22 липня 2025 року Справа № 280/702/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРОШКОВІ ФАРБИ УКРАЇНИ» (Харківське шосе, 56, м. Київ, 02175), в особі представника - адвоката Ями Дмитра Миколайовича (вул. Професора Толока, 13, кв. 100, м. Запоріжжя), до ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ (вул. Сергія Синенка, 12, м. Запоріжжя, 69041) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРОШКОВІ ФАРБИ УКРАЇНИ» (далі - позивач, ТОВ «ПФУ»), в особі представника - адвоката Ями Дмитра Миколайовича, до ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ (далі - відповідач, Митниця), в якому позивач просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2025/000003/1 від 16.01.2025.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору і всі інші судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 03.02.2025 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
11.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 17.02.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
26.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, а також заява про розгляд справи з викликом сторін. В обґрунтування заяви зазначає, що розгляд даної справи з викликом сторін необхідний для забезпечення належного захисту інтересів митниці та належного супроводження судової справи та в зв'язку з важливістю даної справи для митниці, з метою повного та всебічного встановлення обставин даної справи, наданням можливості митниці надати пояснення по суті справи.
В обґрунтування відзиву митний орган зазначив, що в поданих позивачем документах, на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 27.02.2025 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд з викликом сторін справи №280/702/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін було відмовлено.
03.03.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
05.03.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ТОВ «ПФУ» 16.01.2025 до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку електронну митну декларацію (далі - ЕМД), режим ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно №25UA112080000147U3 на товар:
«1. Поліефірна смола POLYESTER RESIN Р8670Т. Виробник Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd. Країна виробництва CN.»,
«2. Затверджувач CURING AGENT LC-552. Виробник Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd. Країна виробництва CN.»,
«3. Сульфат барію Barium Sulfate 2HB. Виробник Tian xiang (Qingdao) Fine Chemical
Co., Ltd. Країна виробництва CN».
До митного оформлення декларантом надіслано документи зазначені в гр. 44 даної ЕМД: Пакувальний лист від 20.08.2024 б/н, Рахунок-проформа від 20.08.2024 №LC202408200614JZ, Рахунок-фактура (інвойс) від 20.08.2024 №LC202408200614JZ, Коносамент від 03.10.2024 №ZM24100032, Автотранспортні накладні від 09.01.2025 №№43297790, №43297791, від 10.01.2025 №№43297792, 43297793, Банківський платіжний документ від 20.08.2024 №8, Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.12.2024 №137470, від 06.01.2025 №139353, від 10.01.2025 №139998, Банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 10.12.2024 №707, від 09.01.2025 №751, Документи, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.01.2025 №№2506-10, 2506-11, 2506-12, 2506-13, Доповнення до контракту від 20.08.2024 №2, Договір (контракт) про перевезення від 12.03.2024 №МКП/МО/2024/03-01, Додаткова угода від 02.09.2024 №020924-МО26, Сертифікати аналізу від 06.09.2024 №P8670T, від 20.08.2024 №LC-552, Витяг з каталогу виробника, Результати тестування від 26.08.2024 2HB, від 26.08.2024 44HB, Сертифікат аналізу від 31.03.2024 №R987, Технічні характеристики від 31.03.2024 №R987, Паспорт безпеки RED 170 від 11.09.2024, Технічний паспорт RED 170 від 11.09.2024, Сертифікат аналізу PR 170 від 11.09.2024, Паспорт безпеки BLUE PB15:3 від 12.09.2024, Технічний паспорт BLUE PB15:3 від 12.09.2024, Сертифікат аналізу PB 15:3 від 12.09.2024, Довідка опис від 10.01.2025 №1001/01, Довідка опис від 17.05.2024 №1705/01 з контрактом, копії МД країни відправлення від 30.09.2024 №№ 420420240000293159, 425820240001107361, 420420240000293155, Зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26.12.2023 №WL26122023.
Того ж дня декларантом надіслано: Договори (контракти) про перевезення від 05.06.2024 №EX0506/23, від 10.01.2023 №UA00046522, від 01.05.2023 Б/н, від 15.03.2024 №EX1503/24, від 01.06.2023 №EX0106/23, від 18.11.2024 №УТ-Ш/18112024, від 02.01.2025 №УТ-КСК/02012025.
Зазначене підтверджується гр. 44 ЕМД та витягом з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»).
Надсилання зазначених документів разом з ЕМД від 16.01.2025 №25UA112080000147U3 підтверджується гр. 44 зазначеної ЕМД та витягом з АСМО «Інспектор».
У відповідності до ст.337 Митного кодексу України, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне.
1. Відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 №WL26122023 продавець направляє покупцю специфіцирований рахунок на оплату який повинен зокрема містити: номер додатку до зовнішньоекономічного контракту, код товару ТН ЗЕД, вагу брутто. Поданий до митного оформлення рахунок від 20.08.2024 №LC202408200614JZ зазначеної інформації не містить.
2. Згідно п.5.8. зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 №WL26122023 продавець разом з товаром надає зокрема покупцю сертифікат якості та сертифікат походження товару. При цьому до митного оформлення ці документи не надані.
3. Копії митних декларацій країни відправлення від 30.08.2024 №№ 420420240000293155, 420420240000293159, 425820240001107361 не містять відомостей щодо зовнішньоекономічного контракту, а умови поставки (FOB) наведено без зазначення географічного пункту поставки. Разом з цим, копії митних декларацій країни відправлення містять посилання на коносаменти №№244746265B, 244746265A, 244746265C. Однак до митного оформлення надано коносамент від 03.10.2024 №ZM24100032.
В зв'язку з цим, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанта повідомлено про те, що протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
По товарам №№ 3, 4, 5 додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) договори (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації.
Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.
Декларантом 16.01.2025 засобами електронного зв'язку надіслано повідомлення, де зазначено: «Інші додаткові документи протягом 10 календарних днів, згідно вимог п.3 ст.53 Митного кодексу України, додаватися не будуть.»
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2025 №UA112080/2025/000003/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості №2ґ (резервного).
У митному оформленні ЕМД від 16.01.2025 №25UA112080000147U3 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2025/000010.
Оформлення вищезазначеного товару декларантом здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.01.2025 №25UA112080000174U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Вважаючи протиправним рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2025/000003/1 від 16.01.2025 позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.
При цьому, суд звертає увагу, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Щодо посилань митного органу на те, що «Відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 №WL26122023 продавець направляє покупцю специфіцирований рахунок на оплату який повинен зокрема містити: номер додатку до зовнішньоекономічного контракту, код товару ТН ЗЕД, вагу брутто. Поданий до митного оформлення рахунок від 20.08.2024 №LC202408200614JZ зазначеної інформації не містить», то суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено подання до митного органу банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі якщо рахунок сплачено.
Позивачем зазначені положення дотримано та надано митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 20.08.2024 №8, яка містить посилання реквізити контракту та додатку до нього, що є цілком достатнім для перевірки заявленої митної вартості імпортованого товару.
Суд зазначає, що митний орган здійснюючи митні формальності не наділений повноваженнями перевіряти дотримання сторонами усіх умов контракту, а лише перевіряє правильність визначення заявленої митної вартості товару. Тому, навіть умови невідповідності виставленого рахунку вимогам обумовленим в контракті, такі обставини жодним чином не можуть викликати сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару.
Стосовно посилань митного органу на те, що «Згідно п.5.8. зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2023 №WL26122023 продавець разом з товаром надає зокрема покупцю сертифікат якості та сертифікат походження товару. При цьому до митного оформлення ці документи не надані», то суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено, для підтвердження заявленої митної вартості товару, подання до митного оформлення сертифікатів якості та походження товару. А відповідно їх відсутність жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару та не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартість товару.
Стосовно встановленого недоліку «Копії митних декларацій країни відправлення від 30.08.2024 №№ 420420240000293155, 420420240000293159, 425820240001107361 не містять відомостей щодо зовнішньоекономічного контракту, а умови поставки (FOB) наведено без зазначення географічного пункту поставки. Разом з цим, копії митних декларацій країни відправлення містять посилання на коносаменти №№244746265B, 244746265A, 244746265C. Однак до митного оформлення надано коносамент від 03.10.2024 №ZM24100032», то суд зазначає, що митний орган не зазначає, яким чином вказані недоліки впливають на обґрунтованість заявленої митної вартість товару.
Більш того, подання декларацій країни відправлення до митного оформлення не є обов'язковим, а зазначені документи не мають безпосереднього впливу на перевірку достовірності заявленої митної вартості товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
На думку суду, позивачем було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Зауваження, наведені відповідачем у спірному рішенні, зводяться до констатації технічних помилок в певних документах.
Будь-яких розбіжностей, які могли б вплинути на визначення митної вартості товару, відповідачем не встановлено.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 та інших.
Між тим, в оскаржуваному рішенні зазначено лише номери митних декларацій, проте не наведено ніякої інформації щодо якості товару, умов постачання та інших відомостей.
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що позивачем надано Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості за резервним методом за ціною, наведеною у спірному рішенні, відповідачем не доведена.
Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 698,58 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення витрат на правничу допомогу, розрахунку кількості та вартості наданих адвокатом послуг, доказів сплати наданих послуг, до матеріалів адміністративної справи не надано.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРОШКОВІ ФАРБИ УКРАЇНИ» (Харківське шосе, 56, м. Київ, 02175), в особі представника - адвоката Ями Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ), до ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ (вул. Сергія Синенка, 12, м. Запоріжжя, 69041) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2025/000003/1 від 16.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРОШКОВІ ФАРБИ УКРАЇНИ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 698,58 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 58 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «22» липня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль