Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2025 року Справа № 520/18926/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Адвокат, Коломойцев Микола Миколайович діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у ненарахуванні ОСОБА_1 з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000 гривень;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату в розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 169 КАС України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з ч. 2 п. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, до адміністративного позову не додано копію паспорту та довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Крім того, згідно з ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано через систему "Електронний суд", предметом позову у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру, сума судового збору становить 968,96 грн..
Однак, позивач не надав до суду доказів сплати судового збору, що підтверджується переліком додатків до адміністративного позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
У спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням 6-місячного строку.
Так, за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи повинні діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до власних прав і здійснювати реалізацію цих прав таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, і стосовно дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
За правилами ч.1 ст.122 і ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до суду, встановленого законом, а перебіг згаданого строку розпочинається з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
З положень наведених норм процесуального закону витікає, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення власних прав (інтересів), а й об'єктивної можливості особи знати про існування таких фактів, а тому застосовану законодавцем конструкцію «повинна була дізнатись» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
Відносно спірних правовідносин в частині нарахування, виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713 строк звернення особи до адміністративного суду встановлений ч.2 ст.122 КАС України і складає шість місяців.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зі змісту наведеної норми закону слідує, що кваліфікуючою умовою для вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення саме з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії є подія зміни розміру виду грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або подія введення нового щомісячного додаткового виду грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, відображені у фізично отриманій пенсійним органом довідки про підвищене грошове забезпечення.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Зі змісту наведеної норми закону слідує, що кваліфікуючою умовою для вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення саме з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії є подія підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Тому підстав для поширення на спірні правовідносини дії ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» судом з матеріалів справи не виявлено, позаяк управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", адже здійснюється не у зв'язку із зміною розмірів видів грошового забезпечення та не у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а через іншу підставу - у зв'язку із виконанням окремого рішення Уряду України нормативного характеру - постанови КМ України від 14.07.2021р. №713 і стосується не основного розміру пенсії, а призначення окремого платежу безвідносно до відомостей довідки про підвищене грошове забезпечення діючого публічного службовця відповідної категорії.
Наведений висновок окружного адміністративного суду є цілком релевантним правовій позиції постанови Верховного Суду від 01.08.2024р. у справі №620/10981/23, де указано, що: 1) частина третя статті 51 Закону №2262-ХІІ поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно непроведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами; 2) виплата за постановою КМУ від 14.07.2021р. №713 не є складовою грошового забезпечення, тому до спірних правовідносин положення частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ не застосовуються; 3) оскільки спірні 2000,00 грн. є щомісячною доплатою до пенсії, встановленою постановою № 713, яка не є ані складовою грошового забезпечення, ані додатковим видом грошового забезпечення, це виключає застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Спірна доплата має щомісячний характер, про припинення її виплати, зміну її розміру у бік зменшення позивачу мало бути відомо не пізніше дня виплати щомісячної пенсії у межах спірного періоду, а тому на вказані правовідносини поширюються строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України.
Підстав для поширення на спірні правовідносини положень ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» судом з матеріалів справи не виявлено судом з матеріалів позову не виявлено, позаяк відсутні докази вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу нарахування заявнику щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713, але не проведення грошового платежу з перерахування цієї суми у власність заявника.
З доводів позову та матеріалів позову судом за власною ініціативою наразі не виявлено інших норм права, котрі можуть бути застосовані до спірних правовідносин в аспекті строку звернення до суду, окрім ч.2 ст.122 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуального права чи обов'язку.
Тому до кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 та постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21.
Докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Отже, на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд досліджує та оцінює саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.
У силу правового висновку п.20 постанови Верховного Суду від 07.12.2022р. у справі №420/4995/21 під час вирішення питання про дотримання особою, яка звернулася до суду з адміністративним позовом, встановленого строку звернення з'ясуванню підлягають наступні обставини, а саме: - за захистом якого порушеного права особа звернулася до суду; - коли особа дізналася про порушення своїх прав (чи дотримано строк з дати обізнаності); - коли вона повинна була дізнатися про їх порушення; - чи мала вона можливість дізнатися про порушення своїх прав; - наявність поважних причин, які об'єктивно заважали дізнатись про порушення своїх прав чи звернутися з позовом до суду.
Тлумачення змісту абз.1 ч.2 ст.122 КАС України викладено також і в постанові Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16, відповідно до якої неможливість точного встановлення дня обізнаності особи з порушенням власних прав зумовлює обчислення строку з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно з правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/14/22: 1) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Стосовно випадку звернення громадянина до суду у спорі про пенсійне забезпечення застосовними (релевантними) є правові висновки постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, де указано, що: пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує; така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових; з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, у межах спору про пенсійне забезпечення саме позивач громадянин у порядку ч.1 ст.77 КАС України повинен довести факт звернення до суду у межах визначеного процесуальним законом строку або факт звернення до суду з пропуском визначеного строку з поважних причин, долучивши до матеріалів позову на виконання вимог ч.2 ст.79, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України докази, які б поза розумним сумнівом неспростовно та беззаперечно доказували обставини об'єктивної нездатності через дію непереборних та нездоланних факторів довідатись про дату призначення чи перерахунку пенсії, видів або розмірів складових призначеної чи перерахованої пенсії, суму пенсії до нарахування та суму пенсії до виплати.
Матеріали позову не містять ані доводів, ані доказів про фізичну нездатність заявника провести арифметичні обчислення належної суми пенсії після виконання суб'єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду у спосіб проведення перерахунку пенсії та порівняти отримане арифметичне значення із сумою реально одержаної пенсії як щомісячного платежу.
Суд вважає, що з огляду на приписи ч.2 ст.122 КАС України та ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" захист права на отримання щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713 заявник повинен здійснювати або з дати, коли мала настати подія призначення відповідного платежу за постановою КМ України від 14.07.2021р. №713 (тобто з - 01.07.2021р.) або з дати, коли настала подія вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення виплат за постановою КМ України від 14.07.2021р. №713 у зв'язку із виконанням конкретного рішення суду про збільшення розміру пенсії.
При цьому, у першому із означених випадків стосовно календарної дати - 01.07.2021р. предметом оскарження є або бездіяльність суб'єкта владних повноважень з приводу непризначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713, або відмова у призначенні щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713.
У другому із означених випадків предметом оскарження є дія суб'єкта владних повноважень з приводу припинення виплати доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713.
Відносно обох окреслених випадків підлягає застосуванню строк звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України - шість місяців від події, коли громадянин як отримувач грошових коштів за пенсією повинен був дізнатись (не міг не довідатись) про непризначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713 або про припинення щомісячної виплати доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713.
Відносно самостійно сформульованої представником заявника вимоги про ненарахування з 01.07.2021р. щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 станом на дату звернення заявника до суду у цій справі визначений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду збіг.
Суд повторює, що оскарження дій суб'єкта владних повноважень з приводу відрахування вже виплачених сум щомісячної доплати до пенсії (тобто з приводу зміни призначення платежу) за попередній період під час перерахунку на виконання судового рішення повинно здійснюватись за процедурами судового контролю у межах тієї адміністративної справи, на підставі судового рішення в якій суб'єктом владних повноважень було проведено перерахунок пенсії, котрий призвів до зростання розміру пенсії, що було використано суб'єктом владних повноважень у якості підстави для припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713.
У позові заявником сформульована вимога про спонукання пенсійного органу до проведення виплат за постановою КМ України від 14.07.2021р. №713 з 01.07.2021р., у той час як до суду позов було подано 17.07.2025 р.
Окрім того, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 21.02.2024р. по справі №240/27663/23, постанови Верховного Суду від 05.03.2024р. по справі №300/5476/22, постанови Верховного Суду від 08.05.2024р. по справі №400/11403/23, постанови Верховного Суду від 22.10.2024р. по справі №520/37664/23 до вимоги про виплату щомісячної додаткової доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713 застосовується строк звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України (тобто шість місяців від календарної дати, коли мала місце подія першої виплати пенсії після збільшення розміру пенсії за рахунок перерахунку, призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713, підвищення пенсії за процедурою індексації у порядку постанови КМ України від 16.02.2022р. №118 чи постанови КМ України від 24.02.2023р. №168 або зростання розміру пенсії з будь-яких інших причин чи подія вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМ України від 14.07.2021р. №713).
Отже, позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України.
Відповідно, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, поданий з порушенням вимог ст. 160, ст. 161 КАС України.
Згідно ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно:
- надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. на наступні реквізити: Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA678999980313141206084020661, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу*;101;__________, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску;
- надати до суду копію паспорту та довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику з усіма доданими до неї документами.
Встановити способом усунення недоліків подання до суду: доказів сплати судового збору; юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Супрун Ю.О.