Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 липня 2025 року Справа№200/2757/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 10.04.2025 №052530004875 про відмову в призначенні пенсії за заявою про призначення пенсії за віком від 02.04.2025;
зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 02.04.2025 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020) із зарахуванням до страхового стажу періодів з 27.10.2003 по 31.01.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 31.10.2004, з 01.01.2005 по 05.01.2005 року, з 12.02.2025 по 25.02.2025.
Позивач зазначила, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії з підстав недосягнення віку є протиправним. Згідно з наведеним у позові під час вирішення питання про призначення пенсії відповідач мав застосовувати положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідно до яких вік призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 2) становить 50 років, а не положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Крім цього, позивач зауважила на протиправності неврахування періоду її перебування у відпустці по вагітності та пологам, відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку та періоду отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу, наполягала на достатності доданих нею документів до заяви про призначення пенсії для їх врахування.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у відзиві на позов зауважив на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для їх задоволення. За змістом відзиву право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з наведеним у відзиві до страхового стажу не враховано період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку через ненадання наказу про таку відпустку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.04.2025 звернулася через ВЕБ портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що є відповідачем у справі.
Рішенням від 10.04.2025 № 052530004875 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років). Згідно з рішенням пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону №1058) (Список №2), становить 55 років. Вік заявника на час звернення - 50 років 4 місяці.
Згідно з рішенням страховий стаж позивача становить 30 років 11 місяців 4 днів. Стаж за списком №2 - 18 років 11 місяців 23 дні. В результаті розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 05.01.2004 по 31.12.2004, оскільки не наданий наказ про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку.
Згідно з розрахунком стажу до страхового стажу не зараховано періоди з 27.10.2003 по 31.01.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 31.10.2004, з 01.01.2005 по 05.01.2005, з 12.02.2025 по 25.02.2025
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: “ працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з яким "пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. .
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначені ст. 56 Закону № 1788, при цьому згідно з пп. е, ж частини 3 цієї статті до стажу роботи зараховується також: е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
За змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю
Згдіно з підпунктами 3, 4 пунктом 3-1. Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
3) перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.01.2004 по 30.06.2013 включно;
4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01.01.2004 до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Абзацами 6 та 8 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01.01.2010 на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01.01.2010 - індивідуальними відомостями про застраховану особу;
період перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами у період з 01.01.2004 по 30.06.201 включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, індивідуальними відомостями про застраховану особу. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - тривалості, передбаченій пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням відповідача від 10.04.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недосягнення нею віку 55 років згідно з п. 2 частини другої ст. 114 Закону України № 1058, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та недостатності пільгового стажу.
Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку 55 років суд виходить із такого.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який становить 50 років за пунктом «б» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІ І у редакції Закону №2148-VIII.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні у зразковій справі судом визначені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки обставини справи № 200/2757/25 в частині вимог, що стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, суд визначає як безпідставні доводи відповідача про недосягнення позивачем віку призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею віку призначення пенсії протиправним.
Щодо вимог позивача про врахування до страхового стажу період перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку (з 27.10.2003 по 31.01.2004, з01.04.2004 по 30.04.2004, з01.06.2004 по 31.10.2004, з 01.01.2005 по 05.01.2005) суд виходить із нижчевикладеного.
Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 позивач, з 05.11.1993 прийнята на роботу до ВП Шахта Димитрова ДП «Красноармійськвугілля», в подальшому перейменованому у Відокремлений підрозділ «Шахта 5/6» ДП «Красноармійськвугілля», з 02.05.2019 звільнена за власним бажанням.
В Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про стаж позивача без сплати страхових внесків за 2003 рік - 2 місяці 5 днів за кодом ЗПЗ056Е1 - тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи підприємством (код ЄДРПОУ 26352392, Відособлений підрозділ Ш. Ім.Г.М.Димитрова ДП"Красноармійсьвугілля»), за 2004 рік - 2 місяці 14 днів за кодом ЗПЗ056Е1 тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи підприємством та 9 місяців 17 днів - за кодом ЗПЗ056Ж1 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (код ЄДРПОУ 26444272, Відособлений підрозділ "Шахтоуправління імені Г.М.Димитрова" ДП "Красноармійськвугілля»).
В матеріалах справи також наявне свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 , згідно з яким позивач є матір'ю громадянина ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд вважає, що зазначені документи у сукупності є достатніми для підтвердження фактів перебування позивача у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами протягом 2 місяців та 4 днів у 2003 році та 2 місяці 14 днів у 2004 році, перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, через що зазначені періоди на підставі ст. 181 Кодексу законів про працю України, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають врахуванню до страхового стажу. Щодо врахуванню до страхового стажу періоду тривалістю 5 днів у 2005 році - з 01.01.2005 по 05.05.2005, то він не підлягає врахуванню, до страхового стажу, оскільки у відомостях про застраховану особу відсутня інформація про перебування позивача протягом зазначеного періоду у відпустці по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, будь-які інші документи, які б посвідчували зазначену обставину в матеріалах справи також відсутні.
Щодо вимог позивача про врахування до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 12.02.2025 по 25.02.2025 суд виходить із нижчевикладеного.
Згідно з записами 12, 13 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» з 28.11.2024, виплату цієї допомоги припинено з 25.02.2025. Суд вважає наведені записи трудової книжки належними та допустимими доказами отримання позивачем допомоги по безробіттю, будь-яких документів, які б свідчили про неправомірність цих записів відповідачем не надано, а тому, зазначений період також у відповідності до ст. 24 Закону № 1058 підлягає врахуванню до страхового стажу роботи позивача.
Враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення відповідачем порушень під час обчислення страхового стажу, що призвели до неправильного визначення тривалості стажу позивача та висновки суду про необґрунтованість відмови відповідача у призначенні пенсії з підстав недосягнення пенсійного віку, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.04.2025 №052530004875 та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах на підставі заяви від 02.04.2025 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020) із зарахуванням до страхового стажу періодів з 27.10.2003 по 31.01.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 31.10.2004, з 12.02.2025 по 25.02.2025.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 цієї статті встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з наявними в матеріалах справи документами судові витрати складаються з витрат на сплату судового збору розміром 968,96грн за квитанцією від 16.04.2025 № 3272-5329-5958-9520. Враховуючи те, що спір виник через неправильні дії відповідача суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в повному обсязі.
На підставі викладеного, положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії від 10.04.2025 №052530004875.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду в Тернопільській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 із зарахуванням до страхового стажу періодів з 27.10.2003 по 31.01.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 31.10.2004, з 12.02.2025 по 25.02.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області суму сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач) - юридична адреса: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769
Суддя А.С. Михайлик