Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 липня 2025 року № 520/4579/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) від 24.12.2024 року № 203040022601 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та не зарахування до пільгового стажу період роботи з 28.04.1998 року по 15.12.2022 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати з 17.12.2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 28.04.1998 року по 15.12.2022 рік;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений судовий збір.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Управлінням Пенсійного фонду України було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 17.12.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2024 року № 203040022601 за принципом екстериторіальності позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку, що встановлений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, а саме - 50 років та відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2024 року № 203040022601 протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача-1 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.
Представником відповідача-2 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивачка звернулася 17.12.2024 із заявою і документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 на підставі п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2024 р. № 203040022601 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головне управління Пенсійний фонд України в Одеській області встановило, що вік заявниці 47 років 06 місяців.
Страховий стаж особи становить 31 рік 01 місяць 22 дні.
Пільговий стаж особи за Списком №1 відсутній.
Пільговий стаж згідно довідки від 01.11.2024 № 857 наданої КНП “Міська студентська лікарня» Харківської міської лікарні не визначено, оскільки надана довідка не відповідає додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме: не містить три підписи, посилання на Постанову КМУ № 461 від 24.06.2016 та статтю 50 Закону.
Право на призначення за наявними документами заявниця набуде - 24.05.2040 року
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про відмову у призначенні пенсії , позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулась до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист,
що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «а» був викладений в наступній редакції:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників , затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними),статтю 13, частину другу статті 14,пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року№ 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б -г« статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г« статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року№ 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».
Згідно статей 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідачем при прийнятті спірного рішення застосовано п 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV .
Як видно з записів трудової книжки серія НОМЕР_2 позивач з 28.04.1998 по теперішній час перебуває на посаді рентгенлаборанта у комунальному некомерційному підприємстві "МІСЬКА СТУДЕНТСЬКА ЛІКАРНЯ" Харківської міської ради.
Відповідно до довідки №858 від 01.11.2024, виданої комунальним некомерційним підприємством "МІСЬКА СТУДЕНТСЬКА ЛІКАРНЯ" Харківської міської ради вбачається те, що позивачка дійсно працювала в комунальному некомерційному підприємстві "МІСЬКА СТУДЕНТСЬКА ЛІКАРНЯ" Харківської міської ради:
на посаді рентген - лаборанта рентгенологічного відділення допоміжньо - діагностичного підрозділу з 28.04.1998 року (наказ про прийом на роботу № 35-к від 29.04.1998 року) по 15.12.2022 року (наказ про звільнення № 71-к від 06.12.2022 року).
ОСОБА_2 з 28.04.1998 року по 15.12.2022 року працювала в шкідливих умовах відповідно з графіком, за шестиденним робочим тижнем повний робочий день і відповідно посадової інструкції проводить наступні рентгенологічні дослідження: органів грудної клітини, органів ШКТ, кісток та суглобів, сечовидільної системи на апараті ЕОК-750В.
За результатам атестації робочих місць з шкідливими умовами праці і відповідно статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення», Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, указана професія рентген - лаборанта передбачена Списком 1 “Виробництв, робіт, професій, посад на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, занятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» - розділ XIX “Охорона здоров'я » п.19 “ рентген-лаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентген, хірургічний блок) » і відноситься до медичного персоналу, який постійно і безпосередньо працює у сфері іонізуючого випромінювання на робочому місці.
Згідно наказу МОЗ України і Мінпраці і соціальної політики України №308/519 від 5.10.2005 року за роботу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці передбачені підвищення схемного посадового окладу на 15% при постійній роботі у сфері іонізуючого випромінювання і додаткова оплачувана відпустка згідно постанови КМУ від 17.11.1997 року № 1290.
Довідка видана на підставі особової справи, особистих рахунків, відомостей виплати заробітної плати, наказів, а також журналу обліку робочого часу .
Данні про атестацію робочого місця:
Наказу № 46-Ад від 15.01.1998 року і протоколу № 1 від 9.01.1998 року “ Про первинну атестацію робочих місць рентгенологічного відділення " ;
Наказ № 68-Ад від 08.01.2002 року і протоколу № 1 від 04.01.2002 року “Про атестацію робочих місць рентгенологічного відділення »;
Наказ № 153-Ад від 15.07 2002 року і Протокол від 17.06 2002 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць»;
Наказ № 91-Ад від 05.01. 2009 року і Протокол № 1 від 05.01 2009 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць» і посадової інструкції;
Наказ № 37-Ад від 02.01.2014 року і Протокол № 1 від 02.01 2014 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць» і посадової інструкції;
Наказ № 124-Ад від 02.01. 2019 року і Протокол № 1 від 02.01 2019 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць» і посадової інструкції.
Згідно «Переліку робочих місць і посад на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, для яких за результатом атестації умов праці підтверджено право на отримання пільгової пенсії» робоче місце рентген-лаборанта № 5.4.. З моменту проведення атестації умови і характер праці не змінились. За час роботи простоїв за ініціативою керівництва не було. Відпустка по догляду за дитиною у віці до 3-х років надавалась з 07.07.2002 року по 07.07.2005 року (наказ по лікарні № 63 від 03.07.2002 року).
Відповідно до наказу по Харківському обласному управлінню охорони здоров'я від 1 квітня 1992 року № 72 міська лікарня № 20 реорганізована в комунальний заклад охорони здоров'я Обласну студентську лікарню.
На підставі рішення 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.12.2010 року № 63/10 комунальний заклад охорони здоров'я Обласна студентська лікарня перейменована в комунальний заклад охорони здоров'я «Харківська міська студентська лікарня» .
Відповідно до рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18 квітня 2018 року № 1072/18 "Про припинення комунальних закладів охорони здоров'я міста Харкова", - припинений шляхом реорганізації ( перетворення) комунальний заклад охорони здоров'я "Харківська міська студентська лікарня») з 12 липня 2018 року в КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МІСЬКА СТУДЕНТСЬКА ЛІКАРНЯ" ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ.
Однак, відповідач відмовився взяти до уваги вказану інформацію працедавця та призначити позивачці пенсію, за якою вона звернулася, оскільки надана довідка не відповідає додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме: посилання на Постанову КМУ № 461 від 24.06.2016 та статтю 50 Закону.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
За приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місце) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.
Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Miністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 дійсно працювала в комунальному некомерційному підприємстві "МІСЬКА СТУДЕНТСЬКА ЛІКАРНЯ" Харківської міської ради: на посаді рентген - лаборанта рентгенологічного відділення допоміжньо - діагностичного підрозділу з 28.04.1998 року (наказ про прийом на роботу № 35-к від 29.04.1998 року) по 15.12.2022 року (наказ про звільнення № 71-к від 06.12.2022 року).
Таким чином, у позивача наявний загальний страховий стаж 31 рік 01 місяць 22 дні, з яких на посаді, що дає право на пільгову пенсію 24 роки 07 місяців 18 днів (посада - рентгенолаборант), з огляду на те суд має підстави дійти до висновку, що пільговий стаж роботи позивачки на посаді рентгенолаборанта перевищує необхідний стаж у 10 років, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд має підстави критично оцінити відмову відповідача зарахувати позивачу період роботи на посаді рентгенолаборанта та звертаю увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на пільгових умовах, відтак може не погодитися із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідки про підтвердження наявного трудового стажу позивача у шкідливих умовах праці.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при видачі довідок.
Окрім цього позивачкою надані усі документи, включно з наказами, щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювалось ГУ ПФУ в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) від 24.12.2024 року № 203040022601 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та не зарахування до пільгового стажу період роботи з 28.04.1998 року по 15.12.2022 рік є протиправним та підлягає скасуванню
Оскільки встановлено, що позивач досягла пенсійного віку і має необхідний страховий і пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд з метою захисту порушених прав позивача, вважає за правильне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 17.12.2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 28.04.1998 року по 15.12.2022 рік.
Окрім цього, суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про зобов'язання "виплачувати пенсію", проте ця вимога є передчасними з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З огляду на наведене, вказана позовна вимога ("виплачувати пенсію") є такою, що спрямована на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб'єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
За таких обставин, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Харківській області також слід відмовити.
За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2024 року № 203040022601 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 та не зарахування до пільгового стажу період роботи з 28.04.1998 року по 15.12.2022 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) призначити з 17.12.2024 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 28.04.1998 року по 15.12.2022 рік.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 липня 2025 року.
Суддя Бадюков Ю.В.