21 липня 2025 року справа №320/3952/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач, ГУ НП в м. Києві), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач своєю відповіддю № 4177/175/05/30-2023 протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що призначення вищезазначеної одноразової грошової допомоги в разі встановлення поліцейському інвалідності до дати звільнення чинним законодавством не передбачено.
Зазначає, що позивача було звільнено зі служби в поліції згідно з наказом від 26.12.2018 №1282 о/с. Проте рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/1685/19 скасовано наказ ГУ НП у м. Києві №1282 о/с від 26.12.2018 та поновлено позивача на посаді. Наказом ГУ НП у м. Києві від 28.02.2020 № 201 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Стверджує, що після звільнення 26.12.2018 позивач звернувся до відповідних медичних органів про встановлення інвалідності та втрати професійної працездатності. Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 17.12.2019 серія АГ № 0025773 було встановлено, що позивач втратив 40% професійної працездатності.
Отже позивач, на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» має право на виплату одноразової допомоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена до винесення наказу про його звільнення зі служби в поліції через хворобу, висновок комісії з питань виплати одноразової грошової допомоги про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності та всі відповідні дії ГУ НП у м. Києві є правомірним.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на підставі наказу від 27.06.2014 № 547 о/с.
07.11.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу від 07.11.2015 № 72 о/с та прийнято на службу до органів Національної поліції на підставі наказу від 07.11.2015 № 77 о/с, що пов'язано із створення Національної поліції та переведенням у її структуру полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ».
Наказом ГУ НП у м. Києві від 07.12.2018 № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » накладено дисциплінарне стягнення на збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сержанта поліцію ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 1 і 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимоги пунктів 4 і 8 частини третьої статті 1 та частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також вимоги наказу ГУ НП у м. Києві від 20.03.2017 № 356, а саме за безпідставну відсутність на службі без поважних причин 19.11.2018, 20.11.2018, 21.11.2018, 22.11.2018 та 23.11.2018.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 22.12.2018 № 902 внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.12.2018 № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » у зв'язку із допущенням технічної помилки.
На підставі наказу ГУ НП у м. Києві від 07.12.2018 № 865 відповідачем видано наказ від 26.12.2018 № 1282 о/с «Щодо особового складу», яким звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» сержанта поліцію ОСОБА_1 26.12.2018.
Не погоджуючись з такими наказами відповідача позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/1685/19, яке набрало законної сили 09.09.2020, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у м. Києві від 07.12.2018 № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.12.2018 № 902.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у м. Києві №1282 о/с від 26.12.2018 № 1282 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 з посади збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» з 26.12.2018.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» з 27.12.2018.
Стягнуто з ГУ НП у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 110 049,36 грн.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 28.02.2020 № 201 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно довідки МСЕК від 17.12.2019 серія АГ № 0025773 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, було встановлено, що позивач втратив 40% професійної працездатності. Причина втрати працездатності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.12.2019 серія АВ №0963953, підтверджено отримання позивачем 3 групи інвалідності з 16.12.2019. Причина втрати працездатності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції. Інвалідність встановлена до 01.01.2022.
Згідно дубліката посвідчення НОМЕР_1 від 06.10.2020 позивач має пільги встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач звернувся до ГУ НП у м. Києві з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, втратою 40% працездатності та встановленням 3 групи інвалідності.
Листом-відповіддю від 18.07.2023 № 4177/175/05/30-2023 відповідач повідомив, що комісією з питань виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Відмова вмотивована тим, що виплата одноразової грошової допомоги поліцейським здійснюється відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» (зі змінами). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Призначення вищезазначеної одноразової грошової допомоги в разі встановлення поліцейському інвалідності до дати звільнення чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом IX Закону № 580-VIII, яким визначаються службовий час і час відпочинку (стаття 91), відпустки та обчислення їх тривалості (статті 92, 93), грошове, медичне, житлове забезпечення (статті 94 - 96), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97 - 101), пенсійне забезпечення (стаття 102), навчання дітей (стаття 103), захист прав та законних інтересів працівників поліції (стаття 104).
Наведені положення Закону № 580-VIII щодо визначення прав поліцейських, які гарантуються державою у разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що пов'язані з проходженням ним служби та перешкоджають подальшому її проходженню, вказують на наявність комплексу організаційно-юридичних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту цих осіб.
Зокрема, згідно пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII (в редакції станом на час звільнення позивача згідно з наказом ГУ НП у м. Києві № 201 о/с від 28.02.2020) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, зазначене положення Закону № 580-VIII застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
- інвалідності повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;
- інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
- причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, від 22.01.2019 у справі № 2340/2663/18.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що у позивача наявні всі три вказані вище умови, а саме:
- згідно наказу ГУ НП у м. Києві від 28.02.2020 № 201 о/с «Щодо особового складу» позивача було звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII;
- з 16.12.2019 позивачу встановлена 3 група інвалідності (втратив 40% професійної працездатності), що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.12.2019 серія АВ № 0963953 та довідкою МСЕК від 17.12.2019 серія АГ № 0025773;
- згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.12.2019 серія АВ №0963953 причина втрати працездатності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Отже дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги є неправомірними.
Крім того, при вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
На час звільнення позивач згідно з наказом ГУ НП у м. Києві № 201 о/с від 28.02.2020 діяв також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, яким було затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок).
Цей Порядок визначав механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).
Згідно підпункту 4 пункту 4 розділу I Порядку передбачено, що випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
А відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу IІ Порядку днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Отже зі змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та вказаного вище Порядку вбачається, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов'язків за станом здоров'я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги (лист від 18.07.2023 № 4177/175/05/30-2023) виходив з того, що призначення вищезазначеної одноразової грошової допомоги в разі встановлення поліцейському інвалідності до дати звільнення чинним законодавством не передбачено.
Судом встановлено, що позивача вперше було звільнено з лав Національної поліції 26.12.2018 згідно наказу ГУ НП у м. Києві № 1282 о/с згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже вказаний наказ ГУ НП у м. Києві № 1282 о/с від 26.12.2018 про звільнення позивача не був обґрунтований звільненням на підставі хвороби.
Позивачем з 16.12.2019 отримано 3 групи інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.12.2019 серія АВ №0963953. А згідно довідки МСЕК від 17.12.2019 серія АГ № 0025773 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивач втратив 40% професійної працездатності, причина втрати працездатності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/1685/19, яке набрало законної сили 09.09.2020, наказ ГУ НП у м. Києві № 1282 о/с від 26.12.2018 про звільнення позивача скасовано.
Наказом ГУ НП у м. Києві № 201 о/с від 28.02.2020 «Щодо особового складу» позивача було звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Проте на час прийняття ГУ НП у м. Києві наказу № 201 о/с від 28.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/1685/19 не набрало законної сили.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/1685/19 набрало законної сили 09.09.2020, згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, якою апеляційну скаргу ГУ НП у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2020 по даній справі повернуто у зв'язку з пропуском строку подачі апеляційної скарги та невиконанням вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 в свою чергу залишена без змін постановою Верховного Суду від 15.04.2021.
Тобто позивач був звільнений з поліції до набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/1685/19.
Як наслідок, суд вважає необґрунтованим доводи відповідача, що позивач на час встановлення інвалідності знаходився на службі в поліції.
Суд зазначає, що саме в наказі ГУ НП у м. Києві № 201 о/с від 28.02.2020 вказана причина звільнення, яка передбачена пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
В свою чергу позивач не міг повторно звернутися до відповідних органів про встановлення інвалідності, оскільки йому вона була вже встановлена у належний спосіб з 16.12.2019, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.12.2019 серія АВ № 0963953 та довідкою МСЕК від 17.12.2019 серія АГ № 0025773.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що відмова відповідача у виплати позивачу одноразової грошової допомоги, викладена в листі від 18.07.2023 № 4177/175/05/30-2023 є необґрунтованою та протиправною.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
В силу статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
За наведених вище обставин позовній вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська 15; код ЄДРПОУ 40108583) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.