Справа № 420/8657/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
25 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які полягають у застосуванні до пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та в обмеженні його пенсії максимальним розміром з 01.03.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром.
У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ в розмірі 80% грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №420/3380/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Внаслідок проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №420/3380/24, ОСОБА_1 було встановлено з 01.02.2023 до виплати пенсію у розмірі 32369,95 грн .
Однак, у січні 2025 року, ОСОБА_1 отримав пенсію не у розмірі 32369,95 грн., а у значно меншому розмірі - 27182,39 грн.
В подальшому, представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив повідомити, на підставі чого у порушення Конституції України, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №420/3380/24 ОСОБА_1 у січні 2025 року пенсія була виплачена у меншому розмірі ніж той, який був йому встановлений після виконання рішення суду у справі №420/3380/24 (32369,95 грн).
Листом від 14.03.2025 №2100-0307-8/9758 відповідач повідомив, що на виконання положень постанови Кабінету Міністрів № l від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" щодо застосування відповідних понижуючих коефіцієнтів, виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 встановлено в розмірі 27182,39 грн. Відповідач додав до даної відповіді розрахунок пенсії позивача станом на 01.12.2024 та станом на 01.01.2025, з яких видно, що станом на 01.12.2024 виплаті підлягала пенсія у розмірі 32369,95 грн., а вже з 01.01.2025 - 27182,39 грн.
На переконання позивача, відповідач застосував до пенсії позивача положення постанови Кабінету Міністрів № 1 від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", внаслідок чого розмір пенсія Позивача було протиправно зменшено з 01.01.2025.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» № 209 від 25 лютого 2025 року , позивачу з 01.03.2025 року проведено перерахунок пенсії у зв'язку з її індексацією, внаслідок чого розмір його пенсії збільшився .
Як зазначає позивач, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач листом від 14.03.2025 №2100-0307-8/9758 надав розрахунок пенсії станом на 01.03.2025 з якого видно, що внаслідок індексації пенсії позивача відповідно до постанови КМУ № 209 від 25 лютого 2025 року її розмір починаючи з 01.03.2025 становить 36227,15 грн., однак з урахуванням максимального розміру (це той розмір, що встановлений на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №420/3380/24) до виплати встановлено 32369,95 грн. (без урахування пониження даної суми згідно ПКМУ № l від 03.01.2025 року).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі Постанови №1 та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач вимушений звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 28.03.2025 суд відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - належним чином засвідчену копію або копію електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
10 квітня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
На переконання представника відповідача, у спірних правовідносинах орган Пенсійного фонду України здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України.
У відзиві, зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262.
Як вказує представник відповідача, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, в матеріалах пенсійної справи відсутня довідка та за даними Міністерства у справах ветеранів України відсутня інформація про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у Головного управління відсутні підстави для виплати пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024, яке набрало законної сили 06.08.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії позивача в межах покладених зобов'язань, а саме без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги) становить - 32369,95 грн. Однак, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати з урахуванням Постанови №1 становить: з 01.01.2025 - 27182,39 грн. Враховуючи вищевикладене, виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 проводиться із застосуванням коефіцієнтів у розмірі і порядку, визначеному діючими нормативними актами, а саме статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
На переконання представника відповідача, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими нормами чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.
Разом з відзивом надав копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №420/8657/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/2229/25, а також клопотання про залучення до участі у справі Міністерство соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №420/8657/25.
Ухвалою від 22.07.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зупинення провадження у справі №420/8657/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/2229/25, а також відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонерам Міністерства оборони, отримує пенсію по інвалідності з 01.07.2002 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення(а.с.48).
Згідно х даними КП «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №420/3380/24, яке набрало законної сили 06.08.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 28.11.2023 року №6605-5780/6607 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
В матеріалах справи міститься відповідь на запит від 05.03.2025 року №05/03-25 Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області від 14.03.2025 №2100-0307-8/9758 (а.с.19-21.), в якій вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
В означеній відповіді також наведено розрахунки фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 станом на 01.12.2024, 01.01.2025, 01.03.2025.
У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вказано, що, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 420/3380/24, розмір пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги) становить - 32369,95 грн (а.с.20.). Оскільки в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня інформація про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів у Головного управління відсутні підстави для не застосування обмеження відповідно до Постанови №1 по його пенсійній справі.
Отже, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати з урахуванням Постанови №1 становить: з 01.01.2025 - 27182,39 грн. (а.с.21).
При цьому, судом встановлено, що, за результатом перерахунку пенсії з 01.12.2024, розмір пенсії позивача становив 32369,95 грн. (а.с. 19-зворотній бік).
Водночас, згідно з перерахунком пенсії позивача, відповідач, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», застосував до пенсії позивача такі обмеження її виплати (а.с.19 -зворотній бік; 53):
максимальний розмір 23610 грн;
понижуючі коефіцієнти.
З урахуванням застосованих обмежень, сума пенсії позивача з 01.01.2025, яка визначена у розмірі 34352,15 грн, виплачується позивачу у розмірі 27182,39 грн, з урахуванням обмеження її максимального розміру та понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Водночас, відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025, розмір пенсії позивача становить 36227,15 грн та виплачується у розмірі 27182,39 грн через застосування до виплати пенсії позивача обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (а.с.19-зворотній бік - 20;53).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати пенсії з 01 січня 2025 року з обмеженням максимальним розміром та п. 1 Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону України Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою і третьою статті 11 Закону №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Отже, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» і Постановою №1 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Отже, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови №1.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:
«…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону №2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII.
Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 статті 11 Закону України №2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
У постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови №1, є протиправним.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Однак, відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 та з 01.03.2025 із застосуванням обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб та із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб).
Суд також наголошує, що питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що рішення суду передбачає виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, не лише на якусь дату, а й у надалі, проводячи пенсійні виплати, які в певний момент були обмежені максимальним розміром.
Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Цей принцип був сформульований ще в Стародавньому Римі: «res judicata pro veritate habeture» - «судове рішення має прийматися за істину» (у більш вільному трактуванні формулюється так: «що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №420/3380/24, яке набрало законної сили 06.08.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 28.11.2023 року №6605-5780/6607 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Натомість, відповідач з 01.01.2025 та з 01.03.2025 знов обмежив позивачу виплату пенсії із застосуванням обмеженого розміру.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
Аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача з 01.01.2025 та з 01.03.2025, право на пенсійне забезпечення, якого встановлене Законом №2262-ХІІ.
Статтею 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки в межах даних спірних правовідносин права позивача порушені саме невиплатою перерахованої пенсії внаслідок протиправного застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром з 01.01.2025 та з 01.03.2025, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження з 01.01.2025 та з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії згідно зі статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження з 01.01.2025 та з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії згідно зі статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська область, 73036.
Суддя Дмитро БАБЕНКО