про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі
22 липня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/9496/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Ю.Здановської, 81, м.Київ, код ЄДРПОУ 22994521) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення коштів,
Міністерство оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 220854,90 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
17.07.2025 представник позивача надав докази сплати судового збору в повному обсязі.
Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацами першим та другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Приписами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, предметом цього позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Верховний Суд у постановах у від 21.01.2021 у справі № 560/1389/20, від 23.03.2023 у справі № 420/24331/21 наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби.
Отже, до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Разом з тим, стосовно дати, з якої має обраховуватися місячний строк звернення до суду з вимогами, які є предметом позову у цій справі, суд зазначає таке.
Так, Верховний Суд у справі № 560/1389/20 (постанова від 21.01.2021), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 400/210/21 Верховний Суд, аналізуючи положення частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 7 Порядку № 964 виснував, що право на звернення до суду у позивача у цій справі (правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі) може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 07.07.2017 №1671-33, відповідно до наказу начальника Військового інституту (по особовому складу) від 10.07.2017 №6 РС з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість, через службову невідповідність. Відповідно до наказу начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 10.07.2017 №134 відповідача виключено із списків особового складу з 10.07.2017.
Виходячи з довідки-розрахунку, складеної відповідачем, загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 , становить 220854,90 грн.
Матеріали справи не містять доказів ознайомлення ОСОБА_1 з довідкою-розрахунком.
Водночас, суд, дослідивши додатки до позовної заяви зазначає, що ані у наказі від 10.07.2017 №134, ані у довідці-розрахунку витрат не визначено строк, протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат.
В подальшому, 26.06.2025 направлено лист №18/1658 (вимогу-пропозицію) про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі.
У відповідності до вказаного листа запропоновано протягом 3 днів з моменту отримання даної вимоги сплатити суму заборгованості на користь Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 220854,90 грн.
Вищевказана вимога відповідачем у відповідності до поштового трекінгу 0318903255404 05.07.2025 отримана особисто.
Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми до позивача не звертався, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Отже, строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у цьому випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 620/13591/23 від 18.04.2024 року.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином, адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, поданий особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 6 статті 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження врегульовані статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 5 якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи критерії, визначені частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, які не вимагають проведення підготовчого провадження або судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку, що зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12, з урахуванням положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частинами 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
З огляду на викладене, з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача необхідні докази для розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 171, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/9496/25 за позовом Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Встановити позивачу трьохденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити відповідачу трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувати від Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
- інформацію про добровільну сплату відповідачем коштів у розмірі 220854,90 грн;
- інформацію про оскарження відповідачем наказу Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 07.07.2017 №1671-33, наказу начальника Військового інституту (по особовому складу) від 10.07.2017 №6 РС, наказу начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 10.07.2017 №134;
- докази надсилання позовної заяви з додатками на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі ( АДРЕСА_1 ).
Витребувані документи надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити учасникам справи, що права та обов'язки учасників справи встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 11 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України надати позивачу дозвіл на подання в паперовій формі заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів.
Суд зазначає про обов'язок учасника справи зареєструвати свій електронний кабінет (https://id.court.gov.ua), якщо такий учасник (и) справи відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував (ли) його, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Г.В. Костенко