Справа № 375/301/24
Провадження № 2/375/328/25
18 червня 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Штифорук О.В.
при секретарі судового засідання Юрченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селище Рокитне, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач звернувся до Рокитнянського районного суду з позовом до до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, про що складено відповідний актовий запис N? 146.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10.02.2022 року шлюб розірвано.
В період перебування у шлюбі, а саме 19.07.2001., Позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину за № 2282, видане Рокитнянською районною державною нотаріальною конторою, на підставі якого він отримав у спадщину житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказана обставина доводиться Інформацією з ДРРПНМ № 364247036 від 02.02.2024.
Сім'я проживала у вказаному будинку, який здавався їм замалим, у зв'язку з чим вони прийняли рішення продати його, до виручених коштів додати кошти, які їх обіцяли надати в борг, та придбати більший за розмірами житловий будинок.
09.06.2015. Позивач продав житловий будинок за 57 720 грн., земельну ділянку площею 0,0394, на якій він розміщувався, за 37 500 грн. та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,02 га за 600 грн. Загалом за все він отримав 95 820 грн. Зазначені обставини доводяться Договором купівлі-продажу житлового будинку від 09.06.2015., Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2015., Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2015.
Після цього Позивач позичив грошові кошти у сумі, еквівалентній 11 000 доларів США, і на всі зібрані кошти 10.07.2015. сторони спільно придбали житловий будинок АДРЕСА_2 . При цьому, стороною Договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.07.2015. була зазначена Відповідачка - ОСОБА_2 . Та обставина, що житловий будинок АДРЕСА_2 був придбаний 10.07.2015. та стороною договору значилася Відповідачка, доводиться Інформацією з ДРРПНМ № 363596124 від 29.01.2024.
Через деякий час після придбання житлового будинку АДРЕСА_2 відносини Позивача та Відповідачки погіршилися, що призвело до розпаду сім'ї. Відповідачка не визнає прав Позивача на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який вони придбали в період перебування у шлюбі за кошти, виручені Позивачем від продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який перебував у його особистій власності, та позичені кошти для придбання житлового будинку, які вони спільно повертали кредитору на протязі кількох років.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 26 липня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче судове засідання.
15.11.2024 року від відповідача надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за час перебування в шлюбі та підтримки сімейних відносин за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було придбано житловий будинок, загальною площею 99,20 кв. м., житловою площею 64, 30 кв. м., позначений на плані літерою - «А», з надвірними будівлями та спорудами: сараєм з прибудовою - «Б», погребом - «б/п», погребом - «Б/п», убиральнею - «№ l», огорожею - «2-3» на земельній ділянці за кадастровим номером 3223755100:01:091:0037 та 3223755100:01:091:0035 площею 0,1350 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Житловий будинок та земельні ділянки зареєстровані за Позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Протягом перебування у шлюбі у Позивача з Відповідачем з?явилося двоє дітей, які на сьогоднішній день є неповнолітніми .
Так як будучи подружжям Позивач з відповідачем вели спільне господарство, жили разом, народжували дітей, разом заробляли кошти, купували майно, вважає даний будинок та земельні ділянки під ним об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки у шлюбі сторони інвестували спільно кошти в придбання житла, в результаті чого ними було придбано вказаний вище житловий будинок.
Отже, майно, що було придбане у шлюбі, вважається спільною сумісною власністю подружжя.
Під час розірвання шлюбу жодних питань щодо поділу майна, набутого спільно подружжям за час перебування у шлюбі, не вирішувалося. Жодних договорів про поділ майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності між сторонами не укладалося.
Відповідно до договору купівлі-продажу, об?єктом якого є житловий будинок, загальною площею загальною площею 99,20 кв. м., житловою площею 64, 30 кв. м., позначений на плані літерою - «А», з надвірними будівлями та спорудами: сараєм з прибудовою - «Б», погребом - «б/п», погребом - «Б/п», убиральнею - «№ l», огорожею - «2-3» на земельній ділянці за кадастровим номером 3223755100:01:091:0037 та 3223755100:01:091:0035 площею 0,1350 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2 вартість будинку становить 119 040,00, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 3223755100:01:091:0037 становить 8750 грн, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 3223755100:01:091:0035 становить 25 000 грн, а відтак враховуючи презумпцію пропорційності та рівності поділу спільного сумісного майна подружжя - частка кожного з подружжя у спільній сумісній власності становить 50%, що в грошовому еквіваленті становить 59 520 грн. за будинок та 4375 грн і 12500 грн за земельні ділянки відповідно.
Ухвалою Рокитнянського районного суду від 03.06.2025 року зустрічний позов об'єднано з первісним позовом.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Подав заяву, в якій просив судове засідання проводити без його участі, позовні вимоги зустрічного позову визнає та не заперечує проти їхзадоволення.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Подала заяву, в якій просила судове засідання проводити без її участі, позовні вимоги позивача за первісним позовом визнає, просить задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За змістом положень ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження у випадку визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в порядку, встановленому ст. ст. 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 146.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10.02.2022 року шлюб розірвано.
В період перебування у шлюбі, а саме 19.07.2001., Позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину за № 2282, видане Рокитнянською районною державною нотаріальною конторою, на підставі якого він отримав у спадщину житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказана обставина доводиться Інформацією з ДРРПНМ № 364247036 від 02.02.2024.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.06.2015., ОСОБА_1 продав житловий будинок за 57 720 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2015 ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 0,0394, на якій розміщувався будинок за 37 500 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2015., ОСОБА_1 продав продав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,02 Га за 600 грн.
Загалом за все він отримав 95 820 грн.
Після цього Позивач позичив грошові кошти у сумі, еквівалентній 11 000 доларів США, і на всі зібрані кошти 10.07.2015. сторони спільно придбали житловий будинок АДРЕСА_2 . При цьому, стороною Договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.07.2015. була зазначена Відповідачка - ОСОБА_2 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 363596124 від 29.01.2024, житловий будинок АДРЕСА_2 був придбаний 10.07.2015. та стороною договору значилася Відповідачка.
Згідно з договоро купівлі-продажу від 10.07.2015 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок, загальною площею 99,20 кв. м., житловою площею 64, 30 кв. м., позначений на плані літерою - «А», з надвірними будівлями та спорудами: сараєм з прибудовою - «Б», погребом - «б/п», погребом - «Б/п», убиральнею - «№ l», огорожею - «2-3» на земельній ділянці за кадастровим номером 3223755100:01:091:0037 та 3223755100:01:091:0035 площею 0,1350 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок та земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_2 .
Так як будучи подружжям Позивач з відповідачем вели спільне господарство, жили разом, народжували дітей, разом заробляли кошти, купували майно, вважає даний будинок та земельні ділянки під ним об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки у шлюбі сторони інвестували спільно кошти в придбання житла, в результаті чого ними було придбано вказаний вище житловий будинок.
Отже, майно, що було придбане у шлюбі, вважається спільною сумісною власністю подружжя.
Під час розірвання шлюбу жодних питань щодо поділу майна, набутого спільно подружжям за час перебування у шлюбі, не вирішувалося. Жодних договорів про поділ майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності між сторонами не укладалося.
Відповідно до договору купівлі-продажу, об?єктом якого є житловий будинок, загальною площею загальною площею 99,20 кв. м., житловою площею 64, 30 кв. м., позначений на плані літерою - «А», з надвірними будівлями та спорудами: сараєм з прибудовою - «Б», погребом - «б/п», погребом - «Б/п», убиральнею - «№ l», огорожею - «2-3» на земельній ділянці за кадастровим номером 3223755100:01:091:0037 та 3223755100:01:091:0035 площею 0,1350 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2 вартість будинку становить 119 040,00, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 3223755100:01:091:0037 становить 8750 грн, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 3223755100:01:091:0035 становить 25 000 грн, а відтак враховуючи презумпцію пропорційності та рівності поділу спільного сумісного майна подружжя - частка кожного з подружжя у спільній сумісній власності становить 50%, що в грошовому еквіваленті становить 59 520 грн. за будинок та 4375 грн і 12500 грн за земельні ділянки відповідно.
Згідно зі статтею 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Статтею 60 СК України, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідності до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Відповідно до речення другого пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. Зст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім'я було зареєстровано право власності на таку річ.
Відповідно до ч. 3 та 4ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За правилами ч.1-3 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Згідно з п. 22 постанови Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при не досягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Сторони не заперечили факту придбання вказаного житлового будинку під час шлюбу, як і не заперечили його правового статусу спільні сумісна власність подружжя.
З наведеного вище, суд дійшов висновку, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 був набутий сторонами на час перебування в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. У зв'язку з чим, підлягає поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на 1/2 частини.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановивши, що позивачем подано первісний позов, а відповідачем - зустрічний позов, кожен із яких було задоволено у повному обсязі, та беручи до уваги, що обидві сторони сплатили судовий збір у рівних розмірах по 1211,20 грн, суд вважає за необхідне залишити вказані витрати за кожною зі сторін.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розміщений за адресою: АДРЕСА_2 , об'єктом права спільної сумісної власності Позивача ОСОБА_1 та Відповідачки ОСОБА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та частину земельної ділянки під будинком за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3223755100:01:091:0037, площею 0,0350 га та частину земельної ділянки під будинком за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3223755100:01:091:0035, площею 0, 1000 га.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на іншу частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та частину земельної ділянки під будинком за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3223755100:01:091:0037, площею 0,0350 га та частину земельної ділянки під будинком за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3223755100:01:091:0035, площею 0, 1000 га.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2025 року.
Головуюча суддя Штифорук О.В