Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 липня 2025 року Справа№640/20693/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації,
Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:457:0002, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Опришківська, 45.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство" (02092, м. Київ, вул. Опришківська, 35, код ЄДРПОУ 03359635).
Справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи ухвалено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач заначив, що зміна в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0076 лісогосподарського призначення на землі житлової і громадської забудови за відсутності відповідного рішення Київської міської ради та без урахування обмежень, передбачених ст.ст. 57, 63 Лісового кодексу України, суперечить вимогам чинного законодавства.
Вважаючи, що відповідачем допущені порушенням при здійсненні вказаної державної реєстрації земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв у межах, визначених чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також у відзиві вказано, що у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а захисту права власності на земельну ділянку. На думку відповідача, відсутні підстави для його розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, просив закрити провадження у справі за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:457:0002, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Опришківська, 45.
В обґрунтування клопотання про закриття провадження відповідачем зазначено, що фактично прокурором подано позов з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яка за своєю суттю є вимогою про усунення перешкод у здійсненні власником, Київською міською радою, права користування та розпоряджання своїм майном. Даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Також зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі має бути особа, в чиїх інтересах вчинена така реєстрація.
Оскарження відповідних дій щодо державної реєстрації земельної ділянки 8000000000:66:457:0002 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку фактично стосується заявлених майнових прав позивача на цю земельну ділянку, яка, на його думку, є комунальною власністю та відноситься до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а захисту права власності на земельну ділянку. Відтак, відсутні підстави для його розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Окрім того, на думку відповідача, спір у цій справі не є компетенційним, оскільки в цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції територіального органу Держгеокадастру та іншого суб'єкта владних повноважень та вирішення судом цього спору, який виник між Київською міською радою (позов подав Прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради) та державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, не відповідатиме меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки зводитиметься до розгляду державою в особі уповноваженого нею органу (суду) спору між іншими її органами, тобто спору держави із самою собою. Невідповідність меті вирішення публічно-правового спору та завданням адміністративного судочинства обумовлює потребу розв'язання такого спору в межах існуючих адміністративних процедур, а не в судовому порядку.
Щодо заявленого клопотання про закриття провадження у справі через відсутність підстав для розгляду позовних вимог за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
З вищенаведеного констатується, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно - правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Спірні правовідносини у справі, що розглядається, врегульовані, зокрема, Законом України від 07 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр", згідно з нормами статті 1 якого державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Суд підкреслює, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев'ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
Зміст вищенаведених норм також засвідчує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 640/10412/21.
Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 817/154/18).
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16.
Окрім цього, відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи жодних речових прав на спірну земельну ділянку не було зареєстровано.
Тому суд вважає, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Спору про речове право у справі, що розглядається, не виникло.
Аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов у постановах від 27 липня 2022 року у справі №640/10412/21 та від 29 вересня 2022 року у справі № 160/15715/20.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.
Треті особи правом на надання пояснень не скористались.
Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
Рішенням виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1188 «Про утворення управління зеленої зони міста Києва при виконкомі Київської Міськради депутатів трудящих та затвердження структури, штатів, посадових окладів і статуту управління» Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство» є постійним лісокористувачем земельної лісової ділянки виділ 1 лісового кварталу № 28 Дніпровського лісництва.
За матеріалами лісовпорядкування та інформації КП «Дарницьке ЛПГ» від 22.09.2022 №248 вказана земельна лісова ділянка належить до вкритих лісовою рослинністю земель, лісів рекреаційно-оздоровчого призначення, розташовані в межах міст, селищ та інших населених пунктів. Даний виділ є сосновим насадженням природного походження сосни звичайної з домішкою інших деревних порід віком більше 120 років. Будь-які об'єкти житлової нерухомості, житлові будинки або інші споруди на землях виділу 1 лісового кварталу 28 Дніпровського лісництва ніколи не знаходились.
В ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12021100040002366 встановлено, що внаслідок використання недостовірних документів у вказаному виділі 1 лісового кварталу № 28 Дніпровського лісництва здійснено незаконну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:66:457:0002 та зі зміною її цільового призначення в Державному земельному кадастрі з ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на землі для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 проведені роботи з технічної інвентаризації житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
ФОП ОСОБА_2 складено довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси від 21.05.2021 №12/03 згідно якої виявлено житловий будинок літ. «А» загальною площею 45,0 кв.м, житловою 21,8 кв.м, який зі слів замовника побудований господарчим способом у 1991 році.
У подальшому на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. відповідно до рішення від 31.01.2022 №63151170 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 45,0 кв.м на АДРЕСА_2 .
Наказом Міністерства юстиції України від 07.11.2022 №4972/5 вказане рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С. скасовано, оскільки державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок здійснено всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень», абз. 1 п. 12, абз. 2 п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та використано документи, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
З листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 13.10.2022 вбачається, що в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документ стосовно присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості: АДРЕСА_2 .
У подальшому з метою набуття права користування земельною ділянкою лісового фонду в межах виділу 1 лісового кварталу 28 Дніпровського лісництва КП «Дарницьке ЛПГ» ОСОБА_1 ініційовано виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та приватним підприємством «Фірма «Інженер» на його замовлення 03.02.2022 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Метою виготовлення на замовлення ОСОБА_1 технічної документації виступає уточнення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), впорядкування землекористування, забезпечення обліку та контролю за раціональним використанням земель, підготовка технічної земельно-кадастрової та правової документації для внесення даних державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера земельній ділянці та наданням ОСОБА_1 витягу з державного земельного кадастру на зазначену земельну ділянку.
У пояснювальній записці до технічної документації наявні документи, а саме:
- довідка про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси про проведення ФОП ОСОБА_2 робіт з технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.
На підставі вказаної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 14.02.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за заявою ОСОБА_1 від 09.02.2022 № 3В-9702084432022 про державну реєстрацію земельної ділянки внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2022 № НВ-3500391012022.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2022 № НВ-3500391012022 зареєстровано земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Водночас за результатами розгляду скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 13.10.2022 № 05716-12328 щодо порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру під час виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру України 27.10.2022 встановлено, що ОСОБА_3 під час розроблення вказаної документації із землеустрою порушено вимоги чинного законодавства, в результаті чого до Державного земельного кадастру були внесені недостовірні відомості про земельну ділянку.
Позивач вважає, що зміна в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 лісогосподарського призначення на землі житлової і громадської забудови за відсутності відповідного рішення Київської міської ради та без урахування обмежень, передбачених ст.ст. 57, 63 Лісового кодексу України, суперечить вимогам чинного законодавства та звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Статтею 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державний земельний кадастр базується на таких основних принципах як об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно вимог Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:
на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;
на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:
а) щодо категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації;
на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель;
б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.
У разі якщо законом встановлена обов'язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов'язання з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії.
За змістом ст.22 Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.
Згідно ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Відповідно до ч. 10 цієї ж статті державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Згідно ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених ч. 4 цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Як вже зазначалось, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.
Вимогами ст. 29 Закону України «Про землеустрій» передбачені загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.
Так, документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов'язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
основні відомості про об'єкт (об'єкти) землеустрою;
використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
опис процедури виконання топографо - геодезичних робіт (у разі їх виконання);
опис та обґрунтування проектного рішення;
інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
інформація про наявні в межах об'єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
інформація про наявні в межах об'єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об'єднання, вилучення земельних ділянок.
Положеннями ст. 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: завдання на складання технічної документації із землеустрою; пояснювальну записку; матеріали топографо-геодезичних робіт; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; відомості про встановлені межові знаки.
Судом встановлено, що подана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відповідала вимогам Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» в частині дотримання загальних вимог до змісту документації із землеустрою (ст. 29 Закону України «Про землеустрій»); забезпечення подання документів про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки (ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр»); використання у складі технічної документації із землеустрою завідомо недостовірних документів, які посвідчують право власності на неіснуючий житловий будинок.
Також на підставі скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 13.10.2022 № 05716-12328 щодо порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру під час виготовлення технічної документації відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру України 27.10.2022 встановлено, що ОСОБА_3 під час розроблення вказаної документації із землеустрою порушено вимоги ст.ст. 20, 198 Земельного кодексу України, ст.ст. 29, 55 Закону України «Про землеустрій», а також ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не перевірено факт наявності чи відсутності в натурі (на місцевості) будівель та споруд як і наявності лісових насаджень на проектованій земельній ділянці, у результаті чого до Державного земельного кадастру були внесені недостовірні відомості про земельну ділянку, що, як наслідок, призвело до порушення прав та/або законних інтересів територіальної громади міста Києва і КП «Дарницьке лісопаркове господарство». Крім того, вказана сформована земельна ділянка з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка)» не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням.
За таких обставин, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 проведена протиправно, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка не відповідала вимогам закону.
Щодо цільового призначення земельної ділянки, суд зазначає таке.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Судом встановлено, що Київською міською радою рішення про надання в користування та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 не приймалось, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 21.09.2022 № 05716-11386.
Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків.
Зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони відносно земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 не вносились.
Таким чином, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:457:0002 та внесення відомостей щодо її цільового призначення в Державному земельному кадастрі за відсутності відповідного рішення Київської міської ради про зміну цільового призначенні суперечить вимогам чинного законодавства.
Щодо статусу спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, як обмежено обороноздатних об'єктів цивільних прав, які перебувають під особливою охороною держави суд вказує на таке.
Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст. 63 Лісового кодексу України, полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Згідно ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.
Відповідно ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у разі: розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією; розміщення об'єктів промисловості на землях, визначених пунктом «а» частини першої статті 150 цього Кодексу; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення.
Згідно ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, зміна в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення на землі житлової і громадської забудови без урахування обмежень передбачених ст.ст.57, 63 Лісового кодексу України, ст.20 Земельного кодексу України, суперечить вимогам чинного законодавства.
За статтею 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншими чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмеження в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Виходячи з викладеного, земельні ділянки лісогосподарського призначення наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено обороноздатних об'єктів.
Спірна земельна ділянка входить до складу земель лісогосподарського призначення КП «Дарницьке лісопаркове господарство», що свідчить про незаконну державну реєстрацію земельної ділянки та незаконну зміну її цільового призначення в Державному земельному кадастрі.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо пі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Разом з тим, відповідачем у своєму відзиві не надав належних обґрунтувань, які б спростовували позовні вимоги позивача.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 3 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Судом встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом вказаної судової справи, окрім сплаченого судового за подачу позовної заяви, відсутні, тому розподіл судових витрат не здійснюється
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (02004, м.Київ, вул. Юрія Поправки, 14а, код ЄДРПОУ 02910019), в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Княгині Ольги, 2, код ЄДРПОУ 39767636), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство" (02092, м. Київ, вул. Опришківська, 35, код ЄДРПОУ 03359635), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування державної реєстрації, - задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:457:0002, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Опришківська, 45.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька