про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2025 рокусправа № 380/8789/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження питання про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2025 №109 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0062126) старшого інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 (у зв?язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службу в Національній поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області з 21 лютого 2025 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службу в Національній поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області.
Ухвалою судді від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що для оскарження наказу ГУНП у Львівській області від 20.02.2025 № 109 о/с встановлюється місячний строк відповідно до ч. 5 ст.122 КАС України.
У позовній заяві зазначено, що позивач «вперше» був ознайомлений з наказом ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 - 23.04.2025, проте вказане не відповідає дійсності. Так, Наказом ГУНП у Львівській області від 20.02.2025 № 109 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого-інспектора чергового чергової частини відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області з 20.02.2025, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).
Водночас, ОСОБА_1 ознайомлено з наказом ГУНП у Львівській області №109 о/с від 20.02.2025 за допомогою месенджера «WhatsApp» - 20.02.2025 (знімок екрану додається).
Вказаний факт підтверджується інформаційним запитом ОСОБА_1 від 21.04.2025, у якому останній зазначає: «…із соціальної мережі «WhatsApp» мені стало відомо про те, що неправомірним наказом 109 ос від 20.02.2025…04 березня 2025 року я звернувся в УКЗ ГУНП у Львівській області з проханням, щоб мене було ознайомлено із оригіналом неправомірного наказу № 109 ос від 20.02.2025…».
Крім того, листом ГУНП у Львівській області № 60801 - 2025 від 21.02.2025 позивача повідомлено про те, що наказом ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 його звільнено зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77, з 20.02.2025 та скеровано копію згаданого наказу.
Вищезазначений лист надіслано засобами поштового зв'язку та отримано позивачем 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900734186143 (відмітка - вручено, особисто).
04 березня 2025 року о 11:20 год., у службовому кабінеті № 83, ГУНП у Львівській області у присутності ОСОБА_1 , останнього додатково ознайомлено з наказом ГУНП у Львівській області № 109 ос від 20.02.2025.
Однак, ОСОБА_1 , від підпису про ознайомлення із зазначеним наказом та отримання трудової книжки відмовився, про що було складено відповідний акт № 12 від 04.03.2025.
Аналогічні обставини викладені в доповідній записці від 11.03.2025. Таким чином, з 20.02.2025 ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування наказу ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 та про звільнення зі служби в поліції.
А відтак, ГУНП у Львівській області вважає, що позов поданий з пропуском процесуального строку, оскільки позивач ознайомлений з оскаржуваним наказом 20.02.2025, а з позовом до суду звернувся тільки 05.05.2025, тобто з пропуском місячного терміну.
Так, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд встановив наступне.
За змістом ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами 2, 3 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд у справі №640/5645/19 (постанова від 23.09.2020), щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Аналогічні висновки були висловлені також у постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі №826/2098/18.
Суд звертає увагу, що у своїй позовній заяві позивач стверджував, що вперше був ознайомлений з наказом ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 лише 23.04.2025. Відтак, до позовної заяви не долучалося клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, з матеріалів, наданих відповідачем, судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про наявність наказу ГУНП у Львівській області №109 о/с від 20.02.2025 та надіслано його скан-копію за допомогою месенджера «WhatsApp» - 20.02.2025, що підтверджується відповідним знімком екрану, наданим відповідачем.
Вказаний факт підтверджується інформаційним запитом ОСОБА_1 від 21.04.2025, у якому останній зазначає: «…із соціальної мережі «WhatsApp» мені стало відомо про те, що неправомірним наказом 109 ос від 20.02.2025…04 березня 2025 року я звернувся в УКЗ ГУНП у Львівській області з проханням, щоб мене було ознайомлено із оригіналом неправомірного наказу № 109 ос від 20.02.2025…».
Крім того, листом ГУНП у Львівській області № 60801 - 2025 від 21.02.2025 позивача повідомлено про те, що наказом ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 його звільнено зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77, з 20.02.2025 та скеровано копію оскаржуваного у цій справі наказу.
Вищезазначений лист надіслано засобами поштового зв'язку та отримано позивачем ще 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900734186143 (відмітка - вручено, особисто).
Також, як слідує з акт № 12 від 04.03.2025, 04 березня 2025 року о 11:20 год, у службовому кабінеті № 83, ГУНП у Львівській області у присутності ОСОБА_1 , останнього додатково ознайомлено з наказом ГУНП у Львівській області № 109 ос від 20.02.2025. Однак, ОСОБА_1 , від підпису про ознайомлення із зазначеним наказом та отримання трудової книжки відмовився.
Аналогічні обставини викладені в доповідній записці від 11.03.2025, наданій відповідачем.
Таким чином, як мінімум з 20.02.2025 ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування наказу ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 та про звільнення його зі служби в поліції.
За своїм змістом, такі строки покликані сприяти досягненню загальної мети юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №813/3756/17.
Як встановлено ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, саме в цей проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах (під час тривання відповідного строку звернення до суду) особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04.10.2018 року у справі №800/304/17.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі №826/3318/17, встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.
При цьому, для практичного застосування інституту строку звернення до суду необхідно в першу чергу визначити день початку перебігу відповідного строку, який, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, обчислюється (розпочинається) з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв'язку з чим суд зауважує, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Вказівка ж закону на день, коли особа повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Вказане зазначено у згаданій вище постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №813/3756/17. У цьому ж контексті необхідно покликатися на позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16, яка знайшла своє відображення й в актуальній практиці Верховного Суду (наприклад у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, Касаційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17, Касаційного господарського суду від 23.06.2021 у справі №913/344/20), за якою порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо й заявник повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права раніше.
Отже саме з дня, коли особі стало відомо про порушення її прав чи інтересів (що повинно засвідчуватися доказами) або коли вона повинна би усвідомити таке можливе порушення (що повинно випливати з обставин справи), розпочинається відповідний строк звернення до суду.
Закінчення ж і сплив встановленого строку для звернення до адміністративного суду має своїм наслідком неможливість розгляду в суді відповідного публічно-правового спору, а поданий позов повертається чи залишається без розгляду, як це встановлено ч.ч. 2-4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, процесуальний закон також допускає виняткові випадки можливості вирішення відповідного спору й після закінчення строку звернення до суду, які повинні обумовлюватися певними об'єктивно існуючими та поважними перешкодами для своєчасного звернення за судовим захистом, що передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду відповідно до змісту ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, у разі якщо строк звернення до суду і було попущено, однак це зумовлено поважними причинами, доведеними заявником, відповідний строк підлягає поновленню й адміністративний спір може бути розглянутий судом.
У цьому контексті суд звертає увагу на позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.10.2021 року у справі №9901/127/21, де зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Під час розгляду питання про поновлення строку на звернення до суду слід надати оцінку всім обставинам. Зокрема, під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду, яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку, які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду.
У зв'язку з чим, у справі що розглядається, суд відзначає, що спір у ній випливає з правовідносин публічної служби, відтак, пов'язаний з її проходженням. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги, в тому числі й щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2025 №109 о/с, є такими, що стосуються проходження публічної служби, одним із спеціальних видів якої є служба в органах національної поліції.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України для можливості захисту своїх прав та інтересів у таких правовідносинах установлено строк спеціальної тривалості, а саме, відповідно до ч. 5 цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, як встановлено судом вище, як мінімум у лютому 2025 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування наказу ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 та про звільнення його зі служби в поліції, однак з цим позовом позивач звернувся до суду лише 05.05.2025, тобто пропустив місячний строк звернення, встановлений Законом, при цьому не долучив до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
Оскільки Верховний Суд в постановах від 02.07.2024 у справі №480/9116/23, а також від 13.03.2025 у справі №380/27262/23 наголошував на необхідності надання судом можливості позивачу повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду, слід дійти висновку, що позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз'яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд,-
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна