Справа №375/260/24
Провадження №2/375/321/25
19 червня 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Штифорук О.В.,
за участю секретаря - Юрченко Л.В.,
розглянувши у загальному позовному провадженні в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, призначення піклування над дитиною,-
Позивач звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, призначення піклування над дитиною.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ромашівської сільської ради Рокитнянського району Київській області, актовий запис № 13, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, мати дитини - ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своєї дитини.
З 2020 року ОСОБА_4 проживає разом зі своє бабудесо ОСОБА_1 та перебуває повністю на її утриманні.
Ухвалою суду від 21.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 04.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач у судове засідання не з'явилася. Через канцелярію суду подала клопотання про проведення судового засідання без участі. Позовні вимоги підтримує, просить зодовольнити. Щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду подала клопотання про проведення судового засідання без участі. Позовні вимоги підтримує, просить зодовольнити. Щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов'язки батьків щодо виховання дитини.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ромашівської сільської ради Рокитнянського району Київській області, актовий запис № 13, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Лук'янівською сількою радою Таращанського району Київської області, актовий запис № 9, ОСОБА_1 являється ОСОБА_4 бабусею.
Згідно з харктеристики № 251/02-18 від 20.12.2023 року виданої Узинською міською радою Тарасівського старостинського округу №8 Білоцерківського району Київської області на ОСОБА_2 , з 2020 року по даний час ОСОБА_4 проживає у своєї бабусі в с. Ромашки та навчається у місцевій школі.
Відповідач проживає в іншому населеному пункті, з дитиною не спілкується, не приймає участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні.
Згідно з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 13.05.2024 року ОСОБА_2 проживає за адресою : АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 . Має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Старший син ОСОБА_4 з матір'ю не проживає. Виявлено, що ОСОБА_4 не отримував достатнього дохляду та уваги з боку матері, мати не вступає в контакт з сином, ігнорує його потреби та емоційний стан, фінансово не утримує сина.
З характеристики Ромашківського ліцею від 20.12.2023, ОСОБА_7 , 01.09.2016 був зарахований до першого класу цього ліцею. Після закінчення першого року навчання, переїхав жити до мами. З 01.09.2017 був зарахований до Тарасівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок», де навчався по вересень 2021. З 03.09.2021 ОСОБА_8 було зараховано до 7-го класу Ромашківського ліцею, де він навчається по цей час.
Рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області від 04.06.2024 року № 221 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
З висновку служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 04.06.2024 № 221 встановлено, що враховуючи думку неповнолітньої дитини, роз?яснення Верховного суду України, свідоме і тривале нехтування матір?ю своїми батьківськими обов?язками, зокрема виховувати та піклуватися про дитину, є наслідком винної поведінки та підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Фактично мати самоусунулася від догляду, виховання та утримування свого сина. Навіть з моменту, коли ОСОБА_9 дізналась про наявність заяви в службі у справах дітей та сім?ї, не вчинила жодних дій задля налагодження контакту з Вадимом, матеріальноїдопомоги на утримання дитини не надала. Члени комісії одноголосно підтримали пропозицію вважати за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Відповідно до акту обстеження матеріально - побутового стану сім'ї від 09.04.2024 року ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_1 , має свою окрему кімнату з ліжком та шафою, письмовим столиком. Дитина речами забезпечена, продуктами харчування в достатній кількості. Стосунки в родині дружні.
Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують винну поведінку відповідача щодо невиконання своїх батьківських обов'язків.
Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, та відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дитини, а також те, що відповідач фактично не виконував свої батьківські обов'язки у період, коли дитина лишилася матері, суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Разом з тим, згідно з положеннями статті 58 ЦК України над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, встановлюється опіка.
Статтею 243 Сімейного кодексу України (далі - СК України) також передбачено, що опіка, піклування встановлюється на дітьми, які залишились без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 2 статті 244 СК України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Згідно з частиною 4 статті 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Відповідно до частини 4 статті 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до висновку служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 04.06.2024 № 221 суд встановив, що хлопчик хоче проживати й надалі з бабусею.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає за можливе встановити опіку над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити опікуном ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення закріплено і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.
З огляду на викладене, позивач просила задовольнити позовні вимоги, якими стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дати подання позову до досягнення диною повноліття.
Разом з тим, виходячи з положень ст. 154 Сімейного Кодексу України судом враховано, що позивач звернувся до суду за захистом прав малолітньої дитини, що перебуває на її утриманні.
Відповідно до ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач відповідно до ст. 80 ЦПК України не надав доказів про спростування заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що слід стягувати з відповідача в користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини дітей в розмірі 1/4 частини щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дати подання позову до досягнення диною повноліття.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір'ю, батьком обов'язків по вихованню дітей, а також встановити, що мати, батько ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Оцінюючи всі надані суду докази, суд вважає встановленим факт порушення прав неповнолітньої дитини відповідачки щодо її належного виховання та утримання відповідачкою. Так, остання свідомо систематично не виконує свої батьківські обов'язки, належним чином не піклується про дитину, не проявляє до неї материнської турботи, заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться станом здоров'я, ніяким чином не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, навчання що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, тобто не займається духовним вихованням своєї дитини.
За наведених вище обставин суд, у відповідності з обраним позивачем способом захисту порушених прав неповнолітньої дитини який передбачений нормами Сімейного кодексу України, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги та позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , оскільки судом встановлено, що відповідачка свідомо та систематично ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо участі у вихованні дитини. Будь-яких перешкод, які б заважали відповідачці виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, - при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Суд вважає за потрібне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини на користь позивачки ОСОБА_1 , в сім1ї якої дитини проживає.
Відповідно до ч. 6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Таким чином рішення суду після набрання законної сили слід направити Таращанському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача та в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 633 грн. 60 коп., так як судом ухвалюється рішення про задоволення трьох позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, призначення піклування над дитиною- задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначити неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 21 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір на користь держави в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Копію рішення суду після набрання законної сили направити до Таращанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьсядо Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 червня 2025 року.
Головуюча суддя О.В.Штифорук