21 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6847/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" про стягнення коштів,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" про зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- стягнути з ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» 248 535 (двісті сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн та 04 копійки в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ТОВ "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" не сплачені з несплатою останнім штрафу у розмірі 231 795,00 грн., накладеного постановою НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 «Про застосування санкцій до ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу», та пені у розмірі 16 740,04 грн.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем дотримані строки звернення до суду, а позивач не заперечує щодо законності постанови НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 «Про застосування санкцій до ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу", якою накладений штраф, та у зв'язку із несвоєчасною сплатою штрафу обрахована пеня.
Стислий зміст заперечень відповідача.
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію мотивував посиланням на те, що постановами про арешт коштів боржника, які винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Байрамовим Талятом Рефатовичем від 04.09.2024 за невиконання Мирової угоди, між ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" , ВП №75966366 та ВП №75966970, накладений арешт на грошові кошти, електронні гроші ТОВ "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ", що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно із сертифікатом, який виданий ТОВ "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" Полтавською торговою-промисловою палатою №5300-24-1935 від 18.10.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): не можливість здійснення фінансових операцій через накладений арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника (ТОВ "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ"). Отже, відсутні підстави для задоволення позову.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач додатково наполягає на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем у позові міститься прохання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, яке вирішене в ухвалі про відкриття провадження.
Процесуальні дії у справі.
Полтавським окружним адміністративним судом від 21.05.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ТОВ "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" зареєстроване як суб'єкт господарювання юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код 39813404, що учасниками справи не заперечується.
Постановою НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 «Про застосування санкцій до ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу на ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, накладений штраф у сумі 231 795 (двісті тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн.
Постанова НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 «Про застосування санкцій до ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу на ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» відповідачем отримана 21.01.2025, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Постанова НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 «Про застосування санкцій до ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу на ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» у судовому порядку відповідачем не оскаржена, докази суду не надані.
Спір щодо розміру штрафу та пені між сторонами відсутній, заперечення відповідачем щодо обрахунку штрафу та пені суду не надані.
Відповідач штраф та пеню на підставі зазначеної постанови у строк, визначений законодавством не сплатив.
За наведених обставин позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення суми штрафу та пені із відповідача у примусовому порядку.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII /надалі - Закон № 1540-VIII/.
Відповідно до статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики.
Відповідно до статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
При цьому згідно зі статтею 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб'єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Статтею 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, та суб'єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
Суб'єкти, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
За заявою суб'єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.
Протягом п'яти робочих днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.
У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, крім випадків накладення штрафів, передбачених пунктами 5-1, 5-2 і 5-3 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пунктами 5-1, 5-2 і 5-3 частини четвертої статті 59 Закону України "Про ринок природного газу". Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням Регулятора.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2021 року у справі №640/29683/20 визначене наступне тлумачення норм щодо строку звернення до суду із позовом: "З аналізу вказаних вище норм Закону № 1540-VIII вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.
Так, судами попередні інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що копія постанови про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерголайт Компані" отримана відповідачем 31 липня 2020 року.
З 31 липня 2020 року почався 30-денний перебіг строку на оплату штрафу. Зважаючи на те, що останній день припав на 30 серпня 2020 року, який є неділею, тобто вихідним днем, то останнім днем оплати штрафу був 31 серпня 2020 року.
Таким чином, з 1 вересня 2020 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг мала право на звернення до суду за примусовим стягненням сум штрафу та пені.
Крім того, частиною другою статті 5 Закону № 1540-VIII передбачено, що рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання."
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
З аналізу ч. 5 ст. 22 Закону №1540-VIII та ст.122 КАС України суд висновує, що перебіг тримісячного строку звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.
Відповідачем отримання постанова НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 «Про застосування санкцій до ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу на ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» відповідачем отримана 21.01.2025, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, а позивач звернувся до суду із позовом 16.05.2025, тобто в межах строку звернення до суду.
Заперечення відповідача щодо пропуску строку звернення до суду відхиляються судом як безпідставні.
Сертифікатом №5600-24-1935 засвідчено форс-мажорні обставини щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: "повернути суму переплати за спожитий природний газ чи помилково сплачених коштів, на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу".
При цьому, окремий сертифікат про настання форс-мажорних обставин щодо обов'язку сплати штрафів та пені, визначених відповідно до постанови НКРЕКП від 14.01.2025 № 46 та у зв'язку із несплатою штрафу, станом на дату розгляду справи не наданий, та, як наслідок, настання форс-мажорних обставин не підтверджене.
Суд констатує, що сума штрафу та пені відповідають вимогам, які встановлені законодавством.
Спір між сторонами щодо розміру штрафу та пені відсутній.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів добровільної сплати суми штрафу та пені, чи скасування постанови НКРЕКП від 14.01.2025 № 46, на підставі якої накладений штраф на відповідача, та за наслідками несплати якої обрахована сума пені.
Зважаючи, що докази погашення спірної суми штрафу та пені відповідачем до суду не надані, як і не надані докази їх скасування, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору. Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім'ї Бродських, буд. 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" (вул. В. Козака, 2А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 39813404) про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" (вул. В. Козака, 2А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 39813404) 248535,04 грн. та 04 копійки в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза