отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII, оскільки призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №889 не передбачено.
Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Пункти 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ для державних службовців, які набрали чинності цим Законом і мають певний стаж. Проте, скаржник вважає, що ці положення стосуються призначення пенсії за віком, а не пенсії по інвалідності.
Імперативною вимогою для призначення пенсії згідно з пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та частиною першою статті 37 Закону №3723-XII є досягнення позивачкою (1987 року народження) 60 років, чого вона не досягла станом на 16 жовтня 2024 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, з урахуванням особливих умов, зазначених у пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Таким чином, вид і умови пенсійного забезпечення як пенсія по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII не передбачено.
Крім того, Законом №889-VIII не передбачено призначення пенсії по інвалідності державного службовця, а отже, не передбачено і довідок для призначення (перерахунку) пенсії по інвалідності державного службовця.
Станом на 01 травня 2016 року позивачка не мала ні 10, ні 20 років стажу державної служби, що є вимогою пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 7 років 8 місяців 20 днів (з 11 серпня 2008 року по 01 травня 2016 року).
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вважає, що зобов'язання суду першої інстанції здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 03 жовтня 2024 року №340-Ф, виданої станом на жовтень 2024 року, є безпідставним, оскільки позивачка лише звернулася 16 жовтня 2024 року із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно Закону №3723-ХІІ.
Разом з тим, скаржник вважає, що положеннями частини другої статті 50 Закону №889-VII, постанови КМУ №865 не передбачені підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 премії та надбавки за інтенсивність праці, а тому зобов'язання суду першої інстанції щодо здійснення нарахування й виплати пенсії з урахуванням виплачених сум згідно довідки №341-Ф від 03 жовтня 2024 року є безпідставним та необґрунтованим.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звертає увагу суду касаційної інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23, у якій зазначено, що «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» не дають можливості врахувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року.
Також, скаржник вказує на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, у якій серед іншого зазначено, що приписами частини дев'ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років станом на 01 травня 2016 року, а також особам з числа інвалідів І або ІІ групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
На підставі зазначених доводів Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить Верховний Суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ), пунктів 2 Порядку №622, пункту 4 Порядку №100, постанови КМУ №865, а також перевірки необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність особистого кабінету у відповідача, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструватися у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №560/17838/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Витребувати з Хмельницького окружного адміністративного суду справу №560/17838/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін