21 липня 2025 року справа №320/28871/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУ НП у м. Києві), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.11.2023, просить суд:
- визнати незаконним бездіяльність відповідача щодо неповної невиплати заробітної плати та зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період з 24.02.2023 по 30.04.2023 та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 31.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням попередньо виплаченої суми;
- визнати незаконним бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача грошової компенсації, за невикористану частину відпусток як основних та додаткових за 2015 та 2016 роки;
- визнати незаконним бездіяльність відповідача щодо невиплати до встановлених законодавством доплат до зарплати та зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача виплатити доплати за службу в нічний час з 07.11.2015 по 31.12.2022;
- визнати незаконним бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача розрахунок та виплату на користь позивача грошової компенсації за не отримане під час проходження служби в Національній поліції України речове майно (однострій).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.12.2022 його звільнено зі служби в поліції згідно пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до витягу з наказу №1965 о/с від 20.12.2022 позивачу встановлено щомісячну премію за грудень 2022 року в розмірі 109,439 відсотка. Невикористана щорічна чергова оплачувана відпустка за 2022 рік становить 45 діб. Стаж служби в поліції на день звільнення складає 25 років 00 місяців 14 днів, вислуга років у календарному обчислені складає 25 років 00 місяців 14 днів, у пільговому обчислені складає 29 років 11 місяців 20 днів.
Позивач вважає, що Головне управління Національної поліції у м. Києві не провело з ним розрахунок повністю. Зокрема, невірно розраховано суму виплаченого грошового забезпечення, роботу в нічний час, невикористану відпустку, компенсацію за не отримане речове майно, тощо.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив. Стверджує, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат, встановлених відповідним наказом керівника в межах чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 19.05.1999, позивач з 19.05.1999 по 07.11.2015 проходив службу в ГУ МВС України в місті Києві, а з 07.11.2015 по 31.12.2022 позивач проходив службу в ГУ НП у м. Києві.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 20.12.2022 № 1965 о/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 (позивач) звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 31.12.2022.
Відповідно до вказаного наказу №1965 о/с від 20.12.2022 позивачу встановлено щомісячну премію за грудень 2022 року в розмірі 109,439 відсотка. Невикористана щорічна чергова оплачувана відпустка за 2022 рік становить 45 діб. Стаж служби в поліції на день звільнення складає 25 років 00 місяців 14 днів, вислуга років у календарному обчислені складає 25 років 00 місяців 14 днів, у пільговому обчислені складає 29 років 11 місяців 20 днів.
Як вказується в позовній заяві, представником позивача було подано адвокатські запити до ГУ НП у м. Києві від 06.01.2023 №23, від 20.02.2023 №169 та від 20.06.2023 року щодо підстав та сум нарахувань під час проходження служби.
Листами ГУ НП у м. Києві від 02.02.2023 №32-аз/125/05/30-2023, від 24.02.2023 №169аз/125/05/30-2023 та від 03.07.2023 №55аз/125/30/01-2023 позивачу було надано відповідь.
Підставою звернення з даним позовом є те, що позивач вважає, що відповідачем не провело з ним повного розрахунку при звільненні, зокрема, відповідачем невірно розраховано суму виплаченого грошового забезпечення, роботу в нічний час, невикористану відпустку, компенсацію за не отримане речове майно, тощо.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю позивач і звернувся з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо позовних вимога в частині виплати позивачу доплат за службу в нічний час з 07.11.2015 по 31.12.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно по частин першої, другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VII (далі - Закон № 580-VII) (в редакції станом на час звільнення позивача) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 вказаної Постанови № 988 визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VII, Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Згідно пункту 5 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. При цьому, доказом виконання обов'язків у нічний час можуть бути графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції, довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час.
Судом встановлено, що в позовній заяві позивач посилається на те, що перебуваючи на службі в поліції заступав на чергування в добові наряди у 2017, 2018, 2019 та 2020 роках, про що робились записи у журналі.
Водночас, позивачем до позовної заяви не подано будь-яких доказів на підтвердження його служби в нічний час з 07.11.2015 по 31.12.2022.
Як зазначено відповідачем у відповіді на адвокатський запит від 02.02.2023 № 32-аз/125/05/30-2023, а також у відзиві, керівництвом полку поліції особливого призначення № 1 облік фактичного часу служби в нічний час не проводиться, оскільки довідок обліку несення позивачем служби в нічний час, за формою визначеною в Додатку до Порядку № 260 не оформлялась та до фінансового підрозділу не подавалась.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що за відсутності матеріалах справи графіку нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції, про службу позивача в нічний час, а також за відсутності довідок обліку несення позивачем (поліцейським) служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку № 260, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу доплат за службу в нічний час з 07.11.2015 по 31.12.2022.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача сплатити грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна (однострій) під час проходження служби в Національній поліції України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 580-VIII поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України (частина четверта статті 20 Закону № 580-VIII).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя статті 59 Закону № 580-VIII).
Опис і зразки предметів однострою поліцейських затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 823 «Про однострій поліцейських».
Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.09.2017 № 772 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2019 № 1100), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2017 за № 1224/31092 (далі - Порядок № 772).
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 772 однострій - загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно; строк носіння (експлуатації) предметів однострою - час, установлений нормами належності, протягом якого предмет має носитися або перебувати в експлуатації.
Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку № 772 одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу на відповідних посадах у Національній поліції України.
Використання предметів однострою, які не відповідають описам та зразкам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забороняється. Рішення щодо подальшого обліку, використання або списання таких предметів однострою приймається керівником відповідного органу поліції, ЗВО, інших державних органів, установ та організацій у встановленому законодавством порядку (пункт 4 Розділу І Порядку № 772).
Забезпечення одностроєм у поліції здійснюється централізовано структурним підрозділом центрального органу управління поліцією з питань матеріально-технічного та ресурсного забезпечення (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку № 772).
Отримання предметів однострою здійснюється на підставі відповідного рішення керівництва поліції (пункт 4 Розділу ІІІ Порядку № 772).
Строк носіння (експлуатації) предметів однострою починає обчислюватися з дня фактичної видачі їх у користування (експлуатацію). Час зберігання предметів однострою на складі не зараховується до строку їх носіння (експлуатації). На кожного поліцейського для здійснення контролю за станом використання ним предметів однострою згідно з нормами належності та за строками їх носіння (експлуатації) оформлюється арматурна картка. Облік предметів однострою в арматурній картці ведеться з дати призначення поліцейського на відповідну посаду або зарахування на навчання до ЗВО згідно з наказом по особовому складу (пункти 1, 2, 3 Розділу IV Порядку № 772).
Предмети однострою особистого користування передаються поліцейським безоплатно. Предметами однострою особистого користування забезпечуються поліцейські, визначені в пункті 3 розділу I цього Порядку, із дня призначення на посаду або зарахування на навчання до ЗВО. Предмети однострою особистого користування видаються поліцейським на майбутній термін служби або з урахуванням навчання у ЗВО та на строк, що передбачений нормами належності. Чергова видача поліцейським однострою особистого користування проводиться після закінчення строків його експлуатації (носіння). Дострокова видача предметів однострою дозволяється тільки у випадках, передбачених цим Порядком. Предмети однострою, що належать до видачі поліцейським за декількома нормами, видаються за тією, строк носіння (експлуатації) за якою менший (пункти 1, 2, 3, 4 Розділу V Порядку № 772).
Однострій, що знаходиться в органах (закладах, установах) поліції, ЗВО, підлягає обов'язковому обліку. Облік здійснюється шляхом оформлення відповідних документів, правильного та своєчасного занесення записів до книг, карток та інших облікових документів усіх операцій з руху та змін якісного стану предметів однострою (абзац перший пункту 2 Розділу VII Порядку № 772).
Книги та інші документи з обліку однострою оформлюються та ведуться згідно з вимогами цього Порядку і зберігаються згідно з вимогами законодавства. Упровадження облікових документів невстановленої форми заборонено (пункт 3 Розділу VII Порядку № 772).
Підставою для оформлення арматурної картки є наказ про призначення на посаду (зарахування на навчання) в орган (заклад, установу) поліції, ЗВО, а на поліцейського, якого переведено з іншого органу (закладу, установи), ЗВО, крім наказу,- атестат на предмети однострою (абзац перший пункту 11 Розділу VII Порядку № 772).
Арматурні картки обліковуються в реєстрі арматурних карток. Реєстр арматурних карток нумерується, прошнуровується, скріплюється печаткою, підписується керівником підрозділу забезпечення та реєструється згідно з вимогами діловодства (пункт 13 Розділу VII Порядку № 772) .
Для видачі однострою поліцейським на підставі облікових даних арматурних карток оформлюється в одному примірнику роздавальна відомість на предмети однострою (додаток 12). З метою уникнення безпідставної видачі предметів однострою зазначений у роздавальній відомості на предмети однострою список поліцейських перевіряється посадовою особою підрозділу кадрового забезпечення. Роздавальна відомість на предмети однострою вважається виконаною, якщо згідно з нею здійснено видачу предметів однострою вказаним у ній поліцейським, повністю або частково відповідно до зазначеної кількості, її підписано всіма передбаченими посадовими особами, а дані про видачу внесено до арматурних карток поліцейських, яким було видано предмети однострою. Виконана роздавальна відомість на предмети однострою має бути передана до бухгалтерської служби органу (закладу, установи) поліції, ЗВО у строк не більше 30 днів з моменту здійснення в ній первинного запису про видачу предметів однострою поліцейським, але не пізніше останнього дня звітного місяця. Роздавальна відомість на предмети однострою, оформлена під час видачі поліцейським предметів однострою особистого користування, є підставою для складання акта списання встановленої форми та відображення інформації про проведену господарську операцію в бухгалтерському обліку відповідного органу (закладу, установи) поліції, ЗВО. Після видачі предметів однострою особистого користування забезпечується їх управлінський облік. Виконана роздавальна відомість на предмети однострою є підставою для складання акта введення в експлуатацію предметів однострою, що використовуються як інвентарне майно. В акті за потреби зазначається зведена інформація з однієї або декількох роздавальних відомостей на предмети однострою з посиланням на тотожну інформацію, що відображена в роздавальній(их) відомості(ях) на предмети однострою (пункт 16 Розділу VII Порядку № 772).
Відповідно до пункту 10 Розділу V Порядку № 772 відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби з таких підстав: у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; за власним бажанням; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; через службову невідповідність.
Керівник відповідного органу поліції не пізніше ніж за 5 робочих днів до звільнення поліцейського зі служби видає наказ про відшкодування особою вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Поліцейському видається під розписку належно завірена копія наказу про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування.
Відрахування з грошового забезпечення поліцейського здійснюються виключно за його письмової згоди або в судовому порядку.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 772 встановлено, що в разі звільнення поліцейського зі служби з підстав, які зазначені у пункті 10 Розділу V Порядку № 772, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. При цьому норми спеціального законодавства не передбачають компенсаційні виплати вартості неотриманих предметів однострою поліцейському в разі його звільнення. Не передбачено і Порядком № 260 такого виду додаткового грошового забезпечення як надбавка за використання цивільної форми одягу.
Посилання позивача на норми Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, суд до уваги не бере, оскільки згідно з пунктом 1 цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація). Отже, перелік осіб, на яких поширюється дія зазначеного Порядку, є вичерпним, і працівники податкової міліції до вказаного переліку не відносяться.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно та зобов'язання відповідача здійснити виплату такої компенсації не належать до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплату на користь позивача грошової компенсації, за невикористану частину відпусток як основних та додаткових за 2015 та 2016 роки, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 92 Закону № 580-VIII (в редакції станом на час звільнення позивача) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до частин 1, 2, 7, 10, 11 статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
При цьому, згідно п.8 розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Дослідивши наявний в матеріалах справи наказ від 20.12.2022 № 1965 о/с «Про особовий склад», яким позивача звільнено зі служби в поліції, судом встановлено, що позивачу виплачено грошову компенсацію за 45 невикористаних днів відпустки у році звільнення (2022 рік).
Разом з тим, з листів ГУ НП у м. Києві від 02.02.202 року №32-аз/125/05-30-2023 та від 24.02.2023 №169-аз/125/05/30-2023 вбачається, що ОСОБА_1 мав такі щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки, а саме: 2015 рік не використав у кількості 04 доби; 2016 рік використав у кількості 30 діб, залишок 13 діб; 2017 рік використав у повному обсязі; 2018 рік використав у повному обсязі; 2019 рік використав у повному обсязі; 2020 рік використав у повному обсязі; 2021 рік використав у повному обсязі; 2022 рік не використав у кількості 45 діб.
Також у вказаних листах зазначено, що за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 рік сплачена компенсація в кількості 45 діб та повідомлено, що ОСОБА_1 з рапортом про надання невикористаних частин щорічних оплачуваних відпусток за 2015 та 2016 роки не звертався.
Отже спірним у даній частині є питання правомірності дій відповідача щодо не виплати позивачу під час звільнення компенсації за не використані дні відпустки за 2015 - 2016 роки. Позивач вважає що відповідач повинен був виплатити таку компенсацію під час звільнення. Натомість відповідач вказує що позивач не звертався з відповідною заяво про її виплату під час звільнення.
Між тим, системний аналіз вищевикладених вище норм матеріального права свідчить про те, що за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпусток.
Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, було предметом дослідження Верховного Суду також у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.
У справі № 160/10875/19, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і зазначив наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд звернув увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Таким чином, Верховний Суд у справі №160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що позовні вимоги в частині здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану частину відпусток як основних та додаткових за 2015 та 2016 роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 640/85/20, від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21, які в силу до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає застосуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період з 24.02.2023 по 30.04.2023 та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 31.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Перед усім суд вважає, що позивачем в позовній заяві та в уточненні допущено технічну описку щодо визначення періоду додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень, а саме замість періоду з 24.02.2022 по 30.04.2022 позивачем допущено описку та помилково вказано за період з 24.02.2023 по 30.04.2023.
Це підтверджується змістом позовної заяви та враховуючи звільнення позивача зі служби в поліції 31.12.2022 згідно наказу ГУ НП у м. Києві від 20.12.2022 № 1965 о/с.
Отже щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 31.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням попередньо виплаченої суми, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа від 02.02.2023 № 32/аз/125/05/30-2023 ГУ НП у м. Києві зазначено, що:
- за період з 24.02.2022 по 25.03.2022 ОСОБА_1 було виплачено винагороду 20000 грн. за 30 днів;
- за період з 26.03.2022 по 24.04.2022 виплату здійснено в розмірі 15680,00 грн. за 11 днів;
- за період з 06.04.2022 по 24.04.2022 винагорода не нараховувалася на підставі довідки про тимчасову непрацездатність;
- за період з 25.04.2022 по 24.05.2022 винагорода виплачена в розмірі 29400 грн. за 27 днів;
- з 25.04.2022 винагорода не нараховувалась на підставі довідки про тимчасову непрацездатність від 05.04.2022 № 058058;
- 07.05.2022, 08.05.2022 винагорода не нараховувалась на підставі табелю виходу на роботу № 38-269;
- за період з 25.05.2022 по 23.06.2022 винагорода виплачена у розмірі 28500 грн. за 26 днів;
- за період з 22.10.2022 по 20.11.2022 виплачена винагорода в розмірі 16000 грн. за 16 днів;
- за період з 21.11.2022 по 01.12.2022 виплачена винагорода в розмірі 11000 грн. за 11 днів;
- за період з 02.12.2022 по 23.12.2022 виплачена винагорода в розмірі 21290,28 грн. за 22 дня;
- за період з 24.12.2022 по 25.12.2022 виплачена винагорода в розмірі 1935,48 грн. за 2 дня;
- за період з 26.12.2022 по 31.12.2022 виплачена винагорода в розмірі 5806,48 грн. за 2 дня.
Позивач вважає, що відповідачем було допущено протиправні дії, щодо не виплати йому за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 (включно) розмір додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., а у період з 01.05.2022 по 31.12.2022 (включно) 30000 грн. щомісячною.
Зокрема, позивач стверджує, що Постановою № 168 передбачено його право на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану, а саме у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 року (включно) розмір додаткової винагороди, зокрема для поліцейських, був фіксованим та становив 100 000 грн., а у період з 01.05.2022 по 18.07.2022 (включно) розмір додаткової винагороди, зокрема для поліцейських, був фіксованим та становив 30000 грн. щомісячною, але і після 18.07.2022 позивач виконував свої обов'язки, отже відповідно до вищезазначеного законодавства повинен був отримувати додаткову винагороду у розмірі 30000 грн.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 постановлено, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався (востаннє строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента від 26 липня 2023 року № 451/2023) і діє дотепер.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною першою статті 16 вищевказаного Закону встановлено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних i запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України затверджено постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 (далі - Постанова № 168).
На період спірних правовідносин, пункт 1 вказаної Постанови містив наступне положення: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового i начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах i зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 (яка набула чинності з 19.07.2022) та застосовується з 24.02.2022, Постанова № 168 має наступну реакцію: Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також відповідно до пункту 21 Постанови № 168 Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 28.11.2022 № 775, яким затвердило Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану.
У пункті 3 цього Наказу зазначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 8 Порядку та умов, який застосовується з 24 лютого 2022 року, підпункту 9 пункту 14 Порядку та умов, який застосовується з 1 липня 2022 року, підпункту 10 пункту 14 Порядку та умов, який застосовується з 1 травня 2022 року.
Статтею 23 Закону № 580-VІІІ закріплені основні повноваження поліції, зокрема пунктом 24 частини 1 встановлено, що поліція бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Також статтею 24 Закону № 580-VІІІ визначені додаткові повноваження поліції, а саме у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначаються залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліцію інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначаю Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 Постанова № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п.3 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 6, 9 Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до наказу Голови Національної поліції України від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту несення 08.04.2022 службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» для працівників закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України установлено шестиденний робочий тиждень, та відмінено вихідний день суботу і святкові дні.
23.03.2022 Головою Національної поліції України затверджено «Порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі поліцейських у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження проведення перебування поліцейських в районах проведення зазначених заходів», додаток до Методичних рекомендацій.
Відповідно до вказаного Порядку, для документального підтвердження безпосередньої участі поліцейських Національної поліції України у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також для підтвердження перебування поліцейських в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи (підписані або затверджені керівником органу, підрозділу): наказ; доручення; стройова записка; список особового складу, який залучався до виконання завдань; рапорт, доповідна записка начальника органу, підрозділу Національної поліції України про участь кожного поліцейського (у тому числі з числа оперативно підпорядкованого складу) у виконанні завдань; розрахунок; книга нарядів.
Згідно п.2 розділу I «Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і Начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Методичні рекомендації), додаткова винагорода є окремим тимчасовим видом грошового забезпечення поліцейських, який виплачується на період дії воєнного стану, за період проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами та тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії згідно з умовами, передбаченими розділами 2-5 Методичних рекомендацій.
Виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби поліцейського де він призначений на штатну посаду на підставі наказів такого органу, установи. Видання наказу здійснюється щомісяця не пізніше 28 числа (до завершення воєнного стану).
Накази про встановлення винагороди поліцейським, які тимчасово зареєстровані та стали на облік згідно з вимогами наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» чи стосовно яких була відсутня інформація для встановлення винагороди, можуть бути видані після отримання необхідних даних, інформації тощо. Додаткова винагорода виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу 2 Методичних рекомендацій: Додаткова винагорода встановлюється пропорційно та виплачуються поліцейським за календарний період проходження служби в розрахунковому місячному періоді з урахуванням умов щодо періодів, які не враховуються до періоду, за який може бути встановлена винагорода згідно з розділом IV цих Методичних рекомендацій.
Додаткова винагорода встановлюється, ураховуючи кількість календарних днів проходження служби, крім періодів, зазначених у пункті 1 розділу IV цих Методичних рекомендацій.
Для оформлення наказу про встановлення додаткової винагороди керівниками структурних або відокремлених підрозділів органу (установи) поліції подаються списки поліцейських з пропорційно обрахованим розміром винагороди, що пропонується до встановлення.
Розділом IV Методичних рекомендацій встановлені періоди, що не враховуються та особливості, що не унеможливлюють установлення додаткової винагороди, зокрема відсутність працівників за місцем знаходження органу (підрозділу), закладу з незаконних причин. Додатком № 2 Методичних рекомендацій визначено перелік дій (заходів) з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до забезпечення яких можуть залучатися поліцейські.
Таким чином, суд приходить висновку, що позивач отримував додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168.
Суд наголошує, що позивач звертаючись до суду не надав жодних доказів на обґрунтування позовних вимог щодо не виплати відповідачем у спірний період додаткової винагороди.
Відповідно до Постанови № 168, яка набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже суд вважає, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки доказів того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів ним до суду не надано.
Суд підкреслює, що виконання повсякденних службових та посадових обов'язків, встановлених положеннями Закону України «Про національну поліцію» є підтвердженням факту прийняття участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що дає право на отримання винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, оскільки позивач не може самостійно трактувати свої дії, як такі, що свідчать про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Законодавець в подальшому впорядкував умови, за яких особам, наведеним у п.1 Постанови № 168 передбачена виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн. та надав тлумачення поняттю безпосередньої участі в бойових діях або заходах.
Так, термін "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів", визначено окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29, наказами Державної прикордонної служби України "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168", зокрема наказом від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775.
Зазначеними нормативно-правовими актами визначено, які саме дії військовослужбовців, поліцейських, тощо, слід відносити до безпосередньої участі в бойових діях або заходах та визначено якими саме документами така участь підтверджується.
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даній справі позивач не надав суду належних та достатніх доказів в обґрунтування наявності правових підстав для звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 та додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 31.03.2022 по 31.12.2022.
А отже, враховуючи, що позивачем таких доказів не надано, наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину відпусток як основних та додаткових за 2015 та 2016 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул.. Володимирська 15; код ЄДРПОУ 40108583) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористану частину відпусток як основних та додаткових за 2015 та 2016 роки.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.